Подивившись два дні телевізор, приходиш до дивовижного висновку: виявляється, ніхто з депутатів не хоче цієї депутатської недоторканності. Насильно даватимете – не візьмуть. І депутатської зарплати не хочуть. І безкоштовного житла в столиці. І, не дай Боже, ще якихось пільг і послаблень. Тільки прожитковий мінімум і можливість 24 години на добу працювати на народ. І все!
В азарті передвиборної боротьби практично всі партії кинулися пропонувати виборцям скасування недоторканності та інших атрибутів шикарного депутатського життя, неначе не було у нардепів цієї можливості впродовж всіх п'яти скликань. Скасування і зараз перекладають «на потім». Хоча надійшла пропозиція від Прем'єра В. Януковича зібратися в парламенті і назавжди покінчити з цим «ганебним» явищем, коли вже виник такий консенсус. Але першим йому опонував президент В. Ющенко – мовляв, тільки після виборів, раніше ніяк. Це при тому, що пропрезидентська партія зробила своїм головним гаслом саме скасування депутатської недоторканності і, здавалося б, повинна прагнути якнайшвидше продемонструвати електорату виконання обіцянок. Не захотіли. І бігборди так званої соціальної реклами проти недоторканності залишаються висіти вздовж дороги, пробачте за каламбур, у повній недоторканності.
На підтримку ідеї скасування «депутатської броні» висловився і лідер соціалістів О. Мороз (правда, з обмовками), і навіть керівники Партії регіонів, які спочатку кампанії не надали темі належної уваги, зосередившись на соціальних питаннях. Тепер же «регіонали» теж висловлюються за повну відміну недоторканності, але не тільки для депутатського корпусу, а й для Президента. Члени Кабміну, як відомо, такої пільги і так не мали, інакше в список «позбавленців» включили б їх теж. Дійсно, якщо вже підходити принципово, то чим Президент (безвідносно до прізвища) кращий за депутата? По суті, він той самий депутат, тільки колишній. Виходить, поки він сидить в парламенті, до нього закон буде суворий, а змінить крісло на президентське – так вже все можна?
Зрозуміло активне бажання основних учасників передвиборних перегонів скасувати депутатську недоторканність – народ дозрів до такого рішення, 80% підтримують це скасування. Як з цим не рахуватися? Але давайте щиро: ви правда вірите, що в'язниці незабаром будуть наповнені депутатами, які порушили закон? Звичайно, не будуть. І 80% українців думають так само, як ви.
Останніми роками до парламенту не надходило жодного запиту з Генпрокуратури, в якому б Верховну Раду просили дати дозвіл на притягнення якого-небудь депутата до кримінальної відповідальності. Жодного. Зокрема в період 2005-2006 років, коли у влади була команда, що обіцяє пересаджати всіх бандитів у тюрми.
Є підозра, що галас навколо скасування недоторканності почали партії «помаранчевого» електорату, в яких склався стереотип, що, рятуючись від суду і слідства, кримінальні елементи йдуть до парламенту по списках їх опонентів. Але як тільки та ж Партія регіонів показала, що вона не боїться Феміди, і сама ініціює зняття цієї пільги, громадська думка стала коливатися. З'явилися висловлювання, що нічого хорошого від скасування недоторканності не буде, це нібито тільки допоможе боротися з «опозицією» (цікаво, хто з нею боротиметься?), та і створить таку саму плутанину, як у судовій системі. На заході країни прокуратура почне порушувати справи проти одних політиків, на сході – проти інших. Від війни судів перейдемо до війни регіональних прокуратур. «Заб'ємо останній цвях у кришку труни демократії».
У «наборі» зі скасуванням депутатської недоторканності йдуть також обіцянки скасування депутатських пільг. Лідер «Нашої України» В. Кириленко заявив, що кількість депутатів взагалі треба скоротити з 450 до 300 – «ніхто і не помітить». Президент В. Ющенко теж зажадав зменшити утримання депутатів, а заощаджені 500 мільйонів гривень кинути на погашення боргів по зарплаті або підвищення пенсій на 20%. Журналісти «Дзеркала тижня» вже підрахували, що не вийде ні одне, ні друге, навіть якщо депутатів повністю роздягнути. Борги по зарплаті складають 840 мільйонів гривень, а на 20%-ве підвищення пенсій треба 14 мільярдів.
Але виникає зустрічне питання – а чому «потрусити» треба тільки народних обранців? Парламент витрачає 719 мільйонів гривень (1500 співробітників), Кабмін (ось вже приклад економії!) – 300 мільйонів (1200 чоловік у штаті), а ось Секретаріат Президента – 777 мільйонів гривень (826 працівників).
Пам'ятається, були на майдані обіцянки перетворити одіозну Адміністрацію Президента а-ля Медведчук у скромну канцелярію. Спроби були, але зараз Секретаріат Президента – це ціла махина, що проїдає народні гроші не гірше за парламент.
Цікаво виходить: Президент думає, що вся корупція – в стінах парламенту. А в парламенті вважають, що вся корупція – в секретаріаті Глави держави. У свою чергу, народ розуміє, що вона і там, і там.
Звичайно, повернути депутатів з раю на грішну землю треба. Партія регіонів і «Наша Україна», наприклад, пропонують залишити депутатові середню зарплату по країні. Адже можна прожити на 1161 грн. БЮТ готує кардинальніші кроки – вищу міру покарання для держслужбовців, які помічені в корупції. До речі, не так давно у Ю. Тимошенко були м'якіші способи боротьби з цим злом, а саме – різке збільшення зарплат всім чиновникам, зокрема нардепам.
Партія регіонів гільйотину поки пропонує не купувати, а просто скоротити бюджетні витрати на депутатський корпус з 173 мільйонів до 9 мільйонів гривень. Зупинити роздачу безкоштовних квартир. А ще краще, за влучним зауваженням керівника штабу Б. Колеснікова, побудувати для депутатів гуртожиток, «та подалі від метро», і щоб їхати до нього на тролейбусі з трьома пересадками.
Заразом «регіонали» пропонують звільнити державну казну і від інших навантажень – наприклад, продати на світових аукціонах непрофільні активи, які дісталися Верховній Раді з радянських часів, – клініку у Феофанії, де лікуються чиновники, кримські курорти «Нижня Ореанда», «Чорноморський». За це можна виручити не менше 3 мільярдів гривень, та ще й звільнити гектари дорогоцінної кримської землі.
«Потрясти» Партія регіонів пропонує і Державне управління справами (знамениту ДУСю І. Бакая), яке володіє величезним майном, але не підпадає під аудит Рахункової палати. Як розподіляються ДУСіни бюджети, один І. Бакай знає.
Отже, якщо вже боротися з розтратою і корупцією, то не на бігбордах і не тільки під куполом парламенту, як це пропонує нинішня опозиція, а підходити з однаковою міркою до всіх, як того добивається Партія регіонів. Є проблема непрозорого виділення землі місцевою владою – давайте організуємо обов'язкові земельні аукціони. Не залишиться місця корупції. Адже у місцевих радах депутати всіх мастей об'єднуються навколо питань розподілу земель, і ці питання примиряють найнепримиренніших політичних опонентів.
Хочеться, щоб партії не займалися популізмом, а справді вирішували актуальні питання. А то як в анекдоті – порадійте, що у сусіда корова здохла. Будь щасливий, виборець: депутати стануть отримувати, як пересічні громадяни. Але чи буде від цього товстішим наш власний гаманець? Економія на нардепах принесе кожному з нас... 30 копійок в місяць.
А, можливо, нам треба думати не про чужі преференції, а про пільги для себе – вимагати від політиків розв’язання найгостріших соціальних питань, підвищення рівня бюджетних виплат? Щоб на тлі нашого особистого добробуту померкла і депутатська зарплата, і їх безкоштовний проїзд, і лікування в елітних клініках. Пам'ятаєте, класичне: треба боротися не за те, щоб усі були однаково бідними, а щоб всі були однаково багатими.
Вибори відбудуться, пільги депутатам скасують. А люди так і залишаться ні з чим, якщо повірять партіям, які пропонують тільки покарання «хлопчиків для биття», але не мають ніякої виразної соціальної програми.
