У вересні робота на полях області не лише не завмирає, але набуває ще більшого розмаху. До збирання пізніх культур додалася і сівба озимих. Кожна з операцій має обмежений сезонний характер і потребує певних умов погоди.
Скажімо, якщо при збиранні соняшнику чи винограду бажана суха і навіть сонячна погода, то для посівної надзвичайно необхідний довгожданий і рясний дощ. Але у природі такі явища рідко поєднуються. Тому доводиться діяти виключно виходячи із ситуації.
На обласному семінарі, який відбувався у селі Зоря Саратського району, вчені і практики домовилися, що у нинішньому році сівба озимих у північних районах розпочнеться не раніше 20 вересня, а у південних – десь на тиждень пізніше. Але у Кодимському районі напередодні випав дуже рясний дощ – майже 70 міліметрів (!) – і хлібороби, щоб не втрачати дорогоцінну вологу, повсюдно вивели посівні агрегати у поле. Вони вже встигли засіяти понад третину озимого клину, який у нинішньому році займе майже десять тисяч гектарів.
Прагнуть використовувати наявну вологу у Красноокнянському і Балтському районах. Але щось поки що вичікують у інших північних районах – Ананьївському, Любашівському та Миколаївському, де також пройшли дощі.
Незважаючи на невдачу, яка постигла у цьому році посіви озимого і, особливо, ярового ріпаку, цій культурі і нинішньої осені надано велику кількість площ. З намічених 78 тисяч гектарів фактично засіяно майже удвічі більше. Тут дався взнаки високий і стабільний попит на насіння цієї культури на внутрішньому і, особливо, зовнішньому ринку.
Ми попросили першого заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. Панчишина прокоментувати цю ситуацію.
– Вчені і фахівці, – сказав Іван Васильович, – справді стурбовані таким станом справ, що прозвучало і на обласній нараді-семінарі. І там ми домовилися, що посіви ріпаку у сівозміні повинні займати не більше 10 відсотків ріллі. Якщо її у нас за 2 млн гектарів, отже, під цю олійну культуру можна мати 200 тисяч гектарів. Отож, загалом вимога агротехніки начебто і не порушується. Але справа у тому, що в окремих районах, особливо на півдні області, встановлена пропорція не завжди дотримується.
Ріпаком захопилися так само, як раніше робили ставку на соняшник для одержання більшого доходу. Цей бум вже проходить, та й врожайність цієї олійної культури впала у цьому році до 5-6 центнерів. У північних районах вона дещо вища. Повертаючись до теми про збільшення посівів ріпаку, І.В. Панчишин пояснив, що будь-які розмови про його переробку на місці і реалізацію біопалива всередині країни і за рубежем поки що можуть залишатися розмовами.
Як показують розрахунки, для одержання однієї тонни нового дизельного палива потрібно три тонни ріпаку. Якщо його ціна становить 200 гривень, то у підсумку виходить продукція, яка буде удвічі дорожча, ніж нафтопродукти, що реалізуються сьогодні на заправних станціях. Отже, поки що доведеться реалізовувати ріпак трейдерам, які згодом вивозять його за кордон.
Але повернімося на поля області, де сівба озимих тільки набирає темпів. Крім названої проблеми, виникає тривога з приводу забезпечення великих господарств і фермерів необхідним насінням, особливо елітним або високих репродукцій. Компенсація державою частини витрат теж істотно не вплинула, не змінила обставин. Та ж картина і з мінеральними добривами. Їхні запаси у деяких районах не дозволяють сіяти з одночасним підживленням. Тому підготовка до цієї відповідальної осінньої сільськогосподарської кампанії ще триває. А дощі, які повсюди пройшли, кваплять сівачів.
Щодо збирання пізніх культур, то воно наближається до завершення, і до кінця вересня поля будуть цілком зачищені від пожнивних решток.
Соняшник зібрали вже з 75 відсотків площ. Про його дуже низьку врожайність вже було сказано. В окремих районах, таких, як Ренійський, Болградський, Ізмаїльський доводиться обмолочувати фактично порожні «кошики», де насіння так і не утворилося. І все-таки за цих екстремальних умов буде отримано понад 80 тисяч тонн насіння, що дасть можливість забезпечити місцеві потреби в рослинній олії.
Не витримали посухи і багато посівів зернової кукурудзи. Окремі масиви довелося переводити в кормову групу і скошувати на силос або зелений корм. Поки що найвищий результат – 23,5 центнера з гектара – у Саратському, за ним ідуть хлібороби з Арцизького і Біляївського районів.
Але як би там не було, зі збиранням кукурудзи поки що багато хто не поспішає. Із залишених на зерно плантацій кукурудза зібрана лише з однієї третини площ. В результаті далі губиться і без того низький врожай.
А от на виноградних плантаціях у нинішньому році доводиться спостерігати досить рідкісне явище: йде відтік вологи від плодів у кореневу систему, яка так і не одержала за сезон бажаного поливу. Тому зі збиранням поспішають і в колективних господарствах, і у приватному секторі. А результати з врожайності і валового збору очікуються не нижчі за торішні. Тільки якщо не перешкодить негода, особливо ранні ранкові приморозки.
Крім того, на полях області завершується збирання насіння сої, жителі північних районів приступили до цукрових буряків. Їхні посіви теж у цьому році істотно постраждали, і врожайність очікується на рівні 170 центнерів. Але є чимало господарств, які, як і в минулому році, одержать до 220 – 250 центнерів солодких коренів.
...Жорстокого удару зазнало село у цьому році. Посуха буквально спопелила багато посівів ярових культур. І все-таки люди не падають духом. Робота на полях у ці дні триває. Треба зібрати збережений врожай і закласти міцну основу для майбутнього. Така вона, нелегка хліборобська доля.
