У перших числах вересня група журналістів з України відвідала Польщу в межах програми міжнародної співпраці з метою ознайомлення з пам’ятками архітектури та історії, а також із способами їхнього збереження. До складу групи увійшов і кореспондент газети «Одеські вісті» Максим Максимов. Пропонуємо читачеві його дорожні нотатки.
Чи міг я уявити собі у понеділок, увечері, виключаючи комп’ютер в офісі редакції, що рівно в цей же час наступного дня сидітиму на різьбленому стільці за дубовим столом у збройовій залі Красичинського замку у Польщі?
Умеблювання величезної зали з колонами і склепінчастою стелею дуже мало схоже було на оздоблення найдорожчих українських ресторанів. Голі стіни, прикрашені ведмежими шкурами, оленячими рогами і стародавньою зброєю, виглядали досить вражаюче і загадково. Лицарські обладунки, що стояли у ніші біля входу нагадували про те, що величний замок не завжди був таким привітним до чужинців, а багато століть тому був потужним і надійним укриттям для польської шляхти.
Його спорудження розпочав у 1580 році Станіслав Красицький, нащадок прибулої сюди наприкінці XV століття мазовецької дрібнопомісної шляхти, а завершив молодший син Мартін у 1631 році. Мартін Красицький, визнаний одним з найвидатніших меценатів тих часів, перетворив суворий захисний замок, споруджений батьком, у чудову панську резиденцію. За прізвищем творця, замок і було названо Красичином.
Замок, незважаючи на багато пожеж та воєн, зберіг майже незмінний силует будівлі, набутий на початку XVII століття. Будівля була споруджена у формі чотирикутника. У наріжних частинах стоять чотири циліндричні вежі: Божа, Папська, Королівська та Шляхетська. Прямокутний широкий двір оточують з півночі і сходу житлові флігелі, а з півдня і заходу – занавісні стіни, завершені красивим ажурним аттиком. Посередині західного флігеля розташовані ворота з квадратною Годинниковою вежею. Сюди, по підйомному, а потім кам’яному мосту вела дорога з існуючого колись міста.
Одним з найцінніших архітектурних елементів є каплиця, яка розташована у Божій вежі. Увагу привертають багато прикрашені різьбленням портали, лоджії, арки та унікальні стінні прикраси, (їх площа становить близько 7000 кв. метрів). Будівельні роботи провадилися під керівництвом італійських архітекторів, а декоративні елементи виконали найвідоміші художники Середньовіччя.
Про значення замку в історії Польщі свідчить той факт, що бували у ньому польські королі: Сигізмунд III Ваза, Владислав IV, Ян Казимір та Август II.
Не можна не розповісти про вражаючий замковий парк, який займає площу у 16 гектарів, створення якого належить до XVI і XVII століть. У той час від східної сторони замку простиралися городи, що називалися „звежіньцем”. Розпланування і композицію, а також відповідний добір рослин парк одержав завдяки родині Сапєг, яка придбала замок у 1835 році. Це саме вони ввели звичай саджати дуб, коли народжувався хлопчик і саджати липу, коли народжувалася дівчинка. Ці чудові дерева, що ростуть тут вже понад 150 років, і сьогодні є головною визначною пам’яткою парку і незвичайним подарунком останніх власників. Сапєги подбали також про винятковість парку, саджаючи екзотичні дерева і кущі, привезені з подорожей по Америці. Центральне місце у парку посідає верхній ставок, оточений брукованим бульваром.
Звичайно ж, як і в будь-якому стародавньому замку, у Красичині є своя легенда про привида.
Багато століть тому дочка власника замку Зося – багата і знатна дівчина, полюбила простого сільського хлопця. Молоді люди довгими ночами гуляли у далеких куточках замкового парку, поки одного разу батько дівчини не оголосив про її заручини з одним із своїх вассалів. Зося не змогла знайти в собі сили, щоб забути про кохання і в день весілля викинулася з вікна замкової вежі. Легенди і розповіді про красиву і нещасливо закохану дівчину передаються з покоління у покоління, а старожили замку запевняють туристів, що самі не раз бачили в глуху північ «білу пані» – як вони називають примару.
Ця історія додає Красичинському замку особливого зачарування, завдяки якому закохані пари з усього світу прагнуть потрапити до нього, щоб прогулятися тими самим алеями, що пахнуть жасмином. Це, до речі, зовсім не складно, оскільки сьогодні середньовічний замок виконує функції готелю.
Може здатися дивним, що будівля такого масштабу, споруджена понад 300 років тому, сьогодні перебуває у чудовому стані. Зали виблискують паркетом і кришталем світильників, ліпні прикраси виглядають так, ніби виконані лише нещодавно, а побутові комунікації працюють за останнім словом техніки.
А вся справа у тому, що Красичинський замок перебуває у приватній власності, так само як і решта пам’яток архітектури у Польщі. Власник самостійно займається реставрацією будівлі і на свій розсуд приймає рішення про його призначення. Важливим при цьому є те, що всі дії з реконструкції і використання в дрібних деталях узгоджуються з державними службами. На будь-який, навіть найнезначніший ремонт власник зобов’язаний одержати дозвіл від воєводського реставратора, у віданні якого перебувають всі рухомі і нерухомі пам’ятки. Крім того, якщо на реставрацію об’єкта, який є пам’яткою архітектури, у його власника не вистачає коштів, то державою передбачена компенсація витрат, в окремих випадках доходить до 50%.
Екскурсія по замку закінчувалася, а захоплені українські журналісти записували до блокнотів історію замки, розказану екскурсоводом Мареком Сусом. Йдучи один за одним по невеликому темному коридору, ми раптом опинялися у якійсь зовсім порожній залі, цілком пориненій у морок. Раптом клацнули вимикачі і тисячі свічок залили світлом все навколо. Разом з тим чиясь невидима рука включила музику, і під дванадцятиметровим куполом зазвучав церковний хор. Перша, найбільша і найкраща замкова вежа – Божа, вразила нас чудовим ліпленням і унікальним розписом стін. А звуки католицького гімну, який прозвучав у чудовій акустиці купола, викликали невимовне захоплення, яке надовго залишиться у пам’яті.
