...Зустрівся мені цими днями відомий у минулому громадський активіст і з неприхованою образою сказав: “А Блок Наталі Вітренко знову не пройшов. Просто дивно!”
– А Ви за нього голосували?
– Ні, я ні за кого не голосував. Взагалі на виборчу дільницю не ходив.
Позиція, на жаль, досить сьогодні розповсюджена, зокрема, і серед виборців нашої області. З одного боку – “навіщо йти на вибори, все одно наш голос нічого не означає”. А з другого – “звідки такі високі відсотки у тих, хто не користується авторитетом серед населення?” Ось така дуже живуча “совкова” тактика. Мовляв, і без нас розберуться, кого куди висувати та вибирати. А наша справа – не втратити свій бізнес, не втратити накопичене, не прогавити погожі дні, щоб зібрати та зберегти благенький врожай.
Такі, або приблизно такі різні думки і призвели до небаченого в Одеській області результату. Участь у виборах взяли всього лише 54 відсотки виборців, і за цим показником ми опинилися на одному з останніх місць в Україні.
Причому пасивність проявляли не тільки мешканці міст. Навіть багато селян, що вважали участь у виборах своєрідним незмінним ритуалом і йшли на дільниці усією родиною, у святковому вбранні, на нинішні вибори не дуже поспішали. Найвищий показник – 66 відсотків і то у двох-трьох районах – це серйозна інформація для роздумів.
Ситуація, що склалася, багато в чому пояснюється і дуже низькою організацією самого виборчого процесу, де усе звелося майже до однієї підготовки приміщень, кабінок для таємного голосування та урн. Але ж справу мали з живими людьми, виборцями, що потребують поваги до себе, і, якщо хочете, шанування.
– Ми увесь тиждень чекали, – розповідала на виборчій дільниці одна пенсіонерка, – що до нас, як і раніше, прийдуть додому, звірять списки мешканців, а потім принесуть запрошення, щоб на дільниці не тикатися літнім людям від одного столика до другого, не чекати неочікуваної відмови. Таким був порядок раніше. А тепер – повна байдужість до тих же виборців. Так би мовити, це їхня справа – приходити на дільницю, звіряти прізвища у списках, вимагати запрошення. А якщо щось не зрозуміло – відповідь одна: “Самі в усьому винні!”
Байдужість до головної діючої особи виборної кампанії – виборця – проглядається і в багатьох інших випадках. Скільки розмов було про ті ж списки виборців, що складені не просто на швидку руку, але й з якимось єзуїтським бажанням все змішати та зіпсувати. Для перекладу прізвищ скористалися комп’ютером. Чи варто говорити, що “залізяка” не може осмислити тонкощі перекладу і для неї Скворцов – це Шпак, а Краснов – Червоний. Але біда ще і в тому, що при цьому “забули” зняти зі списків один з варіантів прізвищ. Ось і з’явилися “двійники”, про яких сьогодні кричать з усіх трибун.
Але ж списки, як один з головних юридичних документів виборчого процесу, складалися не випадковими людьми з вулиці, а спеціально підібраними і затвердженими робочими групами. Більш того, кожен список затверджено і підписано першими керівниками міст, сіл та селищ. І скріплено їхньою печаткою.
Скільки через них не проголосувало людей – сказати важко. Хоча на брифінгах називалася цифра 150 – 160 тисяч виборців.
І все ж вибори відбулися. Як же голосували ті мешканці області, котрі з’явилися на виборчі дільниці? Потрібно відзначити, що наші виборці у своїх політичних орієнтаціях залишаються багато у чому постійними. Так, за Партію регіонів, за попередніми даними, проголосувало 52,22 відсотка виборців. Друге місце посів Блок Юлії Тимошенко – 13,72 відсотка. На третьому – Соціалістична партія з результатом – 7,23 відсотка, що, втім, так і не допомогло їй подолати встановлений бар’єр.
Далі йдуть “НУ” – “НС” – 6,49 відсотка, КПУ – 6,16 відсотка. Неочікувано мало голосів набрав Блок Литвина – 5,12 відсотка. Адже авторитет його представників в області значний.
Скільки ж “наших” буде у новому парламенті – ось питання, що цікавить усіх одеситів. Знову ж таки точну цифру назвати важко, але їх буде менше, ніж за результатами минулорічних виборів до Верховної Ради. Тоді їх було 11, а тепер очікується 10 чоловік. Від Партії регіонів до парламенту потраплять Сергій Ківалов (№ 28) – народний депутат V скликання, почесний президент Одеської національної юридичної академії, Олексій Костусєв (№ 30) – народний депутат V скликання, голова Антимонопольного комітету України, Леонід Клімов (№ 38) – народний депутат V скликання, співвласник “Імексбанку”, почесний президент ФК “Чорноморець” та Ігор Плохой (№ 109) – народний депутат ІV скликання, відомий бізнесмен.
Чотири особи будуть репрезентувати Одеську область і від Блоку Юлії Тимошенко. Це народний депутат декількох скликань Юрій Крук (№ 77), його помічник-консультант народний депутат V скликання Ігор Рибаков (№ 78). За ним ідуть Олег Радковський (№ 104) – народний депутат V скликання, почесний президент холдингу “Берег-груп”, і Руслан Зозуля – голова наглядової ради ВАТ “Гемопласт”.
Знову стане народним депутатом Юрій Кармазін, котрий йде 58-м у списку “НУ” – “НС”. Він, як відомо, лідер Партії захисників Вітчизни, що увійшов до названого блоку.
Буде серед народних депутатів і Сергій Гриневецький, який йде другим у списку Блоку Литвина.
Усі вищезгадані майбутні народні депутати в основному мешкають у Києві, і “нашими” їх назвати можна тільки досить умовно. Хоча з попередніх скликань ми знаємо, що багато з них часто приїздили до Одеси, в райони області, зустрічалися з виборцями, досить активно допомагали у розв’язанні багатьох актуальних для регіону проблем.
Хто ж залишився поза списком нового складу парламенту? Насамперед, на жаль, відзначимо, що вже вдруге мало набирає своїх прибічників Блок партії пенсіонерів України, який очолює заступник голови облради Фелікс Петросян. Немає жодних шансів і в його колеги – Ольги Соловенко, котра йшла сьомою у списку Блоку Наталі Вітренко. Під великим запитанням залишається можливість потрапити в народні депутати і першому секретареві Одеського обкому КПУ Євгену Царькову, котрий у списку під № 29, а поки що Компартія має 27 місць.
Другим номером у списку Соціалістичної партії був колишній губернатор Одеської області, міністр МВС, наш земляк Василь Цушко. Ця партія так і не подолала встановлений бар’єр, не добравши якісь соті відсотка.
…На завершення декілька слів про формування більшості у Верховній Раді. Процес цей досить непередбачуваний і інтригуючий. Все залежить від того, які сили створять коаліцію. Головне, щоб вона працювала тривалий час і сприяла стабільності в країні, її переведенню на творчі рейки.
