ЗАГОЛОВНА ЛІТЕРА
присвячується вічним школяркам – Наталі Павлівні Марковій та Валентині Михайлівні Проніній, викладачам ліцею «Приморський».
А зараз можна я зажмурюсь? Так багато ліцейського сонця, так багато тепла. Згадую "Приморський" ліцей. На підвіконні кабінету російської мови "сухо пахнуть імортелі" А. Ахматової. За шафкою висить жіноче пальто на знайомій вішалці. Слова "учитель" та "учень" мають єдину першооснову: вони починаються з літери "у". Але одна з них – заголовна, а друга – прописна. Ми написані прописом під заголовком улюбленої учительки. А ті, у кого їх дві, написано прописом двічі. Мені дуже подобається уривок із книжки Е. Хемінгуея "Старий і море", де старий приходив будити хлопчика, доторкуючись до його п'яти. Так починався урок рибної ловлі, який потрібно було їм пройти. Уроки Н.П. Маркової та В.М. Проніної теж будять... будять розум одним дотиканням. Вони відгортають чубчик учня набік і відкривають його широке чоло для пізнання російської культури.
На уроках Наталя Павлівна розповідала нам про Срібне століття, про імпресіонізм, про "межову ситуацію" вибору... Що ж стосується останнього, то він є у кожного. Зараз нам, студентам, випав карт-бланш – свобода рішення: читай, що хочеш, чини, як знаєш. Але гарний тон, манера поведінки – це те, що дісталося від реформаторів нашого духу – учителів. У Аристотеля теж був свій учитель – Платон. Аристотель навчився культурі спілкування й використав її для коректної критики свого наставника. Ми, на відміну від Аристотеля, навчилися самокритики. Аналіз власних промахів став вищим наслідком старань моїх улюблених педагогів. Як пам'ятаю, я дивувалася терпінню Валентини Михайлівни до моїх помилок. Увесь зошит червонів від її пасти, а я однаково залишалася для неї Машенькою. Пахучі булочки у поєднанні із синтаксичним центром робили науку фантастично їстівною. Так у їдальні проходила підготовка до олімпіади. А до коридорного ритму ми підлаштовувалися, коли потрібно було вчити слова Тетяни із "Евгения Онегина". Учителька російської мови, насамперед, показала нам приклад добрих вчинків; показала, як можна вірити, бути цілеспрямовано твердою та м'яко поступливою стосовно людей. На місці зв'язки між нами так і залишилося довге тире... Я не забуду того твору про дружин декабристів, де у творчому завданні перевірялася швидше не граматика, співчуття молодості. Валентина Михайлівна підбирала теми для твору ніби зі старих добрих мультфільмів. "Ну, зажди, мовно милозвучність, ми ще наздоженемо тебе!" І так добре й зрозуміло було на її уроках, що грамотність, як кішка, що бродить сама по собі, раптом знаходила свого господаря.
Одного разу Валентина Михайлівна подякувала нам за те, що ми у творі назвали рідною російську мову. Справді, так воно і є. Практично усі випускники ліцею цього року здавали на вибір іспит з російської мови, у той час, як в інших школах такого не було. Але, якщо чесно, то я боялася контрольних робіт із цього предмета, можливо, тому, що здавалося, що будь-якою помилкою я можу скривдити російську мову, яка стала для мене такою рідною.
На заняттях зарубіжної літератури усі раділи контрольній роботі, переживаючи у цей період буяння думки. А Наталя Павлівна, без жалю складала інверсію свого вихідного дня, змінюючи порядок не у словах, а в часі. Вона то вирушала з нами до Літературного музею, то по-дизайнерськи змінювала шкільний розклад, вигадуючи в його кінці елегантне кліше конференції. Заходячи до класу, як глава таємного книжкового клубу, вона впізнавала своїх читачів із першого погляду і змовницьки посміхалася.
У нас, учнів, з нею було багато відкриттів: ми виявили, що людина, коли їй дуже погано, і жуком може стати, перетерпівши образу, як Грегор Замза; відкрили колесо Аполлінера, побачили в Маяковському зворушливість, почули голос Анни Ахматової на аудіозапису.
Біографічні станси Наталі Павлівни та словниковий рудник Валентини Михайлівни іноді породжували сильні образи в дитячих віршах. Таня Кошулян навіть реп написала про Булгакова. Та що брати інші класи, у нашому й то можна було створити поетичний гурток. Юля Кожухар писала історії у стилі фентезі, Наталя Станевич давала читати свої оповідання, перейняті смаком Павича. Таке явище знайшло своє розповсюдження особливо в одинадцятому класі. Яна Бондар здивувала... зненацька прийшла вранці й повідомила, що написала вірші. Віка Євгаленко, Саша Філонова придумали по одному віршу й таємно зберігали їх у секреті.
Із Н.П. Марковою діти ділилися не лише своїми думками про книжку, яка полюбилася, але й своїми таємницями. А скільки порад на нас посипалося напередодні випускного: і пластир для взуття візьміть, і таблетки "від голови" не забудьте... Окрім подібного роду порад були й рецензії на кінострічки за літературними сюжетами. Так хоч трохи починаєш розумітися на "гарному кіно". І діти її розуміли. Вона пишалася, що ліцеїсти були вже самі зацікавлені у тому, щоб роздобути якнайбільше інформації, не скалькованої із підручника. Вона відчувала випускників, не просто ставилася до нас лояльно, а відчувала, що значить для нас вступ... Можливо, сторонньому читачеві й не буде зрозуміло, як розчулювало нас її зауваження: "У тебе такий блідий вигляд" або "Краще вдома поспи годину-другу перед тим, як за уроки сідати". Але така увага дорога для старших класів, на які лише й сиплються звідусіль контрольні завдання на всі тижні. М.В. Гоголь асоціюється у мене не з "Вечорами на хуторі...", як прийнято, а з моїми ліцейськими наставницями. У грізні дні приходу представницьких гостей загальним попередженням наших російських філологів було: "До нас їде ревізор".
Такі учителі бувають раз і на все життя. І життя від цього дієво змінюється.
Марія СОПКАЛОВА, випускниця ліцею «Приморський», студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова
ЄДИНІ Й НАПОЛЕГЛИВІ
вчительські профспілки, які розв’язують багато сьогоднішніх проблем. Про це наша розмова із головою обкому профспілки працівників освіти та науки Н.О. ДУБОВИК.
– Ніно Олександрівно, роль профспілки та Ваша особисто у захисті вчителя дуже велика. Завдяки чому й як вдається обстоювати інтереси педагогів?
– По-перше, нас багато. У цілому по країні профспілка працівників освіти та науки поєднує понад два мільйони чоловік. По-друге, у своїх діях ми одностайні й наполегливі. Ніколи не зупиняємося на половині шляху. Адже від того, як держава й суспільство цінують працю вчителя, залежать його професіоналізм, відданість справі.
– Але оцінка будь-якої праці – це, насамперед розмір заробітної плати...
– Та за її підвищення ми боролися не один рік. Часи, коли вчителі злидарювали, назавжди відійшли в минуле. Повоювати, звичайно, довелося – і пікети були, й звертання, і поїздки до Києва. Але все ж таки нам вдалося домогтися не лише виплати надбавки за вислугу років та матеріальної допомоги, але й погашення боргів за 1997-2002 рр.
– А чим можна порадувати педагогів цього року, тим більше напередодні свята? Адже перед виборами їм пообіцяли чималі суми...
– До популістських обіцянок деяких політиків справді потрібно ставитися обережно. Реально ж ставки заробітної плати усіх працівників освіти, як і інших бюджетників, цього року підвищуються пропорційно підвищенню мінімальної зарплати. Нагадаю: із 1.04 – на 5%, із 1.07 – на 4,8%, із 1.10 – на 4,5%.
Окрім цього, з 1 травня 2007 р. збільшилися ставки деяких категорій працівників установ освіти, які мають педагогічні звання. Це – "вчитель-методист", "старший вчитель", ті, хто використовують у роботі іноземну мову; працюють у певних типах навчальних закладів, наприклад: гімназіях, ліцеях, школах-інтернатах, спеціалізованих закладах для хворих дітей. Перелік цих посад та відсоток підвищення посадового окладу визначено у Постанові Кабміну від 20 квітня 2007 року № 643. Цим же документом розширено перелік і за інші види педагогічної діяльності.
Наприклад, цього року Міністерством освіти та науки вперше затверджено порядок одержання одноразової грошової премії випускникам-фахівцям педагогічного профілю, які направлені на роботу і які уклали договори не менше, аніж на три роки. Ці виплати вже розпочалися. Так, у Сараті четверо молодих вчителів вже оформили документи для одержання цієї допомоги. Гарну надбавку одержали вчителі й у червні, коли зарплату було підвищено на 20% у зв'язку із введенням у дію другого етапу єдиної тарифної сітки. У цілому ж із квітня поточного року підвищення вчительської зарплати склало майже 50 (!) відсотків. Та й заборгованостей щодо зарплати у нашій області немає.
– Так, зрушення значні, й це одразу вплинуло на престиж професії – вакансій вчительських майже немає...
– Проте, заспокоюватися рано. Ми, як і раніше, воюємо за 57-му статтю Закону України "Про освіту", яка гарантує педпрацівникам середні посадові оклади на рівні не нижче, аніж у промисловості, а представникам вищої школи удвічі вище. Поки що цього немає.
Давайте подивимося на цифри. Візьмемо їх за травень 2007 року, тому що відпускний період не показовий. Середня зарплата у промисловості 1513, а в освіті 933. Причому ми порівнюємо не оклад (ставку заробітної плати), а середню зарплату. Тим більше, що від неї залежить розмір пенсії.
У галузевій угоді між Міністерством освіти та науки України та ЦК профспілки працівників освіти та науки України на 2007 – 2009 роки Міністерство ухвалило зобов'язання вжити заходів для встановлення педагогічним працівникам пенсійного забезпечення на рівні 80-90 відсотків із заробітної плати відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти України.
Але це у майбутньому. А сьогодні багато пенсіонерів у важкому матеріальному становищі. Потребують на допомогу профспілкові організації. Нещодавно ми були у Кілійському районі. Там вважають, що всі, хто працює або працював у системі освіти, гідні глибокої поваги та подяки за свою працю. Тому районна рада профспілки всіляко пропагує працю вчителя, сприяє престижу професії. Традиційним тут стало вшановування ветеранів педагогічної праці із 40 та 50-річним стажем роботи. Їм вручаються пам'ятні подарунки. Особлива увага непрацюючим пенсіонерам. Профкоми надають їм матеріальну допомогу. Над самотніми пенсіонерами беруть шефство.
– Ще одна проблема – житло для вчителя...
– Так, тут складнощі великі. На квартирному обліку в області перебуває понад 700 вчителів, серед них 162 молодих фахівці. Минулого року житло одержали лише 18 чоловік, з них 5 у м. Одесі. За таких темпів на виділення житла чекати потрібно дуже довго. Й дуже добре, що із 1 січня 2007 року набрало чинності положення ст. 57 Закону України "Про освіту" щодо надання педагогічним та науково-педагогічним працівникам пільгових кредитів на будівництво й придбання житла. У Державному бюджеті на 2007 рік на реалізацію цього положення виділено 15 мільйонів гривень. Кредит надається особам, які займають посади педагогічних та науково-педагогічних працівників у сфері освіти не менше 3 років поспіль і визнані потребуючими у поліпшенні житлових умов. Видається він під 3% річних терміном на 20 років, але не більше, аніж до досягнення позичальником пенсійного віку. Обов'язковий перший внесок у розмірі не менше 6% вартості житла.
Ось і виникає питання, хто й скільки осіб реально можуть скористатися таким кредитом? Якщо брати до уваги ціни на житло в Одесі, то 720 тисяч вистачить всього на 2 квартири, якщо у сільській місцевості області – на 10-12 квартир.
Із урахуванням того, що найбільша недостача педагогічних кадрів на селі, й житло там набагато дешевше, аніж у місті, управління освіти та наукової діяльності облдержадміністрації за узгодженням із обкомом профспілки працівників освіти та науки направило до нашого Міністерства списки кандидатів на право одержання державних пільгових кредитів для будівництва та придбання житла. У списку 10 чоловік. Крига скресла...
– Відомо, що й про дозвілля вчителів, їхніх дітей профспілка не забуває...
– Зовсім нещодавно майже усі профспілкові кошти йшли на надання матеріальної допомоги. А влітку цього року багато комітетів профспілки організували туристичні поїздки до Києва, Криму, Карпат, Почаївської лаври, проводили оздоровлення працюючих на березі моря, лиманів, Дунаю. А спартакіади у більшості районів, зліт туристів у Болградському районі!
У вересні в оздоровчому комплексі політехнічного університету проходила ІІІ обласна спартакіада серед вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. У ній взяли участь 32 команди, близько 400 чоловік. Переможцем стала збірна команда Саратського району, на другому місці команда Татарбунарського району, на третьому – Балтського району.
Велику увагу ми приділяємо оздоровленню дітей працівників освіти. Влітку цього року за допомогою профспілок оздоровлено 9164 дітей, це на 3654 більше, аніж минулого року. Кращі Арцизька, Саратська, Ізмаїльська районні профспілкові організації рішенням президії обкому профспілки 27 вересня 2007 року визнано переможцями, нагороджені преміями.
У мальовничому районі міста Одеси на 16-й станції Великого Фонтану розташовано наш оздоровчий табір "Знамя". Влітку 2007 року протягом 4-х змін у ньому оздоровлено 753 дитини. Щороку зміцнюється його матеріальна база. До речі, за результатами галузевого огляду-конкурсу на кращу організацію оздоровлення дітей та підлітків саме наш табір визнано переможцем і нагороджено почесними грамотами.
Як бачимо, добрих новин перед святом у нас чимало. Але ще більше маємо зробити – ми не звикли самозаспокоюватися. Залишається побажати Вчителеві терпіння, доброго здоров'я та натхнення.
Віра ЯСІНСЬКА, «Одеські вісті»
