– Приїздіть, – сказав головний лікар Одеської дитячої обласної клінічної лікарні Олександр Гаврилович Ліман. – Батьки дівчинки, яку у нас виходжували після важкої операції, допомогли відремонтувати відділення, де вона перебувала. Отож у нас відбудеться відкриття відділення гнійно-септичної хірургії після ремонту.
У першу мить я, чесно кажучи, навіть не повірила у те, про що сказав Олександр Гаврилович. Не могла я ніяк пригадати аналогічних кроків з боку людей, яким у цій лікарні теж рятували дітей. Але, мабуть, настав час, коли за доброту і високий професіоналізм медиків їм, нарешті-то, можуть дякувати реальним наданням допомоги.
Гнійно-септичне відділення лікарні розташоване у двоповерховому будинку побудови 1934 року. Воно давно було в аварійному стані і викликало дуже велику тривогу. Підтримувати необхідний санітарно-епідеміологічний режим та нормальні побутові умови для дітей, які перенесли дуже складні операції і змушені тривалий час перебувати у лікарні, там було надзвичайно складно. Щороку у відділенні одержували спеціалізовану допомогу майже тисяча пацієнтів. Воно працювало з максимальним навантаженням.
– Наставав час, коли відділення вже треба було закривати, – говорить Олександр Гаврилович. – Валилися стіни, стали непридатними всі комунікації. – Ми розпочали ремонт, залучаючи позабюджетні гроші. І тут нам величезну допомогу надала Олена Борисівна Суркова-Беспалова. Протягом року вона не тільки давала кошти, але і курирувала виконання робіт, домагаючись, щоб все робилося якісно. І запропонувала відійти від традиційних лікарняних кольорів – білого, зеленого, синього, віддавши перевагу теплій жовто-коричневій гамі. Були замінені сантехніка, електрика, система теплопостачання, підлога, вставлено металопластикові вікна, придбані тумбочки у палати.
Справді, відділення докорінно змінилося. Завідувачка, лікар вищої категорії Людмила Пантеліївна Матвійчук не приховувала своєї радості. У відділенні, де перебувають діти з перитонітами, ускладненими апендицитами, гнійними остеомієлітами тепер з'явилися палати не на 8, а на 3 – 5 місць, що набагато зручніше і для мам з дітьми, і для медиків. Адже вони проводять тут більшу частину свого життя – у дитячій лікарні робочий день нормованим бути не може.
Олена Борисівна виявилася дуже приємною молодою жінкою, яка заговорила про професіоналізм лікарів лікарні:
– Бувають ситуації, коли життя твоєї дитини залежить від лікарів. І ти розумієш, що немає в них таких умов, як у їхніх закордонних колег. Але працюють вони краще, професійніше. І тому хочеться їм допомогти. Крім того, мені хотілося б сказати людям, що чужої біди не буває. Ніхто не застрахований від того, що з його дитиною може статися щось страшне. Отож, потрібна сучасна лікарня. Тому я вітаю ідею створення опікунської ради з тих, хто допомагає цьому лікувальному закладові і готовий допомагати у майбутньому.
Що ж, Олександру Гавриловичу за багато років роботи головним лікарем не раз вдавалося знаходити меценатів, яких поєднувала скромність. Вони не афішували зроблене, а просто допомагали. Так робили олімпійський чемпіон з фігурного катання Віктор Петренко, який придбав обладнання для відділення реанімації. Директор «Промринку 7-й кілометр» Віктор Добрянський, який профінансував капітальний ремонт і реконструкцію у відділенні онкогематології, що викликає добру заздрість у колег з інших регіонів України. Кращий футболіст Європи Ігор Беланов, який допоміг у фінансуванні проведення операцій дітям з вродженими вадами серця. Тепер у цій чоловічій компанії з'явилася жінка – Олена Борисівна Суркова-Беспалова. Дай Боже, щоб їм вдалося створити при лікарні опікунську раду – своєрідний центр тяжіння доброти і співчуття з боку тих, для кого важливі і значимі справжні людські цінності.
