У Комишівській школі Ізмаїльського району часом обвалюється стеля. Остання така НП, як розповів заступник директора з адміністративно-господарської частини Степан Іванович Д’яченко, сталася в кабінеті історії, де займається 11-а клас. Частина стелі обвалилася під час уроку. І тільки випадково уламки нікого не зачепили! Як пояснив Степан Іванович, сьогодні немає жодної гарантії, що завтра не обвалиться більшість стель, оскільки немає достатнього зв'язку між штукатуркою і дранкою...
Стелі сільської школи – головний біль і для директора школи, і для сільського голови Михайла Івановича Дреглі, і для районного відділу освіти...
До речі, майже шістдесят юних комишівців навчаються сьогодні у Муравлівці. Тільки є і тут проблема, пов'язана з відсутністю транспорту для підвезення дітей. Учням, зокрема і молодших класів, досить часто доводиться добиратися додому пішки... Але, як міркують батьки, все одно краще, ніж чекати, коли на голову дитині впаде стеля.
– Будинок нашої школи, – розповіла директор Комишівської ЗОШ Віра Гнатівна Кокош, – було споруджено у шістдесяті роки місцевим колгоспом «Победа», але не як типове, а, як кажуть, за власним розумінням будівельників. Тоді, мабуть, і було допущено цілу низку порушень, які не позначилися одразу, а проявилися через кілька десятиліть. Все літо ремонтували, підлатували школу, дивилися, де штукатурка може відпасти. Просили батьків допомогти, збирали на це гроші. Всі разом займалися ремонтом. Кілька років тому переобладнали грубне опалення під водяне, замінили теплотрасу, замінили і котли. У класах тепло, як ніколи. Тут, звичайно, спасибі і районній владі. Але яка ж від цього радість, у тому числі і мені як директорові, якщо і я щодня думаю про одне – не дай Боже знову відпаде шматок стелі і травмує учня? У багатьох приміщеннях, у коридорах і досі видно латки на стелях. Слава Богові, дах добре перекрито. Але і незважаючи на це, стелі ледве тримаються.
…Але ж цих проблем сьогодні не було б, якби ще на початку дев'яностих не припинили спорудження нової школи. Як повідомили в райдержадміністрації, на 2008 рік з держбюджету виділяється 6 мільйонів гривень, зараз переробляється проект. Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Але і автора цих рядків запитали випускники школи: а чи не буде пізно, якщо біда все-таки наскочить і «просвітить» когось з них по голові? Як їм щодня заходити до приміщення, де через найменшу вібрацію може відлетіти шматок стелі?
