О, скільки разів повторювали світу: бережи енергію! Та лише жодної з цього користі... Звичайно, у нашій країні. Про альтернативні джерела та енергозбереження у нас більше говорять, а от у Швеції робили й роблять. Про що своїм українським колегам і розповіли підприємці зі скандинавської країни на семінарі «Нові технології в енергопостачанні», який відбувся в Одесі.
Форум, що зібрав представників десятків компаній із двох країн, проходив під патронатом бізнес-клубу "Україна-Швеція", який тимчасово очолює Посол Швеції в Україні Йон-Крістер Оландер.
– Я радий, що Одеса приймає такий представницький семінар – 45 шведських та 144 українських учасників, – повідомив журналістам пан Посол. – Як ви знаєте, майже два роки тому у вашому місті за підтримки Швеції було реалізовано проект щодо впровадження нових схем теплопостачання у "Шкільному" мікрорайоні.
У скандинавській країні замислилися про економію енергоресурсів ще у 70-х роках минулого століття, під час першої нафтової кризи. Нині шведи використовують для опалення житла незначну частку нафтопродуктів. Основа "обігрівачів" будинків – біоенергія різних видів. І представники балтійської країни не проти поділитися досвідом та укласти взаємовигідні контракти.
Одеса – не єдине місто, у якому наводяться мости подібної співпраці. Шведські підприємці працюють у Донецьку, Вінниці, Черкасах та інших обласних центрах. Зі свого боку, голова Національної агенції України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Євген Сухін, за інформацією пана Оландера, незабаром прибуде до Швеції для ознайомлення із досвідом енергозбереження.
Нещодавно представники ЄБРР вийшли із пропозицією до одеських підприємств: брати участь у конкурсі на одержання кредитів у сфері розвитку енергозберігаючих технологій. Шведська держава підтримує подібні проекти зокрема, виділяє кошти для низки підготовчих, навчальних програм. Їх легше реалізувати через фінансові установи, і в нашій країні вже діють два шведські банки. За словами пана Оландера, вони готові розглянути пропозиції щодо кредитування енергозберігаючих проектів.
У конференції взяли участь два депутати парламенту Швеції – Мікаель Оскарссон та Альф Ерікссон. Вони вважають прямим обов'язком влади стимулювати енергозбереження: надавати податкові пільги та прийнятні позички для українських підприємців, які вирішили вкладати кошти в економію ресурсів. Окрім цього, необхідно розробити довготермінові правила гри на ринку, тому що без такої стабільності нема рації чекати на інвестиції. Йон-Крістер Оландер зауважив, що нам не слід розраховувати на постійну допомогу від шведського уряду. Потрібно не подарунків чекати, а самим за справу братися. Пан Посол, розповівши про зустріч із мером Одеси, запевнив присутніх: усі угоди зі шведського боку будуть провадитися відкрито.
Постало цікаве питання: чи є випадки із несплатою за комунальні послуги у Швеції? Зрозуміло, платять майже усі. Із тими, хто порушує платіжну дисципліну, питання вирішується у суді. А якість послуг гарантована не лише шведською акуратністю та законослухняністю, але й сильною опозицією. Загалом, холодні батареї можуть якогось мера – ЇХНЬОГО мера – і до відставки відправити.
Далі, на запрошення шведського дипломата, слово взяв Геннадій Руденко, директор українського представництва компанії "Alfa Laval". Він доповнив слова пана Оландера цікавими деталями. Виявляється, у Швеції існує кілька систем теплопостачання – централізоване та децентралізоване. Для збереження тепла у приморських районах використовуються теплові насоси, які качають воду із Балтики: адже море – кращий поглинач холоду. А що ж ми? На конференції знову порушувалося питання щодо реконструкції теплових мереж у нашому регіоні. Каменем спотикання, на думку пана Руденка, є комунальна (читай – державна) власність на ЖКГ. І якщо із ідеєю приватизації – повної або часткової – таких підприємств можна посперечатися ("насьорбалися" ми вже від приватників – власників обленерго), то факт відсутності видимої зацікавленості у держави в енергозбереженні заперечувати важко.
Г. Руденко навів приклад: для виробництва біоетанолу потрібно сплачувати акциз, як за спирт. Багато підприємств могли б передавати зайве тепло, вироблене при виробництві, у міські мережі – на жаль, не розроблено відповідний механізм. Так, це так звана скидна енергія, температура – близько 50 градусів. Її не вистачить для нагрівання води, що йде споживачеві, натомість можна здійснювати підігрів. І заощаджувати при цьому газ, вугілля або мазут. У Європі таку ініціативу заохочують дзвінкою монетою.
Я поставив запитання Послові Швеції: чи не було з боку шведських компаній – імпортерів нафти – протидії при переході до режиму твердої економії та альтернативної енергії? Прозвучала така відповідь: у системі вільної ринкової економіки та правової держави вплив з боку окремих осіб на найважливіші для країни питання мінімізований. Пан Оландер згадав, що мали місце деякі випадки змови між постачальниками нафтопродуктів, але усе спливло на поверхню. Справа закінчилася значними штрафами.
А тепер – знову про наші реалії. Після "газового скандалу" кінця 2005 року і Президент, й тодішній Прем'єр-міністр пан Єхануров проголосили курс на стрімке зменшення енергетичної залежності України від зовнішніх постачань. Планувалося скоротити споживання газу за рахунок мінімізації втрат при теплопостачанні, використання альтернативних джерел енергії, стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах. І де це усе, дозвольте поцікавитися?
Прошу звернути увагу на ще один момент. Нещодавно по загальнонаціональному каналу показали сюжет про стан справ у нашій газодобувній галузі. Виявляється, держава фактично її занедбала: сьогодні вартість вітчизняного блакитного палива вкрай низька, капіталовкладень бракує. Зрозуміло, і видобуток йде невисокими темпами, і законсервовані свердловини ніхто не поспішає "пожвавлювати". Ще один факт: остаточне рішення щодо додаткової розробки корисних копалин на шельфі Чорного моря було ухвалено лише нещодавно, а не 15 років тому, що виглядало б логічніше. А якщо ще й згадати про дивні фірми зі словом "енерго" у назві... Висновок один: наші можновладці не зацікавлені у послабленні енергетичного зашморгу на шиї країни. На носі чергове підвищення цін на імпортні енергоносії, і отже, нова порція охів та ахів щодо енергозбереження. Чи буде на ділі затребуваний досвід шведських колег?
