У номері «ОВ» за 8 грудня ц.р. ми вже розповідали про те, як учасники фестивалю «Віра. Надія. Любов» долали шлях на гору Мойсея.

Відповідно до біблійного переказу, на вершині цієї гори Богом Мойсею були даровані десять заповідей. Здолавши шлях і зустрівши схід сонця, християни звертаються до Бога з покаянням і проханням про прощення. Цієї миті люди різних країн і рас поєднуються в єдиному очисному пориві. Той, хто бачив величний світанок над Синаєм, не забуде його ніколи. На жаль, у публікацію «Сходження на святу гору» вкралася прикра неточність, яку, приносячи вибачення читачам, поспішаю виправити: заповіді пророку Мойсею провістив Бог. Пробач нам, Боже, мимовільні гріхи наші...

А біля підніжжя гори розташований заснований на зорі нової ери монастир святої Катерини, який ми відвідали після сходження. Вролива дівчина, донька заможних батьків, яка одержала прекрасну освіту, прийняла віру християнську, була схоплена язичниками і страчена. Через кілька сторіч ченці піднялися, підкорюючись видінню, на найвищу гору Синаю і знайшли там тіло мучениці. Мощі святої Катерини нині зберігаються в монастирі.

Упродовж століть сюди з'їжджалися християни з різних куточків Землі. На території монастиря розташована неопалима купина – кущ, з полум'я якого Господь звернувся до Мойсея. Християни, що відвідують монастир, намагаються доторкнутися до гілок рослини. Багато століть назад тут була споруджена каплиця. Свого часу на території монастиря була споруджена і мечеть, що дозволила уберегти святе місце від руйнування.

Так, ці стіни щасливо пережили бурхливі сторіччя, сповнені воєн і навал… Нині монастир має чудову бібліотеку і чудову колекцію ікон; головна прикраса базиліки – мозаїка «Преображення Господнє». І не можна не згадати про надзвичайний місцевий колорит – за порядком на території монастиря стежать місцеві жителі, одягнені в тюрбани і довгий одяг.