Село Введенка Саратського району розташоване досить далеко від великих міст і центральних магістралей. Але саме тут півтора сторіччя тому існував справжній духовний центр Бессарабії, про який сьогодні, на жаль, не всі пам'ятають. Як відроджують духовну святиню наші сучасники?
Фонд відродження Тамурської обителі був заснований у минулому році. Перші зібрані кошти пішли на відновлення усипальниці, де зберігаються мощі «чудового сліпця» Іоанна Кривцова і верхнього храму Усіх Святих. Засновник обителі – Іоанн Олексійович – був, справді, людиною дивовижною.
Простий селянин за походженням, він самостійно опанував грамоти, був дуже набожним. Коли його постигла сліпота, Іоанн не опустив руки. Самостійно ходив і збирав пожертвування, добирався навіть до Києва. Мабуть, володів великим даром переконання, тому що горді князі і заможні купці жертвували на добродійність значні суми. Це і дозволило Кривцову в 1847 році заснувати в селі Введенці Тамурську обитель. Це був, як сказали б зараз, справжній благодійний комплекс: три церкви, дві лікарні та аптека, притулок для сиріт, богадільня для старих та інвалідів, трапезна ... Кривцов прийняв постриг і керував усіма цими закладами вже під іменем ченця Якова. На жаль, згодом обитель була знищена. З трьох храмів діючим залишився тільки один – але і він потребує реконструкції. Проте після заснування спеціального благодійного фонду виникла надія на відродження духовної святині нашого краю.
– Ми хочемо реставрувати храм і відновити Тамурську обитель на 20-30 осіб, глибоко віруючих людей, – говорить Марія Чеботаєва, староста церковної громади села Введенки і заступник голови благодійного фонду «Благовіст». – Є пророцтво про те, що святиня відновиться. І ми вже провели таку велику роботу, що самі переконалися: святе місце пусткою не буває. Зараз настав час духовного відродження, і я вважаю, що це справді порятунок нашого краю.
Марія Савеліївна Чеботаєва – колишня вчителька початкових класів, вже п'ять років на пенсії і «благій справі» віддається з усім запалом душі, як і багато її однодумців. Тільки торік зібрано близько двохсот тисяч гривень приватних пожертвувань. На ці гроші були відреставровані усипальниця та храм Усіх Святих над нею. У найближчих планах – відродити у зруйнованій Покровській церкві обитель, у якій могли б жити віруючі люди: хто рік-два – за бажанням, а хто і до самої смерті. Кошти для цього виділяла (і ще буде виділяти) Одеська обласна рада. На пустищі поблизу майбутньої обителі цієї весни посадять фруктовий сад (один з добродійників вже обіцяв триста саджанців). Що стосується третього, центрального храму – Введення Пресвятої Божої матері, то він своєї діяльності не припиняв. Але на даний час тут протікає покрівля, вікна мають потребу в заміні, а фрески – у реставрації. Сторічний ювілей саме цього храму будуть відзначати в 2010-ому році, тому місцеві жителі сподіваються, що до того часу знайдуться кошти і на його реставрацію.
– Голова облради Микола Леонідович Скорик відгукнувся з такою великою любов'ю, – продовжує Марія Савеліївна. – Сказав, що обитель у Покровській церкві ми відновимо. Така підтримка нам дуже потрібна. Дякуємо і районній владі, яка клопоталась за нас перед облрадою. Та й взагалі, нам допомагало дуже багато людей – з Києва, і навіть з Росії. Коли ми тільки починали будівництво, то поїхали за благословенням до митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела. І було благословення: «Що усією громадою розвалили – те усією громадою на пожертвування ви і відновите».
Що ж, колись у цей край з'їжджалися прочани із багатьох країв. Нинішні зміни також навряд чи були можливі без підтримки величезної кількості людей – різного віку, стану та соціального становища. Тож нехай кожному відплатиться за вірою його.
