Юрій БОРЩЕНКО: «ЖІНОЧИЙ ФУТБОЛ ПОТРЕБУЄ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ»
У середині 80-х років в СРСР, зокрема і в Одесі, став активно культивуватися жіночий футбол. Тоді в нашому місті з'явився один з перших клубів країни – «Приморець», надалі перейменований у «Чорноморочку». Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році колектив, проіснувавши близько 5 років, був розформований. Але в 2002 році обласний спортивний жіночий футбольний клуб «Чорноморочка» був відроджений, а його президентом став Юрій Борщенко.
Про те, як сьогодні справи у «Чорноморочки», про проблеми відродження жіночого футболу в Одесі та області Юрій Борщенко розповів в інтерв'ю кореспондентові «ОВ».
– Юрію Миколайовичу, яким чином вдалося відновити діяльність клубу «Чорноморочка?
– Ініціатором ідеї виступив я. Мене активно підтримав завідувач кафедри фізвиховання Одеського національного університету імені Мечникова Олексій Попічко, на жаль, нині покійний. І таким чином клуб знову був створений на базі університету.
З часу відродження і до сьогодні головним завданням ми ставимо продовжувати славні традиції одеського жіночого футболу. Адже дехто пам'ятає, що «Чорноморочка» була п'ятикратним чемпіоном СРСР з міні-футболу! У її складі відзначилися Валентина Баркова, Ольга Рябова, Світлана Фришко, Ольга Лемостова, Людмила Дмитрієва. Дехто з них виступали за збірну СРСР, а потім і України. До речі, свої перші матчі команда кілька років провадила на стадіоні «Спартак».
Як відомо, в 1996 році, через нестачу коштів клуб було розформовано, тому всі наші провідні спортсменки роз’їхалися у різні міста України і СНД. Проте багато хто з них сьогодні готові повернутися до рідного міста, але для цього потрібна відповідна матеріально-технічна база і, насамперед, гідна заробітна платня. Та ж Світлана Фришко, яка зараз грає в російському Ногинську, готова приїхати у будь-який час, але питання про стабільне фінансування клубу поки що залишається відкритим.
Крім усього, на жаль, дотепер у нас немає своєї спортивної бази. Всі ці роки ми тренувалися то на стадіоні СКА, то на інших майданчиках, але це не розв’язувало проблему. Сьогодні ми займаємося в спорткомплексі заводу радіальних верстатів. Поки що займаємося у залі, а з настанням тепла переберемося на один з міських стадіонів, можливо навіть на «Спартак», де колись, як я вже говорив, провадила свої матчі «Чорноморочка».
– У яких турнірах беруть участь одеські футболістки на сьогоднішній день?
– Доросла команда бере участь у чемпіонаті України з міні-футболу 2007/2008 років. Крім того, нещодавно наші дівчата 1993-1994 років народження вийшли у фінал першості України з міні-футболу. Ми дуже сподіваємося, що вони стануть переможцями цього турніру. Крім того, дівчата цього віку успішно продовжують боротьбу за Кубок України з міні-футболу.
– Ви плануєте заявлятися в чемпіонат України серед команд вищої ліги?
– Так, і ми зробимо для цього все можливе. Одеса просто зобов'язана бути представлена у вищому дивізіоні країни. Черговий турнір стартує в травні. До речі, крім нього, протягом року відбудуться першість серед дівчат 1992-1993 років народження, зимова першість, турніри «Шкіряний м'яч», «Олімпійські надії» та інші змагання. І ми обов'язково будемо брати участь у всіх цих турнірах у міру наших можливостей...
– Коли Ви востаннє брали участь у чемпіонаті вищої ліги?
– В 2006 році. Тоді ми заявилися як обласний колектив, який репрезентував село Дачне Біляївського району. На жаль, деякі меценати, які спочатку виявили бажання нам допомогти, по ходу турніру відмовилися від команди. І районна влада через власні матеріальні труднощі не змогла надати гідну матеріальну підтримку. Бувало, що нам навіть не могли підготувати футбольне поле для домашніх зустрічей. Тому більшу частину матчів доводилося грати на стадіонах Одеси. До речі, тоді ми виступили невдало, посівши 7-ме місце серед 9 команд. А торік взагалі не заявлялися в турнірі з причин, про які я вже говорив вище.
– З якими ще труднощами Ви зіштовхуєтеся на сьогоднішній день?
– Проблем досить багато. Справа в тому, що ми хочемо відродити систему жіночого футболу в комплексі. По-перше, сюди входить використання нашими командами міських і районних стадіонів, баз і майданчиків. По-друге, необхідно відкривати якнайбільше відділень жіночого футболу в районних ДЮСШ, організовувати змагання на різних рівнях, наприклад, першості загальноосвітніх шкіл, районів, області. Це дуже велика робота, і реалізувати такі проекти без державної підтримки просто неможливо.
Хотів би додати, що клуб «Чорноморочка» є громадською організацією, і сам заробляти гроші не має права. Тому ми можемо розраховувати тільки на підтримку у вигляді соціальної допомоги з боку. І команді періодично допомагають одеські спонсори. Крім того, у нас сьогодні вже є низка пропозицій про часткове фінансування від іноземних компаній. Можливо, нам посприяють міська і обласна влада, ми будемо звертатися до них по допомогу...
Взагалі в усьому цивілізованому світі жіночий футбол вважається одним із престижних видів спорту. І, як відомо, він уже понад 10 років тому був включений до програми літніх Олімпійських ігор. Вважаю, що напередодні проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу 2012 року Одеса може значно підвищити свої шанси на одержання одного-двох матчів, якщо буде активно розвивати не лише чоловічий, але й жіночий футбол. У кожному разі місту буде користь від того, якщо в ньому на найвищому рівні гратиме своя жіноча команда. І у разі вдалого виступу в чемпіонаті або Кубку, ми можемо навіть розраховувати на участь в єврокубках! А це вже міжнародний рівень і престиж. До речі, Федерація футболу України якось пропонувала нашому клубу провести на одному з одеських стадіонів матч національної збірної. Зрозуміло, самим такі витрати не під силу, і ніхто не захотів допомогти. Звичайно, такі відмови досить боляче б'ють по іміджу нашого міста, і не тільки в Україні, але й за її межами. І ми дуже розраховуємо на державну підтримку.
– Юрію Миколайовичу, Ви співпрацюєте з футбольним клубом «Чорноморець»?
– Поки що, на жаль, ні. До речі, я знаю, що багато футбольних клубів Європи мають свої жіночі команди, але в Україні поки що таке не практикується, а жаль. І немає жодних сумнівів, що цей вид спорту має право на існування, тому що навіть за статистикою представниць жіночої статі більше, ніж чоловіків. Як я говорив, в усьому світі цей вид спорту вже здобув велику популярність. Зазначу, що з 1991 року навіть провадяться чемпіонати світу! Загалом, я гадаю, що рано чи пізно ми знайдемо спільні інтереси з «Чорноморцем», адже ми репрезентуємо одне місто і боремося за підтримку його славних футбольних традицій.
– З часу відродження «Чорноморочка» домагалася якихось серйозних успіхів?
– Так, і неодноразово. По-перше, з 2004 по 2006 рік ми виграли три всеукраїнські футбольні фестивалі «Олімпійська надія». До речі, на першому, який відбувався у Переяславлі-Хмельницькому у 2004 році нас нагороджував президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. По-друге, наші гравці у складі збірної Одеської області неодноразово виступали на Універсіаді України, де посідали місця з 4-го по 9-те серед 16 і більше команд. Вважаю, що це дуже непоганий результат. Тим більше, що ми могли виступати і краще, але не залучали всіх «основних» гравців з відомих причин фінансового характеру...
Ми неодноразово брали участь у товариських матчах з командами міст України і країн СНД. Особливо мені запам'ятався двобій з молдавською «Натрою» у день народження міста – 2 вересня 2005 року. Тоді на стадіоні «Спартак» ми у завзятій боротьбі святкували перемогу з рахунком 2:1.
Додам, що у нашому клубі завжди виступали команди відразу кількох вікових категорій. І багато футболісток «Чорноморочки» були одними з найсильніших в Україні. Вони потрапляли у різні збірні, наприклад, у юніорську збірну до 16 років...
Сьогодні у нас є цілком зіграний основний склад, можливо, найближчим часом ми запросимо деяких спортсменок з інших міст. Але це питання буде залежати від рівня нашого фінансового забезпечення. Всі витрати на участь у чемпіонаті повною мірою несе клуб. Поки що наші можливості не настільки великі, щоб запрошувати гравців високого рівня. Якби ситуація складалася по-іншому, то впевнений – Одеса вже давно б стала одним з лідерів жіночого футболу України, як це було у радянські часи.
Євген НИЗОВ
КРИМІНАЛЬНИЙ ВІРУС ОСТАННІМ ЧАСОМ ВІН ОХОПИВ СВІТ СПОРТУ І, ЗОКРЕМА, ФУТБОЛУ.
Про це свідчить, наприклад, одне з недавніх повідомлень у пресі. Густаво Мунуа, воротаря іспанського клубу «Депортіво» з Ла-Коруньї, засуджено до шести місяців в'язниці умовно за напад на другого голкіпера команди Дуду Авата. Бійка з їхньою участю відбулася після чергового тренування в роздягальні. У результаті мордобою лікарям довелося накласти Авату кілька швів під оком.
А трохи раніше ніч у поліцейському відділку провів півзахисник «Валенсії» Мануель Фернандес. Заарештували футболіста після неприємного інциденту, який стався в нічному клубі, де Мануель був звинувачений у крадіжці годинника у одного з клієнтів, після чого власники закладу викликали поліцію. Фернандеса відпустили, але розгляд триває.
Захисник «Ньюкасла» Джой Бартон, який славиться крутою вдачею, змушений був провести за ґратами новорічну ніч, після чого його відпустили під заставу. Причина арешту – бійка в «Макдональдсі», яка виникла через конфлікт з іншими відвідувачами. Це сталося у самому центрі Ліверпуля. Крім самого Джоя, в бійці брали участь його брат Ендрю та подружка Надін.
Півзахисник англійського «Ліверпуля» Джермен Пеннат (на знімку) – один із найскандальніших футболістів в історії англійської Прем'єр-ліги. За кількістю згадувань у хроніці про правопорушення гравець, який раніше неодноразово залучався в ряди національної команди, посідає провідне місце. Чергового разу дебошира затримали під час перегляду ним трансляції відбіркового матчу Євро-2008 Англія – Ізраїль. Пеннат, добряче напившись, влаштував у барі бійку.
За словами свідків, він у гущавині бійки, розмахуючи руками, намагався когось заспокоїти, але, погано тримаючись на ногах, повалився на підлогу, після чого опинився в руках поліцейських. А за два місяці до цього Пеннат був заарештований за надмірно емоційну поведінку стосовно своєї дівчини – фотомоделі Емі Гроув. Тоді між коханими під час вечері спалахнула суперечка, підсумком якої став приїзд поліції.
У лютому 2005 року машину футболіста, що підозріло рухалася, було зупинено о шостій годині ранку. Тести показали, що рівень алкоголю в його крові перевищував норму в два з половиною рази. Раніше на «Мерседесі», який належить одноклубнику Пенната Ешлі Коулу, Джермен на одній з лондонських вулиць врізався в ліхтарний стовп.
ПАНЕ ТРЕНЕРЕ, ПЛАТІТЬ НЕУСТОЙКУ!
– Безпрецедентний випадок в історії світового футболу! Вперше тренер зобов'язаний виплатити клубу компенсацію за однобічний розрив контракту без поважної причини, – так, з явним задоволенням, повідомив офіційний сайт «Порту» про завершення суперечки між «драконами» і їхнім колишнім наставником, відомим фахівцем Ко Адріансе.
ФІФА зобов'язала голландця відшкодувати португальському клубу 1,15 мільйона євро за те, що він влітку 2006 року загордився, начебто йому дозволено поводитися, як йому заманеться. Постраждав і його асистент Ян-Ольде Рідеринк, який, відповідно до рішення Комісії ФІФА зобов'язаний сплатити «Порту» понад 150 тисяч євро.
Адріансе очолив «драконів» у травні 2005-го, а через рік привів команду до тріумфів у чемпіонаті і Кубку Португалії. Разом зі своїм помічником він залишив «Порту» через десять днів після початку нової першості, мотивуючи своє рішення тим, що керівництво поскупилося, виділивши недостатньо коштів для посилення команди.
ПОВЕРНЕННЯ «БЛУДНОГО СИНА»
Завершилася донецька сторінка біографії 32-річного італійського футболіста Кристіано Лукареллі. Тепер вже екс-нападник «Шахтаря» (на знімку) і діючий форвард збірної Італії проданий у клуб серії А – «Парму» – за 5,7 мільйонів євро. Підсумки переговорів між представниками донецького клубу та італійської «Парми» поставили крапку в цій історії.
– Я залишаю Донецьк, тому що така професійна необхідність. Якби «Шахтар» потрапив до наступного етапу Ліги чемпіонів, я напевно залишився б тут. Але я задоволений переходом у «Парму», адже в мене з'являється можливість поборотися за місце в складі збірної Італії, – підкреслив Лукареллі.
– У Донецьку у мене не було гарантій того, що я буду виходити на гру в стартовому складі, і тому я дуже ризикував «пролетіти» повз континентальну першість.
Незважаючи ні на що, у Донецьку провів 6 чудових місяців. Я щиро бажаю гравцям команди, усім її вболівальникам, щоб «Шахтар» здобув перемогу в чемпіонаті України і став володарем Кубка країни, – заявив форвард у своєму прощальному інтерв'ю українським журналістам.
За матеріалами вітчизняних та закордонних видань підготував Віктор БЕССАРАБЕЦЬ
