Десять років тому були зроблені перші кроки щодо створення видавничого будинку «Курьер» та його основи – газети «Курьер недели». В принципі, на той час у місті вже існувало кілька приватних і суспільно-політичних видань. Не враховуючи традиційних «Советского Измаила», «Придунайских вестей» і «Дунайца», газетний ринок, начебто, вже був поділений і розподілений. Проте група ентузіастів на чолі з нинішнім керівником ТОВ «Курьер» Олександром Ободовським наприкінці 1997 року вирішила ризикнути знайти нішу своєму виданню, зробивши наголос на рекламний напрям і на місцеву інформаційну насиченість.
Втім, будь-яка ідея потребує ретельного опрацювання, – за це узявся журналіст Ігор Бутров, відомий своїм новаторством у роботі на Ізмаїльській студії телебачення, у редакції районної газети «Придунайские вести» та інших виданнях і на телестудіях, зокрема, співпрацею з «Інтером» і «СТБ». Чотири сторінки першого номера готували з особливою старанністю і, чесно кажучи, не особливо-то говорили про проект. І тому перший випуск «Курьера недели», який ізмаїльці одержали 31 січня 1998 року, підірвав атмосферу відносної благодушності з боку інших редакційних колективів. Стало зрозуміло – на газетному ринку міста і регіону з’явився серйозний конкурент, який з першого кроку визначив пріоритети: писати гостро, моментально відгукуватися на будь-яку подію в місті, районі, регіоні, знаходити читачів за інтересами у кожному, скажімо так, прошарку суспільства. Як розповів мій колега, коли вони починали, було в команді лише сім працівників, з них троє – журналісти. Сьогодні колись чотиристорінковий виріс у обсязі у десять разів, у численних службах видавничий будинок має власну торговельну мережу, починаючи від юристів і закінчуючи бригадою дизайнерів, там працює до 60 осіб, середній вік яких – 35 років. «КН» став для когось із журналістів, маркетологів, дизайнерів стартовим майданчиком, а для когось школою роботи по-новому, без колишніх «совкових» комплексів і, вибачте, без заглядання до рота начальству.
Можливо, тому «Курьер», до якого додалися і «Уездный телеграф», і численні додатки, як і раніше, б’є рекорди щодо тиражу, набираючи у сумі до 16 – 18 тисяч екземплярів: це більше, ніж всі інші видання Ізмаїла, Кілії і Рені разом узяті.
Однак хто ще, як не редактор, найкраще скаже про свою десятирічну дитину?
– Вона була лише на чотирьох сторінках, маленька і нікому не відома, – пише на першій сторінці ювілейного «Курьера» Ігор Бутров. – За цей час багато чого змінилося: країна, люди... І можемо лише обіцяти: ми й надалі не будемо тупцюватися на місці, а щодня думати, як зробити газету вмістовнішою і кориснішою нашому головному рецензентові – ЧИТАЧЕВІ.
