«Золотим» запасом Європи називають водно-болотні угіддя України, 60% з яких розташовані в Одеській області. При цьому плавні низов'їв Дністра, захищені Рамсарською конвенцією 1971 року, вважаються унікальними.
Дністровські плавні, як і найзначніша їх частина – Карагольська затока, що входить з 1965 року до іхтіологічного заказника, – єдина в Європі екосистема подібного типу.
Заповідне урочище «Дністровські плавні» площею 7620 га організоване за Указом Президента України у 1993 році. Карагольські плавні стануть однією із найцінніших частин у проектованому ландшафтному національному парку «Нижньодністровський».
Кримінальне розслідування з нагоди масової загибелі риби в останній декаді липня минулого року в прибережних водах Дністровського лиману залишається незавершеним. Тоді в районі виходу стічної труби міста Білгорода-Дністровського її загинуло близько 25 тонн, переважно бичка. Утворився 10 – 15-сантиметровий шар мертвої риби. Сума збитку склала 6 мільйонів 142 тисячі гривень. Мешканці будинків, прилеглих до місця екологічної катастрофи, далі повідомляють про специфічний запах, який часом з'являється з боку лиману в нічний час. Води в зазначеній зоні набувають вранці характерного каламутного біло-блакитного кольору.
Є багато непрямих підтверджень, що робота очисних споруд міст і сіл, розташованих на правобережжі і лівобережжі Дністровського лиману, далека від ідеалу. Є заяви, що стоки в деяких місцях потрапляють у води лиману неочищеними. З течією вони спливають у Чорне море. «Цвітіння» вод Дністровського лиману в липні-серпні від надлишку біовідходів стає явищем звичним. У даному разі спрацьовує психологічний феномен: «що стереотипно для сприйняття, поступово входить у розряд норми». І тому, на превеликий жаль, нестерпні умови життя іхтіофауни в глибинах лиману цікавлять лише деяких дослідників.
Погіршення якості дністровських вод (а усілякі стоки – це лише один з численних негативних чинників, які впливають на неї) позначилося не тільки на зменшенні видової розмаїтості іхтіофауни, але і запасів основних промислових риб. За останні піввіку іхтіофауна скоротилася майже на 30 видів. У середині минулого сторіччя в Дністровських водах зустрічалося 73 – 75 видів риб. У 1980 – 1990 роках видова чисельність зменшилася до 59, а з початку 2000 року – до 50. При цьому значно постраждали осетрові. Рідкісні чехонь і рибець, що потребували особливих умов для нересту, схоже, назавжди зникли з дністровських глибин. У 1985 – 1990 роках у лимані виловлювали 1186 тонн риби. До початку нинішнього тисячоріччя – лише 494 тонни. 40% всього видобутку припадає на родину коропових.
Єдиним і винятковим місцем по всій довжині Дністровського лиману є Карагольська затока, куди в масовій кількості ховається риба в зимовий період. Рибальство тут заборонено цілий рік і категорично. Саме тут деякі види рибної розмаїтості знаходять оптимальні природні умови для ефективного природного нересту, періоду дозрівання личинок і росту мальків.
Територія Карагольських плавнів і прилеглих до них гряд поки що порівняно успішно виконує природні функції. Хоча і тут людський чинник негативно вплинув в останні роки на екологічне благополуччя унікальної зони. З одного боку до берега заповідної Карагольської затоки прилягає село Надлиманське. З другого боку – очисні споруди міста Теплодара, розташовані на землях Овідіопольського району.
Проектувався очисний комплекс, насамперед, для потреб атомної ТЕЦ, серце якої так і не забилося. Сьогодні очисними спорудами користується перепрофільоване «місто атома» – Теплодар з десятитисячним населенням та Біляївка з майже аналогічною кількістю жителів. За добу з Теплодара та Біляївки на станцію очищення приймають близько 4 тисяч кубів стоків. За інформацією працівників очисних споруд, каналізаційні води існуючим (!) колектором з прилеглого села Маяки з населенням понад 6 тисяч чоловік, на станцію не надходять!
«ПАРАДОКС» ІЗ ЗАПАХОМ ДОКАЗІВ
Повідомлення Сергія Герасименка, керівника Дністровського територіального відділу Головного управління з охорони та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Одеській області і багатьох рибінспекторів про те, що в Карагольській затоці і прилеглих до неї плавнях діється негаразд, знайшли підтвердження на місці. Як і наполегливі чутки серед жителів Надлиманського і місцевих рибалок, які стверджують, що відходи теплодарських очисних періодично потрапляють в унікальну плавневу екосистему. Їхнє підтвердження – характерний сморід і фотодокументи. З'ясовано, що вода невідомого походження буквально «нізвідки» зі швидкістю течії близько 1-2 кубометри за хвилину надходить до Карагольської затоки. Виявлена вмонтована під дамбою дренажна труба, яка «допомагає» смердючій рідині безперешкодно стікати в плавні. Хтось же її саме тут ставив?!
– Це не єдине місце, відкіля така рідина виливається в Карагольську затоку. Є і три інші, – роз'яснює «природний парадокс» Юрій Февральов, єгер УТМР Овідіопольського району. – Течія смердючої води збільшується у вихідні дні. Можна переконатися, що і дамбова система в плавнях кимось навмисно зруйнована. Думка, що все зроблено навмисно, не випадкова. Інакше, як стоки, минаючи технологічний процес очищення, потрапляють у плавні, а звідти у заповідну затоку? З боку Карагольської затоки розташована і аварійна місткість очисних споруд. Страшно подумати, що станеться, якщо вона переповниться! При цьому, якщо ви проїдете пару кілометрів у протилежний бік, зможете особисто переконатися, що скидань очищеної на станції води з вихідної труби немає.
На Теплодарських очисних спорудах честь мундира захищав старший майстер Олександр Федоров. Він роз'яснив особливості існуючої схеми водовідведення і процесу біоочистки стоків. За його словами, після механічного контролю через уловлювальні ґрати і гравійні фільтри напівочищені стоки накопичуються в спеціальних місткостях, де відбувається їхнє активне біологічне знешкодження. Частина надлишкового намулу накопичується на асфальтованих намулових майданчиках, очищена вода через складну систему водовідведення надходить у протилежну від Карагольської затоки частину плавнів, потім лише в Дністровський лиман. Мимоволі виникло запитання до старшого майстра: чому, у такому разі, і праворуч, і ліворуч від очисних споруд біжать бурхливі струмки з вираженим каналізаційним запахом? Це залишається таємницею за сімома печатками! При спробі знайти «корінь зла», ми наштовхнулися на шокуючі факти. Виявилося, колектор від села Маяки порушений у підземній частині давним-давно! Коли сталася аварія, дослідні роботи на визначеній ділянці провадилися, – це підтверджує багато хто. Судячи з глибоких ям, місце прокладання колектора в районі аварії намагалися знайти потужними екскаваторами. Але робота виявилася марною. Згодом підземна течія брудної смердючої рідоти пробилася на земну поверхню, безперешкодно стікаючи до гирла Дністра. Свідки стверджують, що таке неподобство триває не один рік. На запитання, чи знають про це на очисних спорудах, ми отримали позитивну відповідь. Відповідним листом Дністровської рибінспекції про це сповіщена і Овідіопольська райдержадміністрація. Сподіваємося, про кричущий екологічний злочин, інакше тут і не скажеш, відтепер стане відомо і у Державній інспекції охорони Чорного моря, що безпосередньо курує дані питання.
Немає потреби повторюватися, який істотний вплив на екологію Дністровського лиману чинить забруднення. І яку значну цінність щодо рибного господарства становлять Дністровський лиман і прилегла озерно-плавнева система.
Результати досліджень багатьох вчених, екологічних і природоохоронних експедицій вимагають негайного форсування даного напряму. У противному разі унікальна екосистема низов'я Дністра і Дністровського лиману приречена на подальшу деградацію і навряд чи в перспективі зможе зберегтися як єдиний унікальний високопродуктивний природний комплекс.
