Справи бібліотечні що робити із тендером? . .

Минулого року міська Централізована бібліотечна система для дорослих працювала стабільно, перевиконавши план і за кількістю обслужених читачів, і за книговидачею. Цифри вийшли значні – 78 тисяч 560 читачів (на 500 осіб більше, аніж планувалося), 1 мільйон 636 тисяч 528 примірників книжок (замість 1 мільйона 600 тисяч). На цьому тлі, однак, пролунали слова директора ЦБС Наталі Дмитрівни Кликової про те, що «інтерес до читання знижується». Знижується, необхідно уточнити, до читання «для себе», а читацька активність обумовлена, в основному, потребою у літературі, яка необхідна для підготовки до творів, рефератів, курсових, тощо. Чи винний у цьому інтернет? Бібліотекарі так не вважають, більш того, ЦБС не має наміру відставати від технічного прогресу: комп’ютеризовані і підключені до всесвітньої мережі Центральна міська бібліотека ім. І. Франка та шість філій. У свою чергу, бібліотекарі працюють над тим, щоб залучити читачів до якісного читання. Зокрема, було ініційовано проект «Читаючі люди – мисляча країна», мета якого – пропаганда класики та високого рівня сучасних творів, кращих зразків радянської літератури. У результаті, за рік було видано близько трьох тисяч відповідних книжок.

...Щоб пропонувати читачам гарні книжки, треба їх мати. У порівнянні із дуже важкими 90-ми роками, ситуація з комплектуванням помітно покращилася і... ускладнилася.

Наталя Кликова:

– У 2007 році із міського бюджету на придбання нових книжок було виділено 150 тисяч гривень, а також 200 тисяч – на передплату газет та журналів. Проблема, однак, полягає у тому, що у зв’язку із тендерною процедурою, ми купуємо не те, що нам потрібно, а те, що може пройти через цю процедуру. Тендерна процедура – головний біль українських бібліотекарів, про її «національні особливості» неодноразово писали в пресі. Залишається в черговий раз згадати добрим словом комплектування за тематичними планами видавництв (що кануло в Лету разом із Радянським Союзом), через бібколектор, зрештою, через книгарні. І тут були свої проблеми, але їх не зрівняти із «принадностями» тендера.

О. Кондратенко, заввідділу комплектування та обробки Центральної міської бібліотеки ім. І. Франка:

– За законодавством, перш ніж розпочати комплектування фондів, треба скласти річний план, який залежить від річного фінансування. Потім цей план необхідно опублікувати в інтернеті. І після цього можемо розпочинати підготовку до процедури торгів.

Тендер – це не лише дорога, але й дуже трудомістка процедура, яка займає багато часу, що значно подовжує шлях книжки до читача. Раніше книжки купувалися бібліотеками щомісяця, а у 2007 році було проваджено всього три тендери – у лютому, серпні та грудні. Через таку систему бібліотекам не вдається купити багато книжкових новинок, насамперед спостерігається дефіцит краєзнавчої літератури.

Бібліотекарі, як можуть, намагаються цей недолік заповнити, у чому їм допомагають... читачі, автори, які дарують свої твори, спонсори. Завдяки муніципальній програмі підтримки книговидання, фонди міських бібліотек поповнюються творами письменників-одеситів. Рівень комплектування знижується і через подорожчання книжок та періодичних видань, адже фінансування за зростанням цін не встигає. Таким чином, у 2007-му книжок до бібліотеки надійшло менше, аніж за попередні роки.

У зв’язку із необхідністю провадження тендерної процедури, виникли складності і з ремонтом приміщень, у яких розташовані філії. На жаль, переважна більшість їх потребують капітального або поточного ремонту. Легше назвати ті, що не потребують ремонту, – філія № 16, розташована у новому будинку по вулиці Новосельського, та ЦМБ ім. Івана Франка, яку вдалося упорядкувати. Мало того, що потрібні чималі кошти, – навіть якщо щороку ремонтувати хоча б одну філію, скільки часу знадобиться для ремонту інших (а їх у системі – 21)? Справа у тому, що будівельникам невигідно брати участь в тендерах.

– Жоден будівельник не схоче працювати з нами, – коментує ситуацію Наталя Дмитрівна. – Нам треба знайти три будівельні фірми і обрати одну, яка дешевше для нас зробить. Але при цьому кожна фірма, незрозуміло чому, сорок тисяч гривень має відправити організаторам торгів. Спочатку було п’ять, потім двадцять... Тому мені чесно сказали підрядники, із якими ми працювали раніше і встигли щось зробити до ухвалення закону про держзакупівлі, що вони будуть працювати лише на суму не меншу п’ятисот тисяч. Але таких грошей місто нам не виділить. Тому усе дуже складно.

Із приміщеннями філій ще одна біда. У це важко повірити, але – цитую Наталю Дмитрівну Кликову: «На сьогоднішній день у нас немає жодного документу на ці приміщення». До 2006 року усі вони були в оперативному управлінні міського управління з питань культури та мистецтв, потім їх забрало представництво комунальної служби, а документи ні на одну з філій не видало. На офіційні запити на свою адресу представництво не відповідає. А з відповіді, отриманої «на словах», випливає, що приміщення будуть здаватися в оренду на конкурсній основі. Така перспектива, звичайно, не тішить працівників ЦБС. Та й з ким може «конкурувати» бібліотека?.. Такий стан невизначеності, перебування на «пташиних правах» у приміщеннях, які бібліотеки займають багато років, не тільки не може влаштовувати в принципі, але й спричиняє нові серйозні труднощі. Міська Централізована бібліотечна система не може укладати договори із постачальниками комунальних послуг, і зараз лише з їхньої доброї волі філії не відключено від світла, газу тощо.

Що ж виходить? Через недосконале законодавство, непродумані дії чиновників страждає справа, а бібліотекарі живуть у стані постійного нервового напруження. Заради чого?..

Выпуск: 

Схожі статті