На сьогодні у нашій області обробляється трохи більше 2 мільйонів гектарів землі. Половина з них припадає на озимий клин і приблизно стільки ж на ярий. Така загальна картина, якщо відняти 240 тисяч гектарів чистих та зайнятих парів, а також 40 тисяч гектарів (усього 2 відсотки!), засіяних багаторічними травами.
Ці дані були оголошені на науково-практичній конференції, яка провадилася нещодавно на базі інституту агропромислового виробництва у селищі Хлібодарському Біляївського району.
Конференцію, на якій обговорювалися особливості провадження комплексу весняно-польових робіт поточного року, відкрив і вів т.в. обов’язків першого заступника голови облдержадміністрації М.Г. Кісеолар.
В основній доповіді, з якою виступив перший заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. Панчишин, в інших виступах підкреслювалося, що нинішня весняна пора має низку своїх особливостей.
Перша з них пов’язана із тим, що усі посіви озимих практично збереглися, якщо не брати до уваги незначних втрат сходів озимого ріпаку. Отже, не буде «традиційних» пересівань, «перекроєння» площ, відведених заздалегідь під ярий клин. Таким чином, обсяг весняних робіт скоротився на цілу чверть. А це – економія часу, дуже дефіцитних матеріальних ресурсів та грошових коштів.
Друга особливість полягає у тому, що весняно-польові роботи розпочалися ще у середині лютого, а це на два-три тижні раніше за встановлені середньорічні терміни.
Третя – полягає у тому, що на відміну від минулого року, сівба провадиться до більш-менш вологого ґрунту. Вологи у орному шарі міститься майже удвічі більше того, що було минулої весни. Треба лише її не втратити.
До цих особливостей, мабуть, треба додати й четверту. Вона полягає у тому, що багато районів області вже практично завершили сівбу ранніх зернових та зернобобових культур. А деякі навіть ризикнули розпочати сівбу соняшнику. Вчені цю ініціативу підтримали й запевнили аграріїв, що усілякі тимчасові зниження температури сходам не завадять, а ось дефіцитну вологу треба використовувати максимально.
Що ж сьогодні тривожить вчених та практиків? Передусім, нерівномірне провадження підживлення озимих. Деякі господарства провадили осінню сівбу без добрив, а тепер теж не поспішають втамувати «азотний голод» посівів, що вже почали кущитися.
Виникли проблеми і з розміщенням ярих культур. Їх планується мати на 100 тисяч гектарів менше, аніж минулого року. З ярим ячменем ситуація пояснима: збереглися осінні посіви. Але незрозуміле скорочення площ під горохом, вівсом, ярою пшеницею. А ситуація із сівбою цукрового буряку взагалі викликає занепокоєння й потребує докладного вивчення. Зараз тільки скажемо, що під цю культуру відводиться до 4 тисяч гектарів – удвічі менше минулорічного. Отже, три наші цукрові заводи залишаться без сировини, а то й просто припинять свою роботу.
Щодо підготовки та провадження сівби соняшнику, кукурудзи та інших пізніх культур, вчені та фахівці виділяли одну серйозну проблему: наявність та підготовка насіннєвого матеріалу. Звичайно, його можна закупити у Державному резервному насіннєвому фонді. Тим більше, що Одеській області, як такій, що потерпіла від посухи минулого року, відпускається насіння насамперед.
Але… Як відзначив М.Г. Кісеолар, ми живемо у регіоні, де усі рослини дозрівають і дають насіння. А по-друге, у нас ціла армія вчених, які працювали на увесь Союз. Невже вони неспроможні забезпечити одну область тим же насінням власної селекції. Щоб не доводилося вдаватися до іноземних, які важко адаптуються у наших умовах, та й невідомих бур’янів можуть принести «на хвості».
Тут же домовилися, що спільними зусиллями вчених, представників сільгоспорганів, фахівців буде розроблена регіональна довгострокова програма з насінництва та із подальшим затвердженням на сесії облради. Тим більше, що й матеріальна база для початку вже є. Це майже 160 насінницьких господарств. Але, мабуть, багато з них втратили «смак» до цієї роботи, та й не звикли виживати в умовах ринку. Ці ж умови й підтверджують, що ціни на насіння будуть зростати, і займатися насінням дуже навіть варто.
А поки що доводиться констатувати, що у багатьох районах взагалі бракує необхідного якісного насіння соняшнику, кукурудзи, інших культур.
На конференції вносилися пропозиції, щоб позбавляти різноманітних фінансових дотацій ті великі господарства, які мають по декілька тисяч гектарів землі й не знаходять можливості виділити під насінники хоча б 50-гектарну ділянку.
Можливо, вперше за багато років, прозвучала тривога за долю землі, за збереження її родючості. Ці питання сьогодні кожний вирішує на свій розсуд. А швидше ніяк не вирішує, «викачуючи» із зубожілої землі буквально останні соки. Тут також, говорили учасники конференції, необхідна єдина чітка програма дій. А її поки що бракує.
А ще більше непокоїть аграріїв той факт, що й досі не вироблено єдиної стратегії організації сільськогосподарського виробництва, а багато тематичних заходів вживаються у залежності від погодних умов та ситуації, що складається під час провадження тих або інших сезонних робіт.
За словами М.Г. Кісеолара, у найближчий час буде організовано роботу у цьому напрямі. Вже дано конкретні доручення вченим, будуть запрошені для обговорення проблеми фахівці, керівники відомих великих агропідприємств.
Конференція піднесла й інші уроки. Деякі вчені продовжують використовувати надану трибуну лише для довгих самозвітів та реклами своєї продукції. Усі спроби в президії спустити їх «на грішну землю» не давали результатів. В них було багато хвалебних слів, присвячених і соняшнику, й кукурудзі, і багаторічним травам, а як справа доходила до практичних кроків, – тобто щодо підготовки до роботи в умовах СОТ, конкуренції, що розширюється, у сфері сільського господарства, наставала тиша або звучали розпливчаті прогнози. Такі виступи аудиторія слухала «на піввуха», і її доводилося неодноразово заспокоювати й закликати «до порядку».
У цій атмосфері приємним винятком прозвучали два виступи керівників фермерських господарств – М.Р. Златова (ФГ «Балкани» Саратського району) та М.Д. Лазаренка (ФГ «Прогрес» Балтського району). До висловлених ними положень ми ще повернемося. Зараз не можна не сказати: саме такі люди вселяють упевненість, що село спроможне вийти з кризи, яка затяглася, а багато з наміченого на конференції буде обов’язково реалізовано.
