Спорт

Олімпійці Василь ЛОМАЧЕНКО: «УКРАЇНСЬКИЙ БОКС ІЗ КОЖНИМ РОКОМ МІЦНІШАЄ»

Довідка «ОВ»:

Василь Ломаченко народився 17 лютого 1988 р. у м. Білгороді-Дністровському.

Боксер. Вагова категорія – до 57 кг.

Переможець першості Європи серед кадетів 2004 року.

Чемпіон світу серед юніорів – 2006.

Віце-чемпіон світу – 2007.

Василь Ломаченко – гордість Білгород-Дністровського боксерського клубу «Акерман» і всієї України. Наприкінці 2007 року в складі нашої національної збірної Ломаченко вчорашній юніор, переконливо виступив на світовій першості серед дорослих у Чикаго, здобувши срібну медаль. Відзначимо, що експертна комісія Національного олімпійського комітету, провівши докладний аналіз участі українських боксерів у чемпіонаті світу й обговоривши його із тренерським складом збірної, шляхом голосування визнала кращим спортсменом листопада 2007 року саме Василя Ломаченка. До речі, тренером боксера є його батько – Анатолій Ломаченко.

У серпні поточного року талановитий боксер вперше братиме участь у найпрестижніших змаганнях планети – Олімпійських іграх у Пекіні. Про підготовку до Олімпіади і взагалі про свою спортивну кар'єру – Василь Ломаченко розповів в інтерв'ю кореспонденту «ОВ».

– Василю, згадай подробиці турніру у Чикаго.

– Я був наймолодшим спортсменом, який приїхав на чемпіонат до Америки. Виступав у ваговій категорії до 57 кілограмів. До речі, перед початком турніру, щоб відповідати заявці, мені навіть довелося набирати вагу на відміну від суперників. Буває ж таке! Два тижні зборів проходили в передмісті Чикаго з гарними умовами проживання, але харчування могло б бути кращим. Гадаю, що нашу українську кухню не можна порівняти з жодною.

У чемпіонаті брало участь понад 500 спортсменів. Я успішно пройшов всі відбіркові раунди і у півфіналі зустрівся з китайським боксером Лі Янем. Перемога мені далася з великими труднощами, тим більше, що супернику зарахували половину очок за удари, яких і не було! До речі, саме після виграного бою з китайцем на мене звернули увагу, а місцева українська діаспора стала активно підтримувати. Приємно, що моє ім'я скандували і під час фінального бою проти дворазового чемпіона Росії Альберта Селімова.

– Про що думав, коли виходив на ринг проти Селімова?

– Звичайно, про те, як перемогти. Адже я добре знав, що Селімов – дуже сильний боксер. Для мене було головним показати все, на що здатен. У підсумку по очках я все ж таки програв. Але цікаво, що тренер російської збірної після бою прийшов до мене в роздягальню, привітав і сказав, що я був сильніший Селімова на ринзі, але із суддями, як відомо, не сперечаються.

– А сам як гадаєш? Поступився через власні помилки, чи росіянин все ж таки був кращим?

– Напевно, і так, і так. Але, звичайно, Селімова так просто взяти й перемогти не можна. Його навіть не можна порівнювати ні з ким з тих суперників, проти яких я раніше виходив. Я гадаю, що ми з ним ще зустрінемося на Олімпіаді в Пекіні. Я його вже досить добре знаю і можу сказати так – щоб його побити, потрібно добре додати у швидкості і у силі удару.

– І все ж таки «срібло» – це був великий успіх. Як тебе зустріли після повернення додому?

– Дуже добре. Нас із батьком вшановували і на міському, і на всеукраїнському рівнях. Коли ми повернулися додому, нам вручили великий торт, прикрашений шоколадними рукавичками. І я обов'язково хотів би подякувати заступнику міського голови Білгорода-Дністровського Олегу Петровичу Ковалю за велику фінансову допомогу, і у минулому і тепер особисто мені та клубу «Акерман».

– Василю, це визнання багато чого для тебе означає?

– Звичайно, приємно, але в цілому я намагаюся поменше уваги звертати на всі ці почесті. До речі, я знаю, що в Національному олімпійському комітеті довго вирішували, хто ж стане кращим спортсменом. Адже, крім мене, «срібло» у Чикаго здобув і суперважкоатлет В'ячеслав Глазков у категорії понад 91 кілограм. Гадаю, що мене нагородили через те, що я молодший. Я ж можу ще серед юніорів виступати, а вже і дорослих б'ю.

– А яким був загальний підсумок виступу збірної на чемпіонаті світу?

– Всього наша команда здобула три медалі і чотири олімпійські ліцензії. Крім наших нагород із Глазковим, «бронзу» здобув Сергій Дерев’янченко, а пекінську ліцензію здобув ще й Георгій Чигаєв у категорії до 48 кілограмів.

– У 2006 році ти став чемпіоном світу серед юніорів, а через рік вже виступав у дорослій команді. Важко дався такий перехід?

– Взагалі ніякої різниці не помітив. Ну, яке мені діло, скільки років моєму супернику? Мені його потрібно перемогти, от і все. Хоча за рік я додав у вазі і перескочив відразу дві категорії. Звичайно, могло бути й складніше, але мене це не торкнулося.

– Скажи, а чи важко мати тренера-батька?

– Навіть уявити складно. Спуску він мені не дає. Наприклад, у нашій секції боксу є правило: за запізнення на тренування потрібно 20 разів віджатися від підлоги. Але воно не поширюється на майстрів спорту. Отож, я вже після чемпіонату світу спізнився до зали на дві хвилини, і батько змусив мене віджиматися як початківця. Хоча я – без п'яти хвилин заслужений майстер спорту. І це, напевно, правильно. Дисципліна повинна бути на першому місці.

– А чому ти взагалі обрав такий вид спорту як бокс?

– Білгород-Дністровський – місто маленьке, тому великого вибору й не було. Мама в мене – майстер спорту з акробатики, спробував займатися в її секції – не сподобалося. Потім були веслування і футбол – теж не моє. Тоді прийшов до батька, у секцію боксу. Тоді мені було 6 років. Ми стали їздити до Одеси до тренера Йосипа Геннадійовича Каца, який дуже багато для мене зробив. І так спільними зусиллями я став повноцінним і, вважаю, успішним боксером.

– Василю, а в тебе є свій улюблений боксер?

– Так. Це американець Рой Джонс. От він справжній професіонал і справжній боєць. До речі, бій важковаговиків взагалі навіть не дивлюся. Просто нецікаво: не та техніка, не та швидкість.

– Чим ти ще займаєшся, крім боксу?

– Вчуся на 3-у курсі Південноукраїнського педагогічного університету на факультеті фізичного виховання. До речі, хотів би відзначити, що керівництво вузу в особі декана Бориса Шеремета мені дуже допомагає: відпускає на тренування і змагання. І як бачите – це приносить свої плоди.

Інший вільний час проводжу за комп'ютером. Це дуже захоплююча штука. Дивлюся фільми, граю, слухаю музику. До речі, я великий шанувальник репа. Знаю, що мої земляки-репери після чемпіонату в Чикаго навіть написали про мене пісню. Навіть якось смішно від цього! Ще я обожнюю хокей. Правда, у моєму місті немає ковзанки, доводиться раз на тиждень на машині їздити грати до Одеси.

– Любиш машину водити?

– Дуже, і почуваю себе в ній чудово! Навіть готовий у будь-який час на ній подорожувати по світу. Насамперед хотів би з'їздити в Майамі. Там грає моя улюблена баскетбольна команда «Майамі Хіт».

– Василю, наостанок поставлю традиційне запитання: як плануєш виступити у Пекіні?

– Чесно кажучи, яку медаль хотів би здобути – бронзову, срібну чи золоту – говорити не хочу. Я просто поїду й покажу все, на що здатний. Краще скажу про збірну. Я впевнений, що на Олімпіаді наша боксерська команда обов'язково здобуде медалі. На сьогоднішній день у нас вже є 8 олімпійських ліцензій. Ще залишилося трьом нашим спортсменам одержати ліцензії, і тоді ми поїдемо до Пекіна у повному і бойовому складі. При цьому серйозну конкуренцію нам складуть росіяни, кубинці і китайці. Всіх цих спортсменів ми добре знаємо із чемпіонату світу, але вважаю, що особливо їм і не поступаємося. Адже український бокс із кожним роком міцнішає. Про це можна судити за результатами, як мінімум, останніх років 8-ми.

Зараз я активно проводжу спаринги з моїми колегам із клубу «Акерман». Поки що займаюся у звичайному режимі, а інші спаринги і взагалі весь подальший тренувальний процес буде визначати батько.

Євген НИЗОВ

В ОБЛАСТІ ПЕРШИЙ

Ізмаїл посів перше місце за сумою набраних очок в огляді-конкурсі за підсумками 2007 року на найкращу постановку роботи з розвитку фізичної культури і спорту серед міст обласного підпорядкування та учнів загальноосвітніх шкіл.

В ізмаїльців перше місце в огляді-конкурсі спортивних шкіл, друге – у залученні населення міста до занять фізкультурою і спортом, а також до змагань допризовної молоді, третє – у спартакіадах школярів. До десятки найкращих увійшли спортивне об’єднання «Каскад», спортклуб «Сила і грація», клуб боксу Румянцева.

Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»

ЧЕМПІОНИ ТІ Ж САМІ

*Три дні в басейні «Політехнік» відбувалися XVI обласні студентські ігри з плавання.

Як і торік, Кубок здобув колектив Одеського національного політехнічного університету, який набрав 1683 очки. А ось у змаганні за друге місце відбулося рокірування. Його посіла цього разу команда ОНЮА (1275 очок), відтіснивши на третє Південноукраїнський педагогічний університет (1262 очки).

Тричі на найвищу сходинку п’єдесталу пошани піднімалися політехніки Ольга Курек і Яна Степанова, двічі – майбутні юрист Марія Купрієнко і педагог Олександра Курбанова, передували політехніки Яна Волкова і Діана Ткач, юрист Катерина Овакимян.

Серед чоловіків найбільше число нагород зібрав майстер спорту міжнародного класу політехнік Юрій Єгошин. Своїм коронним вільним стилем він виграв запливи на 50, 100, 200 метрів і в естафеті 4х100.

У плаванні на спині двічі першим був політехнік Сергій Орлов, а серед кролістів – юрист Вадим Коробков. У плаванні стилем брас гідрометереолог Юрій Горбулінський, який нещодавно виконав на «двохсотці» майстерський норматив, підтвердив свій клас. Переможні вітання також приймали юрист Валерій Уланов і політехнік Олексій Бойко, які виграли запливи батерфляєм відповідно на 100 і 200 метрів.

*11 жіночих колективів боролися за першість з гандболу. Як і торік, у фіналі за перше місце зустрілися спортсменки Південноукраїнського педагогічного і політехнічного університетів.

Знову цікавий, напружений двобій завершився перемогою майбутніх педагогів з результатом – 28:26.

Третє місце у команди Одеського національного морського університету.

Євген ГОРЕЛЮК

Міні-футбол ПРИЗ ВИРУШИВ ДО ІЛЛІЧІВСЬКА

Минулої неділі відбувся фінальний матч Кубка Одеської області з міні-футболу. За почесний трофей змагалися іллічівський «Портовик-Сервіс» та одеський «Промринок 7-й км». У складі обох команд виступають досвідчені футзалісти. Серед них – дворазовий володар «золотого м’яча» найкращого гравця Одещини 2005 та 2006 рр. Михайло Захаренко, екс-футзалісти одеського «Локомотива» Павло Ардаковський, Євген Побережний, Валерій Кардецький, Олексій Чукарін та багато інших.

Рахунок у матчі було відкрито на 5-й хвилині після чудового удару нападника «Портовика» Олександра Калмацуя, потужним «пострілом» у дальній кут Захаренко завершив передачу. У першому таймі більше голів не було, хоча можливостей для цього суперники створили цілком достатньо.

У другій 20-хвилинці «Промринок» кинувся відігруватися, проте напоролися на дві контратаки. Спочатку Олексій Юкель невдало зрізав м’яч у власні ворота, а потім Калмацуй гарматним ударом у дальній кут довів рахунок до розгромного. «7-й км» зумів забити м’яч у відповідь на 16-й хвилині після точного удару Вадима Шерстньова. Часу, щоб відігратися і перевести гру в овертайм в одеситів було цілком достатньо. У міні-футболі і за хвилину можна змінити хід подій на майданчику. Проте після серії невдалих атак «Промринок» пропустив ще один м’яч, автором гола став Олександр Гірка, якого організатори кубкового фіналу визнали найкращим за підсумками зустрічі.

Таким чином, іллічівці вперше у своїй історії стали володарями Кубка області, а Михайло Захаренко – п’ятиразовим володарем трофея.

Тепер обидві команди зустрінуться у турнірі Ліги чемпіонів Одеської області з міні-футболу, матчі якого відбудуться у найближчий уїк-енд.

Анатолій ВАКУЛЕНКО

Футбол «КРЕМІНЬ» ВИЯВИВСЯ СИЛЬНІШИМ

На полях СДЮШОР «Чорноморець» у Отраді завершився традиційний весняний турнір «Чорне море» пам'яті знаменитого воротаря «Чорноморця» Анатолія Зубрицького. Про це кореспонденту «ОВ» повідомив директор СДЮШОР Віктор Гришко.

Він розповів, що команди були поділені на дві групи. Із групи «А» разом з вихованцями «Чорноморця» 1992 року народження (тренер Віктор Зубков) вийшов МФК «Кремінь» (Кременчук). У групі «Б» перші два місця посіли дніпропетровський «Дніпро» і ФК «Севастополь».

У першому півфіналі команда «Чорноморця» обіграла однолітків з «Дніпра». Матч юнацьких команд двох іменитих клубів, відомих своїм принциповим протистоянням, вийшов завзятим і цікавим. У першому таймі гра була рівною, а перед самою перервою одеситам вдалося відкрити рахунок. У другому таймі дніпропетровці зуміли відігратися - 1:1. У підсумку справа дійшла до серії післяматчевих пенальті, у якій краще себе виявили одесити - 4:3.

У фіналі суперником підопічних Віктора Зубкова став «Кремінь», який обіграв в іншому півфіналі «Севастополь» з рахунком 3:1. На жаль, зміна «Чорноморця» поступилася сильному супернику з рахунком 0:1. Третьою командою Кубка Зубрицького став дніпропетровський «Дніпро», який здолав «Севастополь» з рахунком 2:1.

Євген АЛЕКСЄЄВ

Выпуск: 

Схожі статті