ДОЩ ПОДАРУВАВ НАДІЮ
Дощ, що йшов кілька днів поспіль на початку квітня, люди, далекі від сільського господарства, називають нудним, набридливим, а погоду мерзенною. Я ж, дивлячись на дрібненький, тривалий і тихенький дощик, пригадала чуте про такі опади ще в дитинстві: «благодатний дощ».
Тому, коли на моє запитання про особливості нинішньої весни директор ТОВ «Батьківщина» Ширяївського району Володимир Володівщук відповів, що «за останні п’ять років не було такого гарного, теплого і доброго для врожаю дощу», я вже не дивувалась. А слухала досвідченого керівника і хлібороба:
– Погодні умови, що склалися нинішньої весни, вселяють надію на добрий врожай. Тим паче, що озимі вийшли із зими в доброму стані. На сьогоднішній день ми вже завершили сівбу ранніх зернових. При першій же можливості почнемо підживлення та внесення гербіцидів.
– Чи не відчувається негативний минулого року вплив на нинішні весняні клопоти?
– Звичайно, відчувається. Торік ми зазнали великих збитків, але ж життя не стоїть на місці і не можна чекати манни з неба, потрібно сіяти, вносити добрива, тобто працювати на новий врожай.
– А де брати кошти, коли торік нічого не заробили?
– Кредити. Причому, враховуючи таку ситуацію, ми брали кредити ще до нового року. Тепер, напевне, вже й не візьмеш. В сільському господарстві потрібно прораховувати все, образно кажучи, на кілька ходів вперед. В цьому році єдиний вихід – вчасно взяти кредити.
Директор ТОВ «Прогрес-плюс» Галина Іщенко теж досвідчений керівник і хороший господарник, але ситуація в цьому підприємстві напруженіша. Як сказала сама Галина Володимирівна, через неврожай у господарстві теж немає коштів на придбання солярки, селітри для підживлення. На перше квітня в товаристві залишились ще не засіяними близько тисячі гектарів. Щодо дотації – теж вийшли певні нестиковки. Коли були гроші, ще не були готовими документи. Тепер, коли їх підготували, закінчились самі гроші. А весна не чекає.
Проте Галина Володимирівна не втрачає надію на хороший врожай і для цього у неї є два дуже вагомі аргументи. По-перше, всі члени колективу настроєні на роботу, всі дуже раді, що пройшов дощ. По-друге, в цьому господарстві є достатня кількість новітньої техніки, яка здатна творити дива.
На тему новітньої техніки головний агроном ПП «ГСП» Олександр Теплійчук сказав:
– Коли прийшов у це підприємство, то здалось, що потрапив в інший світ. Тут ми вчимося працювати на землі по-новому, по-європейському. Ця техніка дає змогу дотримуватись новітніх технологій, виконуючи широкий спектр сільськогосподарських операцій при мінімальній затраті енергоносіїв і робочої сили. Вже три роки в господарстві працює трактор «Джон Дір» з сівалкою «Грейн-Плайн». За один прохід цей посівний агрегат для зернових культур виконує цілий ряд операцій: зрихлює грунт, сіє, боронує, коткує, вносить добрива тощо. В цьому році придбали ще пропашну сівалку для посіву соняшнику та кукурудзи теж фірми «Грейн-Плайн». І ще один агрегат для обробітку грунту, який замінив плуг. Причому провадиться процес рихлення грунту безвідвальним способом.
Такий набір техніки сприяв тому, що восени всі озимі були посіяні в оптимальні терміни, з дотриманням всіх агротехнічних вимог. Нині всі посіви озимих перебувають у доброму стані. До того ж, їх уже встигли підживити.
До речі, керівник цього підприємства Сергій Петрович Герасименко був визнаний в районі «Людиною року» в номінації «Аграрій року». Цього високого звання в районі удостоїлися ще директор ПСП «Маяк» Микола Йосипович Захар’єв та директор СТОВ «Агрофірма «Новооандріївська» Віктор Гаврилович Лисенко.
Оскільки побувати у всіх господарствах району за один приїзд неможливо, то для одержання загальної картини звертаюсь до виконувача обов’язків начальника управління агропромислового розвитку Юрія Федоровича Шеріна.
– Хоч минулий рік був важким, трудівники агроформувань сіяли в оптимальні терміни і це значною мірою сприяло тому, що посіви озимих в основному в доброму стані. У більшості господарств при сівбі вносили мінеральні добрива. Частина господарств обсіялась власним насінням, частина – закупили в Державному насіннєвому фонді України та науково-дослідних інститутах.
Сівбу ранніх ярих зернових культур завершуємо. Всюди готуються площі та насіння для сівби пізніх культур: соняшнику та кукурудзи.
Типовими для переважної більшості господарств району проблемами нинішньої весни є високі ціни на пальне та добрива, насіння та засоби захисту рослин. Якщо в минулому році дизпаливо коштувало менше чотирьох гривень, то тепер – 5 грн 20 коп. за літр. Через недорід минулого року значно зросли ціни й на посівний матеріал. Наприклад, одна тонна ячменю торік коштувала 1200 гривень, а сьогодні вона сягає 2300 – 2500.
Проблемним залишається питання кадрів. Скажімо, із 30 господарств у 12 немає агрономів. А з семи тих, які утримують тваринництво, зоотехніки є лише у трьох. Сподіваємось на те, що частина молоді, яка нині навчається в вузах, повернеться в села. В містах житло дорожчає, можливо, й це спонукатиме до того, що молодь повертатиметься до дому. Тим паче, що у нас йде газифікація, поліпшуються умови побуту.
Підсумовуючи все почуте й побачене, хочеться вірити в те, що нинішній рік для аграріїв району буде врожайним і не тільки тому, що вчасно пройшли благодатні дощі, а й тому, що тут вже на сьогоднішній день підживлено понад 35 тисяч гектарів озимих. Причому добрива внесено саме перед дощами. Незважаючи на те, що міндобрива подорожчали вдвічі, господарства району закупили понад три тисячі тонн поживи для поля.
Багато агроформувань взяли курс на придбання новітньої техніки. Торік в районі її було закуплено 62 одиниці. В основному це комбайни і трактори.
…Після дощів, ніби вмите ранньою росою, зійшло сонце, обігріло дружні сходи, з яких, будемо сподіватись, виросте добрий врожай.
Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
ЧИ ДОСИТЬ ВОДИ,ЩО ПОДАЄТЬСЯ НА ПОЛЯ?..
За даними науковців, у поточному році очікуються не менш спекотні, складні природно-кліматичні умови, ніж в минулому. У зв’язку з цим поцікавимося, наскільки зрошувальна система області підготовлена до спеки?
Як відомо, зрошувальна система Одещини – складний технологічний комплекс, який включає 16 водоймищ обсягом близько 60 мільйонів кубічних метрів води, 276 насосних станцій. З них на балансі самих зрошувальних систем 242 одиниці загальною продуктивністю близько 505 кубічних метрів на секунду, 3,9 тисячі кілометрів закритої зрошувальної мережі, 1,4 тисячі кілометрів відкритих каналів і 3119 гідротехнічних споруд.
Що робиться обласним виробничим управлінням з водного господарства для більш ефективного використання наявних потужностей? З цим запитанням наш кореспондент звернувся до начальника вищеназваного управління Михайла МОЙСЕЄНКА.
– Зрошувальні землі складають трохи більше 226 тисяч гектарів в одинадцяти районах, – розповідає Михайло Семенович. – До поливного сезону готуються меліоративні об’єкти державної і недержавної власності, які спроможні подати воду на 150 тисяч гектарів від наявних зрошувальних земель. На початок квітня всі необхідні роботи виконані на сто відсотків.
– Так, меліоративні об’єкти до поливу згаданих площ готові. А на скільки готові до їх використання самі сільгоспвиробники?
– Можу сказати, що за останні роки фізичні площі поливів збільшуються. Так, якщо в 2005 році їх було 38,2 тисячі гектарів, то в минулому – вже 58,5 тисячі гектарів. У зв’язку з цим доречно нагадати, що з початку весни уже проведені вологозарядкові поливи під врожай цього року на площі 5,1 тисячі гектарів, що в 2,5 рази більше, ніж на цей час в минулому. А заплановані обсяги поливу фізичних площ сільгоспкультур збільшились на 12 тисяч гектарів. На початок квітня вже подано на зрошення 76,3 тисячі кубічних метрів води, полито ще 55 гектарів земель. Крім того, тривають роботи щодо відкачування дренажної води на землях Кілійського району, опріснюється канал «Дунайський» в Татарбунарському районі, не сьогодні-завтра буде запущено насосну станцію Дністровського управління водного господарства, яка буде подавати воду на опріснення Санжейського водосховища в Овідіопольському районі.
– Які, на Ваш погляд, причини того, що поливні землі на Одещині використовуються не належним чином?
– Гадаю, що ці причини відомі вже давно. Так, починаючи з 1993 року, через відсутність необхідних коштів майже припинено будівництво та реконструкцію меліоративних систем. При потребі дощувальних машин в кількості 2,4 тисячі, в наявності маємо їх близько 4 одиниць.
Крім того, складне фінансове становище більшості сільгоспвиробників не дозволяє їм виділяти значні кошти на підтримку зрошувальної мережі в належному стані.
Не останнім в цьому переліку є й те, що короткострокові договори між місцевими органами самоврядування і користувачами зрошувальних мереж сприяють інвестуванню значних коштів в капітальний ремонт та належну експлуатацію цих мереж.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО, «Одеські вісті»
