УВІЧНЕНІ ПАМ’ЯТТЮ
Кожне українське село має свою «хроніку війни». В одному з рядків такої хроніки села Котовка Августівської сільради Біляївського району скорботними літерами накреслено, що воно дало фронтові близько 150 солдатів, 35 з яких додому не повернулися. Саме про ці «скорботні жнива» військового лихоліття, про вдячну пам’ять нащадків та про те, як нам слід піклуватися про фронтовиків та учасників війни, й говорила у своєму слові про ветеранів Августівський сільський голова Світлана Олександрівна Мацкул під час відкриття в Котовці пам’ятника загиблим землякам своїм та меморіального парку Перемоги.
Так, справді, все далі відходять від нас у часі роки війни, і все менше залишається серед нас тих, кому судилося увійти в її полум’я, пройти через усі пекельні кола передової, оточень, окупації, полону, військових шпиталів і знову передової. Але з цього не випливає, що пам’ять про загиблих, про тих, кого через рани та хвороби війна ще довго наздоганяла у мирні часи, має згасати; і що молоде покоління не повинно знати страшної правди війни. Знати вже хоча б для того, щоб не допустити повторення цієї трагедії.
Війну Василь Леонтійович Морарь завершив у званні лейтенанта, командира взводу розвідки розвідувального батальйону. Кожен військовик знає, що до розвідувальних підрозділів потрапляли найхоробріші, справжні відчайдухи, які вміли проходити через лінії оборони ворогів, вести розвідку, здобувати «язиків». Саме до таких і належав розвідник Морарь, про що красномовно свідчить гроно бойових нагород, з якими він повернувся до Котовки. Тож саме йому, разом із колишнім артилерійським воєнтехніком Миколою Павловичем Єрмаковим та сільським головою Світланою Олександрівною Мацкул, і довірили односельці здійснити ритуал відкриття пам’ятника. Він постав у центрі села, сформувавши навколо себе молодий парк Перемоги.
Виступаючи на мітингу, заступник голови Біляївської райради Олена Вікторівна Степаненко відзначила ту велику роботу по вшануванню ветеранів та піклуванню про них, і по розбудові соціальної сфери, яку проводять депутати Августівської сільради і, зокрема, сільський голова Світлана Мацкул. Вона власне, й стала ініціаторкою та натхненницею спорудження цього справді величного меморіального комплексу, зумівши при цьому винайти гроші з залучених коштів самої сільради.
Про це ж говорили у своїх виступах, та в розмові з автором цих рядків, керівник апарату Біляївської райдержадміністрації Юрій Євгенович Роздорожний; завідувачка сектору з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю Галина Петрівна Писаренко-Бігунова; депутат облради Світлана Олександрівна Дигуляр.
А ще цей ритуал відкриття меморіалу важко було б уявити собі без хвилюючого виступу сільрадівського хору «Московчанка» (за старою назвою села Августівки), теж створеного з ініціативи сільського голови, який оце нещодавно отримав високе звання «народного». А також без виступу справді «народної артистки Одеси», як я назвав її свого часу, талановитого читця-декламатора Світлани Лукіної, яка репрезентувала тут Обласну раду миру.
Як повідомила Олена Степаненко, з ініціативи Біляївської райради в районі провадиться акція «Пам’ять», яка має на меті відновити та реконструювати всі пам’ятники, воїнські поховання та пам’ятні знаки, пов’язані з Великою Вітчизняною війною та іншими подіями української історії. Тож можна сказати, що найпомітніша подія цієї акції уже відбулася сьомого травня в селі Котовка.
Богдан СУШИНСЬКИЙ, спецкор «Одеських вістей»
ПОДВІЙНЕ СВЯТО ШУВАЛОВА
Дев’ятого травня, в день Великої Перемоги, жителю Березівки М.Т. Шувалову виповнилося дев’яносто років. Цій людині пощастило вижити у важкі роки війни і чимало побачити на довгому шляху життя.
Микола Тихонович родом з Донецької області. З дитинства почалися випробування долі у круговерті життя. Через тиф померла вся його сім’я, окрім батька. Тринадцятирічним хлопчиком почав працювати, пережив Голодомор.
...Війну зустрів у 135-му артилерійському полку на кордоні з Польщею. З першого дня – у боях з ворогом. Наш герой штурмував Берлін, визволяв Прагу, за це удостоєний бойових нагород. Потім був ще рік військової служби в Австрії. Демобілізувався Микола Тихонович у 1946 році. Серед відзнак ратних заслуг – медаль „За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 –1945 г.”, орден Вітчизняної війни, орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Після демобілізації повернувся Микола Тихонович у Житомирську область, де у нього були знайомі, працював у заготконторі. Згодом він одружився із вчителькою молодших класів Надією Петрівною. Шувалови поставили на ноги дітей – сина Петра, нині полковника у відставці, та дочку Людмилу, яка зараз працює лікарем у Березівській центральній районній лікарні. У 1989 році Микола Тихонович разом із дружиною переїхав ближче до доньки у Березівку. Перенести смерть вірної подруги життя допомогли діти, які завжди підтримують батька. До того ж має наш герой гордість та втіху – троє онуків і двоє праонуків.
Ми всі, хто живе в мирний час, не знаємо, як важко витримати бій, сутичку зі смертю. Микола Шувалов каже просто й скромно: «Це був наш обов’язок». І в свій ювілей, згадуючи минуле, М.Т. Шувалов може сказати: життя прожито не даремно!
Наталія МОТОВИЦЬКА
ПРИЙШЛИ ДО ДІТЕЙ ВЕТЕРАНИ
22 роки тому у мікрорайоні «Шкільний» м. Одеси за сприяння командувача 5-ї повітряної армії генерал-лейтенанта А.А. Бірюкова відкрилася середня школа № 82, у якій нині навчаються понад 700 учнів – діти, онуки та правнуки авіаторів – ветеранів Великої Вітчизняної війни, військовослужбовців.
На базі шкільного музею імені Героя Радянського Союзу генерал-майора авіації Г.А. Шадріна, який очолює протягом 21 року педагог-історик Лідія Іванівна Суторніна, за активної діяльності заступника директора школи з виховної роботи Валентини Дмитрівни Чернушиної, за підтримки колишньої директорки школи Ольги Андріївни Прохорової та нині виконувачки обов’язків директорки Наталі Леонідівни Костикової продумано й цілеспрямовано провадиться велика робота з виховання в учнів почуття патріотизму.
Над школою, надаючи допомогу викладацькому складу, шефствують рада ветеранів 5-ї повітряної армії та 5-го авіакорпусу на чолі із полковником у відставці Віктором Миколайовичем Шатовим та рада ветеранів мікрорайону «Шкільний», яку очолює учасниця Великої Вітчизняної війни Алла Петрівна Поліщук.
Самі учні та педагоги шефствують над авіаторами Одещини, прикордонниками, провадять благодійні акції, вітаючи ветеранів мікрорайону зі святами, ювілейними датами, днем народження.
У школі здавна провадяться військово-спортивні ігри: «Сокіл», якою охоплено учнів 9 – 11 класів, «Зірниця» із залученням учнів 5 – 8 класів, «Зірничка», у якій беруть участь «малюки» – учні 1 – 4 класів.
Напередодні 63-ї річниці Дня Перемоги до учнів та викладачів у гості прибули колишні військові льотчики полковники у відставці Володимир Миколайович Флорко, Анатолій Кузьмич Клепов та інші.
За активну військово-патріотичну роботу, тісний зв’язок із ветеранами А.П. Поліщук від імені голови Ради ветеранів Київського району м. Одеси вручила керівництву школи Почесну грамоту.
Ветерани та учні взяли участь в чудовій музикально-театралізованій композиції «Як добре на світі без війни». У музеї школи учні 9-х класів – Катерина Зозуль, Владислав Дев’ятко, Лариса Золотова, Євген Мисів, Ася Хачатрян та інші, провели для ветеранів екскурсію по чудових стендах музею «Про бойові шляхи 5-ї повітряної армії». На наш погляд, музей Бойової слави 82-ї школи, у якому розташовано понад 300 історичними експонатами, є одним із кращих у місті-герої Одесі.
У конференц-залі відбувся святковий концерт.
Ветеранам було піднесено букети квітів та висловлено теплі слова привітань у зв’язку із Днем Перемоги. Від їх імені полковник у відставці В.М. Флорко, у якого є декілька онуків та праонуків, побажав учням щасливого дитинства.
Григорій МОКРЯК, полковник у відставці, заступник голови комісії при Обласній раді ветеранів щодо захисту історії та правди про Велику Вітчизняну війну
