У 1988 році мати сімох дітей Ольга Андріївна Шаровська з Любашівки отримала медаль Материнства ІІ ступеня, а через 20 років – почесне звання «Мати-героїня». На день її народження за святковим столом збирається двадцять шість чоловік – діти, зяті, невістки та дванадцять онуків.

У її батьків – Андрія Федоровича і Любові Володимирівни Волощуків – також було семеро дітей, Ольга – найменша. Зрісши в любові та злагоді, дівчина після закінчення Одеського торгового технікуму влаштувалася на роботу в Чорноморське пароплавство. Двадцять років Ольга Шаровська ходила в рейси на пасажирських теплоходах «Максим Горький», «Тарас Шевченко», «Латвія» та інших суднах торговельним працівником. Здійснила п’ять навколосвітніх подорожей, побувала навіть на Шпіцбергені.

Разом з своїми товаришами морячка пережила жахи нальотів американських бомбардувальників та очікування підриву на підводних мінах. Уже не секрет, що у 1968-70 роках радянські пароплави з кримських портів таємно перевозили у В’єтнам та Єгипет ракетні установки, а звідти – вантаж «200» (наших загиблих солдатів і офіцерів). Це дало змогу нашій героїні наполегливо намагатися статусу «Учасника бойових дій», це їй вдалося зробити у 1998 році...

Свого первістка – сина Вадима – Ольга Андріївна народила 1970 року, Андрія – 1975-го, Ігоря – 1978-го, Наталку – 1981-го, у 1984 році в неї знайшлися двійнята (на жаль, померли маленькими), Інна народилася у 1986 році. Не залишила на призволяще турботлива матуся і своїх племінників – тринадцятирічного Олександра і п’ятнадцятирічного Василя, які залишилися сиротами після смерті своєї матері, Ольжиної сестри.

Завдяки суворому материнському характеру та наполегливості, діти Ольги Андріївни виросли роботящими, добрими, турботливими і до нині не забувають материнську науку. Під час канікул школярами вони працювали у місцевому колгоспі “Зоря комунізму”, змалку привчаючись заробляти на кусень хліба. Робота на гармані стала їхніми першими трудовими університетами. А також наполегливо навчалися у Любашівській СШ № 1, яка носить ім’я їхнього двоюрідного діда, Героя Радянського Союзу Костянтина Микитовича Волощука.

Мати-героїня, яка, до речі, народилася під сузір’ям Риб, жартома каже, що всі її діти помічені грізним богом морів Нептуном, і з материнським молоком вони впитали любов до морської стихії.

Сьогодні з шести її дітей (син Ігор чотири роки тому трагічно загинув) моря і океани борознять помічники капітанів Андрій і Вадим, начпрод Василь, офіціантка Наталя.

Дванадцять онуків тішать серце турботливої бабусі, яка часто розповідає їм про свої морські пригоди, а також про їхній родовід, в якому знайшлося місце дворянам, педагогам, торговельним працівникам...

У своєму чималому архіві разом з дореволюційними документами Ольга Андріївна Шаровська зберігає ніжні листи від своїх дітей, які тішать її любляче серце великою повагою і безмежною любов’ю.