Наприкінці 2005 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про реабілітацію інвалідів в Україні», який набув чинності у 2006 році. Згодом була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року».

Таку ж програму маємо і ми. Про мету та основні завдання цієї програми розповідає начальник Головного управління праці та соціальної політики облдержадміністрації Олена КИТАЙСЬКА.

– Приєднання України до міжнародних співтовариств зробило чинним для нашої держави найважливіші міжнародно-правові документи щодо соціального захисту інвалідів, зокрема, стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів, в яких наголошується на необхідності в кожній державі мати національні програми реабілітації для всіх груп таких людей. В основі таких програм мають бути фактичні потреби інвалідів та принципи їх всебічної участі в житті суспільства та рівноправності. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів визначають реабілітацію як «…процес, що має за мету допомогти інвалідам досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного та соціального рівня діяльності та підтримувати його, надаючи їм тим самим можливості для змін їх життя та розширення рамок їх незалежності».

– Олено Петрівно, наша регіональна програма, про яку Ви будете вести мову, певно, розроблена з урахуванням особливостей регіону. А які ці особливості?

– На сьогодні у нашій області проживає 124,3 тис. інвалідів. Ми здійснюємо низку важливих програм, спрямованих на удосконалення системи соціального захисту інвалідів. Напрацьований, зокрема, і певний досвід відновного лікування, медичної реабілітації та соціальної адаптації людей з інвалідністю. В області діє 16 реабілітаційних установ різного відомчого підпорядкування та різних форм власності.

Для раннього втручання в Одеській обласній дитячій клінічній лікарні уже багато років працює центр медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів з ураженням нервової системи. Реабілітаційні заклади працюють також у Білгороді-Дністровському, Одеському дитячому будинку-інтернаті, при територіальному центрі Савранської райдержадміністрації. Центри соціально-психічної реабілітації створені у Ренійському, Болградському, Ізмаїльському, Котовському та деяких інших районах. В системі освіти працює 21 інтернатський заклад для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. Під опікою обласного управління охорони здоров’я діє 8 центрів медичної реабілітації.

Плідну роботу щодо медико-соціальної реабілітації провадять громадські організації інвалідів. Серед них: Одеський благодійний фонд «Майбутнє», центр реабілітації та соціальної адаптації дітей-інвалідів «Білий Ангел», творчий центр індивідуального розвитку, благодійний фонд реабілітації інвалідів по зору «Фріз», професійної орієнтації та працевлаштування молодих інвалідів «Молодий інвалід», громадська організація «Одеса-Баскет», яка займається фізкультурно-спортивною реабілітацією.

Далеко за межами регіону відомі інститут реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку ім. Януша Корчака та центр медичної, соціально-трудової та професійної реабілітації дітей-інвалідів «Хаджибей».

Органами соціального захисту на сьогодні створюється централізований банк даних щодо інвалідів з урахуванням характеру їх захворювання, вікових особливостей, а також працевлаштованих або таких, які можуть і хочуть працювати.

Однак, як свідчить практика, всі ці напрацювання не можуть задовольнити вимоги сьогодення. Діяльність центрів, на жаль, не скоординована, кожен шукає свої власні шляхи діяльності. Процес реабілітації у більшості випадків не забезпечений науковим супроводом, кадровим складом, відсутній обмін інформацією та досвідом. Ось чому ми розробили нову комплексну програму розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості інвалідів у сучасних умовах.

– Тож, які основні завдання Ви ставите у цій програмі?

– Основними завданнями для нас є надання реабілітаційних послуг та розширення установ, які будуть займатися кваліфікованим відновним лікуванням, медичною реабілітацією та соціальною адаптацією інвалідів, об’єднання зусиль медиків, педагогів, психологів, соціальних працівників для підвищення функціональності реабілітаційного процесу та його якості.

Модель та методологія соціальної реабілітації осіб з інвалідністю мають відповідати ситуації, яка склалася на даний час у державі, певному регіоні. Залучення інваліда як рівного партнера у суспільні відносини переважно означає надання йому освіти й професії, працевлаштування. Тобто на перший план виходить професійна реабілітація.

Особливе місце у програмі посідають заходи, пов’язані з підвищенням рівня зайнятості інвалідів. Згідно з комплексним планом працевлаштування інвалідів упродовж 2008 – 2011 років за рахунок коштів фонду соціального захисту інвалідів передбачається створити 307 нових робочих місць з необхідним обладнанням для роботи осіб з функціональними порушеннями. Буде і надалі відпрацьовуватись система професійної підготовки та перепідготовки інвалідів з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Програма передбачає безперервність реабілітації. Перехід від принципу «реабілітації на все життя» до принципу «реабілітації через усе життя».

Вона передбачає і раціональне використання наявних фізкультурно-оздоровчих споруд, систематичне заняття реабілітаційними видами спорту, організацію спортивних змагань і олімпіад.

Численні заходи щодо реабілітації інвалідів не можуть бути реалізовані, якщо не створити умови інвалідам для безперешкодного доступу до об’єктів соціальної структури, створення нових або пристосованих транспортних засобів для їхнього пересування. У цьому розділі заплановано здійснити низку заходів для виправлення становища, яке склалося на сьогодні.

– Відомо, що будь-яку програму можна здійснити тільки за умови об’єднання зусиль.

– Тому особливо слушним у цьому документі є наголос на співпрацю органів влади та місцевого самоврядування з громадськими організаціями інвалідів, підприємствами, установами різних форм власності, об’єднаннями.

Насамкінець хотілося б зауважити, що програма складена з визначенням обсягів фінансового забезпечення та очікуваних результатів.

У відповідності до вимог чинного законодавства нам сьогодні необхідно провести упорядкування системи реабілітаційних закладів. Реабілітаційні центри для інвалідів та дітей-інвалідів за характером захворювання, реабілітаційні центри змішаного типу, професійної орієнтації тощо мають діяти як самостійні юридичні одиниці. Система реабілітаційних заходів може здійснюватися в будинках-інтернатах для інвалідів та дітей-інвалідів. У кожному разі їх діяльність повинна визначатися типовими положеннями та забезпечуватись необхідними державними коштами. Наразі місцевим органам праці та соціального захисту населення необхідно негайно зайнятися діючими центрами реабілітації інвалідів, визначити їх статус та надати Головному управлінню свої пропозиції щодо їх подальшої діяльності.