Верткий автомобіль біжить пожвавленою дорогою. Відволікати заступника голови Овідіопольської РДА Олександра Васильовича Воротнюка від керування авто не з руки. Тому веду розмову з Марією Іванівною Андрєєвою, начальником служби у справах дітей Овідіопольської РДА і Оленою Миколаївною Сапсай, директором районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Ми прямуємо в село Сухий Лиман на вулицю Радісну, де розташований триповерховий будинок родини Литвинів. Це четвертий будинок сімейного типу в Овідіопольському районі. Два перших, будинок Карпенків і Майстренків, де, відповідно, 8 і 9 дітей, створені в 2000 році в селищі Овідіополі. У 2005 році в селі Дальник було створено третій будинок сімейного типу родини Стрецкулів. Будинок родини Литвинів створено останнім часом. Таким чином, в Овідіопольському районі створено найбільша кількість будинків сімейного типу.
На сільській вулиці зі світлою назвою машина слухняно паркується поруч із вигадливим сучасним міні-палацом зі стінами кольорів слонової кості. Блискуча металева табличка поруч із хвірткою сповіщає: саме тут відтепер будуть дзвеніти голоси прийомних дітей Любові Миколаївни і Олександра Васильовича Литвинів. З перших кроків вражає вишукана розкіш інтер’єру садиби і будинку. У дворі – дороге обладнання для дитячих ігор, у будинку нові, досить зручні сучасні меблі. Перший поверх займають вітальня і їдальня з кухнею, поруч – кімната відпочинку. Кухонне обладнання з вбудованим холодильником і посудомийною машиною – предмет гордості нових мешканців. На другому рівні – три спальні і велика туалетна кімната, на третьому – зал для ігор малят, окремо – для занять старшокласників. Мимоволі на пам’ять приходять рядки: «І в палаці не граф живе, а школярі живуть».
Тим часом прийомні сини Любові Миколаївни – Олег і Сашко і рідний син Костя, який прийшов допомогти, не шкодуючи сил, упорядковують прилеглу сотку землі. Робота кипить, розпашілі хлопці з вулиці Радісної щиро радіють.
Познайомившись із Любов’ю Миколаївною, запитую її:
– Чи мріяли про те, що колись доведеться жити в такому палаці?
– Подібну грандіозну мету собі не ставила ніколи, – ділиться спогадами прийомна мама. – Просто я дуже люблю дітей. І коли приїхала в Одеську область, розраховувала спочатку працювати в інтернаті. Рідних у мене двоє, тепер вже дорослі. У старшого сина вже є своя донька. Молодший Костя поки що не одружений. А прийомних дітей під опікою – 28. У будинку сімейного типу їх буде десять віком від 5 до 15 років. Зараз це Ліза, Настя, Христина, Олег, Сашко і Вероніка. Троє дітей з однієї родини, інші – по одному, сироти. Трохи пізніше до них долучаться ще четверо дітей. Життя, знаєте, склалося, як склалося. Правда, придбанням будинку ми дуже зобов’язані допомозі Наталії Анатоліївни Чегодар, голови Овідіопольської райдержадміністрації, яка, як мені відомо, в одній команді із Президентом України. З того часу, як Наталія Анатоліївна керує районом, ми постійно відчуваємо інтенсивну і всебічну підтримку. А що може бути дорожче нагороди, ніж щастя в очах дітей, чиї долі так покалічені на самому початку життєвого шляху? Тут, у цьому чудовому будинку, діти знайдуть любов, розуміння і тепло. До них я ставлюся так, як ставилася б до своїх рідних.
Про деякі перипетії Любові Миколаївни, котра приїхала з Жовтих Вод Дніпропетровської області, відомо не тільки в Овідіопольському районі, але і в інших, прилеглих. Спочатку на «дивацтва» жінки, яка підгодовувала, а пізніше приводила жити на найману квартиру безпритульних дітей, майже не звертали увагу. Трохи пізніше відповідальні держслужбовці, медичні працівники, педагоги і священики відверто дивувалися стійкості маленької жінки, її внутрішній силі та милосердю. Завдяки її старанням в 2000 році 12 колишніх безпритульників 1 вересня сіли за парти в Таїровській школі, причому зовсім без документів і особистих справ. Був скандал, обласне начальство розпорядилося відправити дітей в установи, «відповідні до закону». Незабаром частина відправлених дітей утекла назад до мами Люби, інших виявляла міліція. Але вже, на жаль, з досить сумних приводів.
Час і Бог, у якого так вірить Любов Миколаївна, поставили все на свої місця. Останні два роки, поки створювався будинок сімейного типу, були непростими для родини Литвинів. Перед купівлею будинку на зустріч із Любов’ю Миколаївною приїхав депутат Овідіопольської райради Віктор Леонтійович Добрянський. Йому виявилося досить поговорити з нею всього півгодини, щоб з легкістю прийняти вагоме у фінансовому розумінні рішення – виділення 3,5 мільйона гривень з цією метою.
Придбання триповерхового житлового будинку для багатодітної родини стало одним із найяскравіших подій Овідіопольського району за останній час. У газифікованому і упорядкованому за сучасними мірками будинку буде радісно і затишно дітям, позбавленим батьківської опіки. Розкішний благодійний подарунок у рамках реалізації програми Президента України «Зігрій любов’ю дитину» зробили засновники ТОВ «Промтоварний ринок
7-й км» Віктор Леонтійович Добрянський із дружиною Іриною Вікторівною, Борис Володимирович Мельничук і Валентин Олексійович Волошин.
Питаннями розвитку добродійної діяльності та соціального захисту різних категорій незахищених верств населення Овідіопольська районна держадміністрація займається ґрунтовно. Відомо, що створення будинків сімейного типу – справа не тільки клопітна, але і важка. І, насамперед, у подоланні бюрократичних перешкод, яких, як відзначив заступник голови РДА Олександр Васильович Воротнюк, так багато в українському законодавстві. При цьому Олександр Васильович не приховує задоволення від позитивного колективного результату:
– Нам є чим пишатися, – підкреслює він, – відчутна соціальна підтримка надавалася і раніше, але особливо відчутна вона в нинішньому році. Соціальна допомога на суму 7 мільйонів 355 тисяч гривень надана різним категоріям соціально незахищених верств населення – ветеранам війни, малозабезпеченим родинам, дітям-інвалідам на лікування, на придбання предметів побуту, одягу і взуття. Зокрема, на суму 3 мільйони 28 тисяч 245 гривень 58 багатодітним родинам. Як вже говорилося, матеріальна допомога для купівлі будинку Литвиним обійшлася в 3,5 мільйона. Причому, ця сума оголошена прозоро і у повному обсязі, тому всі відповідні податки надійдуть до райбюджету.
Прощаючись із мешканцями чудового будинку, подумала про те, наскільки ж складною може виявитися робота мами в такій непростій родині. Адже обтяжливі побутові обов’язки з рахунків не скинути. Виявилося, до праці привчаються всі діти, а допомогу цій родині надають і всебічно підтримують волонтери, в основному, парафіяни церков, які приїжджають із різних областей України. Сама ж Любов Миколаївна свого часу зуміла одержати спеціальність психолога в Московському гуманітарно-економічному інституті. Тому в районного керівництва не виникає жодних сумнівів – діти перебувають у дуже надійних руках.
