Будинок Дмитра Дорофійовича Гапчина примостився на в’їзді у село Кирилівка Кодимського району, немовби йому довірено почесну місію – зустрічати гостей села. Господарем цього затишного обійстя є знаний у районі орденоносець, шанована на Кодимщині людина.
На думку ветерана, сьогодні дуже не вистачає нашим людям патріотизму. Але ж ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран праці добре пам’ятає, як любов до Батьківщини допомагала у роки воєнного лихоліття долати ворога, у повоєнні роки – відбудовувати та піднімати з розрухи країну, налаштовувати мирне життя, прагнути світлого майбуття.
Роки війни пролягли тяжкою борозною на тлі його долі. Зазнав і німецького полону під Сталінградом, і трудових таборів, і поранення, і контузії. Зв’язківцем, мінометником, командиром розрахунку йшов з боями фронтовими дорогами Румунії, Австрії, Угорщини, Югославії.
Перші воєнні громи пронеслись над юною головою «новоспеченого солдата» всього після тримісячної служби у лавах Радянської Армії. За 300 км від Сталінграда потрапив у полон військ Паулюса. Військовополонених повантажили у вагони і відправили у Дніпропетровськ. Про те, як вибирався з німецького полону, запам’ятав на все життя і час від часу згадує, як пригоду зі щасливим кінцем.
…Коли Дмитро Дорофійович повернувся додому, то потрапив до мінометного батальйону 124-го полку 41-ї дивізії.
Про славетний шлях фронтовика свідчать бойові нагороди, які виблискують на грудях ветерана у дні великих свят, – ордени Слави, «За мужність», Вітчизняної війни, медалі «За відвагу», «За взяття Будапешта», «За Перемогу над Німеччиною» та багато інших.
Знаковою подією для Дмитра Дорофійовича є святкування власного дня народження, який ветеран відзначає разом з величним святом Перемоги. Напевне, такий збіг не випадковий, бо які б лихоліття не віяли, які б перипетії не посилала доля, він завжди виходив переможцем.
Минулорічний день народження став пам’ятним для ветерана. На День Перемоги завітав до обійстя голова райдержадміністрації Володимир Іванович Погорілий з подарунком – мобільним телефоном. Телефонувати ж Дмитру Дорофійовичу є до кого. Разом з дружиною Вірою Станіславівною виховали четверо дітей, дали їм освіту і тепер гордяться ними. Філіп працює директором інституту чорної металургії у Дніпропетровську, Борис – капітан міліції, Тетяна – вчителька, Ольга працює у Кишиневі вимірювачем.
Подружжя Гапчиних мають 8 внуків і 5 правнуків, які влітку наповнюють щасливим галасом обійстя. А всі разом обов’язково збираються у День Перемоги, щоб привітати ветерана з подвійним святом. Так! Доля вдало поєднала ці дві визначні дати його життя, накресливши звитяжний путь старшому лейтенанту у відставці Дмитру Дорофійовичу Гапчину.
