НА ДОЩІ СПОДІВАЙСЯ, ТА РОБОТИ НЕ ЦУРАЙСЯ
Слава Всевишньому, не обминають нас дощі. Та все ж таки, як кажуть, на дощі сподівайся, та роботи не цурайся. Йдеться про те, наскільки підготовлена зрошувальна система області до роботи в цей гарячий для сільгоспвиробників сезон. Про це бесіда нашого кореспондента з начальником Одеського облводгоспу Михайлом МОЙСЕЄНКОМ.
– До цього ми готувалися завчасно, незважаючи на незначне фінансування з держбюджету, – розповідає Михайло Семенович. – Водогосподарськими організаціями майже протягом п’яти місяців цього року виконувалися роботи щодо поточного та капітального ремонту систем. Досить сказати, що за цей час було відремонтовано 265 одиниць гідротехнічних споруд, 522 насосно-силові агрегати, 244,2 кілометра трубопроводів на зрошувальних системах, підготовлено 250,4 кілометра каналів, виконано земляних робіт загальним обсягом близько 96 тисяч кубічних метрів. Перед початком поливного сезону на оздоровлення озер, опріснення і наповнення каналів подано 11 мільйонів кубічних метрів води, на що було використано електроенергії на суму 1,7 мільйона гривень. На заповнення міжгосподарської зрошувальної мережі, перекачування води до комерційних точок водовиділу споживачів витрачено електроенергії ще на 476 тисяч гривень. Заповнювалися озера і водосховища у розмірі 5,63 мільйона кубічних метрів. На це витрачено 417 тисяч гривень. Я міг би навести ще з добрий десяток цифр, але їх вже названо забагато.
– І справді забагато. Та чи вдалося Вам, як кажуть, довести «до пуття» всі зрошувальні системи, обладнання?
– В залежності від видів робіт, вони виконані від 40 до 90 відсотків. Незадовільним залишається рівень механізації: при плані 58 відсотків він склав 41 відсоток. Таким чином, на сьогоднішній день в гідрометричних службах облводгоспу нараховується 114 приладів водообліку УЗР-в, 15 гідрометричних вертушок, 5 мікровертушок ГМЦ-90 і 4 прилади «Зліт Прем'єр», які вчасно пройшли державну і відомчу перевірку. Але головним, на мій погляд, залишається те, що на сьогодні в області підготовлено під зрошення 150 тисяч гектарів площ. Хоча саме зрошення почалося, як Ви знаєте, ще в березні.
– А яким є його стан на сьогодні?
– Згідно з планом водокористування, в області під зрошення зайнято 73,5 тисячі гектарів площ, в тому числі: зернові культури 36,1 тисячі гектарів, овочі 11,6 тисячі гектарів, кормові культури 7,2 тисячі гектарів, технічні 10,9 тисячі гектарів, багаторічні насадження 1,5 тисячі гектарів. Залито рису на 2,3 тис. гектарів. Усього на 20 червня фактично полито 22,1 тисячі гектарів площ, виконано 32,8 тисячі гектарополивів.
Планується провести вологозарядкові поливи під врожай 2009 року на площі 3 тисячі гектарів. Проведена весняна вологозарядка на площі 97 гектарів. У першій декаді червня в середньому за добу поливи провадились на площі 800 – 1100 гектарів. Працює одночасно від 140 до 170 дощувальних машин, зокрема в нічний час задіяні близько 30 – 35 відсотків з них.
– Коштів, звісно, не вистачає ні господарствам, ні вам. Тому доречно запитати, які рекомендації ваші спеціалісти дають користувачам, щоб зрошення, справді, було ефективним?
– Економічна робота насосних станцій для нас є одним із найважливіших завдань. Тому для ефективнішої їх експлуатації ми рекомендуємо, передусім, правильний вибір режиму роботи насосних агрегатів, зокрема проведення зрошення не в піковий період доби, з застосуванням трансформаторів відповідної потужності. Необхідно також провести енергоаудит насосних станцій. Він, зокрема, дозволяє визначити, в якому із агрегатів необхідно виконати ремонт чи замінити його. Особливу увагу також слід приділити зменшенню питомих витрат електроенергії шляхом встановлення розмінних насосів, обрізки робочих коліс, встановлення устаткування щодо регулювання подач насосів змінної частоти обертів електродвигуна. Але такі заходи необхідно провадити завчасно, до поливного сезону. В цьому році такі великі роботи здійснені в Татарбунарському, Ізмаїльському, Білгород-Дністровському, Овідіопольському районах.
– До речі, а як у нас цього року з краплинним зрошенням?
– Саме з цього приводу хотів би подякувати обласній раді, яка виділила 1,4 мільйона гривень на здешевлення вартості дощувальних машин та систем краплинного зрошення. Отже, в цьому році краплинним зрошенням вже охоплено близько двох тисяч гектарів. А взагалі, хотів би зазначити, що управліннями облводгоспу здійснюються заходи, які в цілому дозволяють забезпечити стабільну роботу державних меліоративних фондів.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО, «Одеські вісті»
ЧИ ПОДРУЖИТЬ ЛАСІЙКА БАБИ МАРІЇ ІЗ СОТ?
Обідня пора. Корови, помукуючи, спускаються до річки, де на них чекають прохолодна вода, соковита трава, а ще господині. Починається обіднє доїння. Жінки лагідно прикрикують на корівок, аби ті стояли та не дуже махали хвостами. Відра аж утопають в траві. Така вона цьогоріч висока та гарна. Тож і надої значно зросли. Проте господині особливо цим не тішаться. Все одно продукцію дівати нікуди.
Ось підходжу до жінки явно пенсійного віку, яка щойно розпочала доїння. Цікавлюсь, чи давно утримує корову.
– У нас їх аж дві, тримаємо вже 34 роки. Тепер вже і можна було б і відпочити, так у нас в місті діти та онуки. Де ж їм брати молочко, сметанку, сирок? Тепер на ринку стільки неякісної продукції, що й купувати її небезпечно. Тож поки ще з чоловіком ворушимось, то намагаємось підсобляти хоча б продуктами харчування.
– А самі не продаєте?
– Ні. Все вироблене якраз йде на свою сім’ю. У нас троє дітей і троє онуків. Та й продавати ніде. На ринку, особливо в селах, дуже дешево, а якихось переробних підприємств в районі немає. Заїжджі заготівельники дають копійки.
До Лариси Геннадіївни Возіян, саме з нею ми вели розмову, підходить чоловік теж з повним відром молока. Виявляється, він доїв другу корову. І подружжя Возіянів прямує додому.
Як виявилось, більшість господарів з цієї ширяївської череди тримають худобу для власних потреб. Дуже вже велика невідповідність затрат на утримання худоби та закупівельних цін.
Чимало тепер точиться розмов про зміни, які мають статись із входженням України до Світової організації торгівлі. А що ж це дасть ось цим жінкам та чоловікам, які доять, пасуть своїх корівок ось тут, на ширяївському пасовищі? Чи зможуть вони співпрацювати із СОТ? Які перспективи у наших аграріїв?
Деякі політики і науковці не приховують, що сільське господарство з перших днів членства у цій структурі справді відчуватиме не лише позитивні зміни. Доведеться пройти крізь непрості випробування на вміння працювати в реальних ринкових умовах, за новими технологіями, дотримуючись чітко встановлених правил. Які ж вони, ці правила? Найперше, контроль за якістю продукції починається не з самого молока, а з тих пасовищ, де випасається худоба, з поля, на якому вирощувались корми: чи застосовувались гербіциди, пестициди, добрива тощо. Як доглядали за тваринами, в яких умовах доїлося, зберігалося та транспортувалося молоко?
Якщо врахувати, що у нас молочнотоварні ферми скоротились до мінімуму, і основна кількість молока виробляється в дрібних фермерських та підсобних господарствах, то варто звернути увагу хоча б на пункти прийому молока. Які ж вони в нас?
Як розповідає начальник управління ветмедицини в Ширяївському районі О. Осієнко, пункти не відповідають нинішнім ветеринарно-санітарним вимогам. Їх стіни не облицьовані керамічною плиткою, підлоги не забетоновані. Ці об’єкти не розмежовані на відділи: з приймання молока; його зберігання; санітарної обробки посуду.
На пунктах відсутні картки особистої гігієни працівників. Скрізь немає умивальників, відсутні миючі засоби, дезінфікуючі розчини для знезараження рук від мікробів, рушники. У більшості відсутня вода. При вході в приміщення не встановлено дезкилимки, металеві решітки для очищення взуття від грязюки. Рідко де є спецодяг та спецвзуття. Наприклад, у Чогодарівці пункт розміщено у гаражі СФГ «Бондаренко», а у Новоандріївці – у колишній котельні. Всі інші розташовані в пристосованих приміщеннях приватних підприємців, які займаються цією справою.
Та все це ще тільки півбіди. З настанням літньої пори в села району наїздять нелегальні заготівельники молочної продукції. Вони, як правило, платять селянам трохи дорожче, ніж за державними розцінками, та водночас грубо порушують санітарно-ветеринарні та гігієнічні норми. Молоко тут приймається на різні види транспорту, починаючи з гужового і закінчуючи молоковозами. І жоден такий транспорт немає відповідних санітарних паспортів. Виникає запитання: як з такими грубими порушеннями заготівельних правил молочної продукції можна конкурувати з іншими країнами, членами СОТ? Адже, як свідчать фахівці, у нас мікробне забруднення молока у десятки разів перевищує допустимі рівні.
Зрозуміло, що наші спеціалісти всіма доступними їм методами ведуть боротьбу з порушеннями, але нам ще дуже багато чого потрібно зробити, аби досягти бажаного результату. А тим часом, за свідченням експертів, у перші роки членства України в СОТ найбільші труднощі переживатимуть виробники і переробники молока і м’яса. Якщо нині на внутрішньому ринку домінує продовольство вітчизняного виробництва – 91 відсоток, то найближчим часом цей показник скоротиться на 10-11 відсотків. Неважко здогадатись, що ця прогалина швидко заповниться дешевою закордонною продукцією. А оскільки більшість нашого населення – люди бідні, то вони купуватимуть завезені закордонні продукти, які будуть доступніші їм за ціною. До того ж, як розповідає президент Всеукраїнського громадського об’єднання «Українська аграрна конференція» Леонід Козаченко в своєму інтерв’ю кореспонденту «Урядового кур’єра», ми змушені будемо виконувати умови СОТ, згідно з якими вже не діятиме нульова ставка ПДВ, за якої переробні підприємства відшкодовували постачальникам молока податок на додану вартість. В такий спосіб населення отримувало від молокозаводів доплату. Тепер цієї доплати не буде.
Але не слід забувати, що ми – європейська держава і повинні прагнути до вищого рівня розвитку. Зокрема і в сільському господарстві та переробній промисловості. Що ж стосується підвищених вимог до якісних показників, то це ж тільки на краще. До того ж уже зараз далекоглядні підприємці, керівники агроформувань намагаються працювати за світовими стандартами. За прикладом далеко ходити не треба. У «Сегросі» все вже робиться згідно з нормами та вимогами СОТ. І таких підприємств на Україні вже є чимало. Їх керівники добре знають, якщо підприємство сертифіковане за міжнародними стандартами, то в СОТ воно отримає додаткові можливості для свого розвитку. Зокрема, таке підприємство матиме змогу відчутно зміцнити свій бізнес, наростити обсяги не лише виробництва, а й реалізації продукції, причому за кордон. Як прогнозують економісти, від цього виграє не тільки підприємство, а й вся українська економіка. А от чи подружить Ласійка баби Марії із Світовою організацією торгівлі, залежить від багатьох чинників. Зокрема, від наявності справді сучасних, світового рівня переробних підприємств, а відповідно, й заготівельних пунктів. Якщо вони з’являться на території району, то, звісно, що витіснять оті примітивні, що туляться сьогодні в пристосованих, а то й зовсім у непридатних приміщеннях.
Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
