Віктор добрянський: «Авангард» став моєю долею»

Генеральний директор ТОВ «Авангард-Д» Віктор Леонтійович Добрянський родом з Вінницької області. Після закінчення Одеського сільгоспінституту до 1966 року працював молодшим науковим співробітником Всесоюзного селекційно-генетичного інституту, потім головним агрономом, заступником голови колгоспу ім. ХХІІ з’їзду Овідіопольського району. З 1973 року трудився начальником райуправління сільського господарства, а з липня 1976 року до сьогоднішнього дня він директор радгоспу «Авангард», нині – ТОВ «Авангард-Д». Загальний стаж роботи 48 років. Депутат Овідіопольської районної ради п’яти скликань.

У четвер, 10 липня, мешканці селища Авангард Овідіопольського району, відсвяткують 80-й ювілей заснування одноіменного базового господарства. Одне з найдавніших і найміцніших серед 73 сільськогосподарських підприємств Овідіопольського району, воно постійно вдихає нове життя у молодий населений пункт.

Селище зустрічає знаменну дату охайністю доглянутих вулиць, безліччю квітів, буянням зелені і новою грандіозною спорудою – храмовим комплексом святого Віктора, який не має аналогів в Україні.

Значні кошти на соціальний розвиток селища вкладають ТОВ «Авангард-Д» і ТОВ «Промтоварний ринок», де гендиректором працює Віктор Добрянський. Завдяки такій допомозі тривають газифікація і спорудження доріг, завершено перекладання водопроводу, каналізаційної мережі і спорудження очисних споруд, бювета питної води. Споруджується сучасний комплекс школи-садка. А поруч з ним виросте чудовий житловий будинок для педагогів і вихователів. При в’їзді до селища, після перепланування «довгобуду», будується чергова багатоповерхівка...

З цим масштабним святом співпадає і інша дата, але дуже пам’ятна особисто для генерального директора сільгосппідприємства. Рівно 32 роки тому Віктор Добрянський прийняв керівництво господарством, про яке лише між іншим згадувалося в одному з енциклопедичних видань 1978 року – «Історія міст і сіл Української РСР».

Нинішнє ТОВ «Авангард-Д», де трудиться близько 200 чоловік – багатогалузеве господарство, де впроваджено у практику новітні наукові і технічні розробки. Воно стало зразком високопродуктивного господарства щодо селекційно-племінної роботи не лише для району, але й для області. При цьому, підприємства, організовані за участю Віктора Добрянського і розташовані на території Авангардівської селищної ради, були і залишаються найвідчутнішими джерелами для поповнення бюджету не лише Овідіопольського району, а й бюджету Одеської області.

Зараз на щедрих полях «Авангарду» гаряча пора. Озимі зібрано приблизно на 44% площ, які підлягають збиранню. Середня врожайність – у межах 50 центнерів з гектара. З першого укосу на корм тваринам вже заготовлено 216 тонн першокласного сіна і 300 тонн соломи. Тваринництво у структурі господарства посідає близько 70%. Подібних племінних заводів щодо розведення свиней і великої рогатої худоби, як в «Авангарді», в районі і області збереглося небагато. І, як відзначають авторитетні фахівці, це сільгосппідприємство може легко суперничати з більшістю аналогічних СВК й у масштабі України. Крім виробництва хліба, м’яса і молока, в «Авангарді» особливим способом готують корми для тварин.

При цьому фінансування розвитку виробництва «Авангарду» відбувається у переважній більшості за рахунок особистих коштів Віктора Добрянського. У минулому році на його гроші споруджено комбікормовий завод, що коштував 3 мільйони гривень. У підсумку на двох потокових лініях за раціоном виготовляється корм для свиней і ВРХ з міндобавками і мікроелементами, вкладення яких контролюється на комп’ютері. За останні п’ять років у реконструкцію тваринницької ферми вкладено понад 15 мільйонів гривень – таких же особистих коштів. Слід врахувати, що тваринницька ферма розташована у безпосередній близькості до селища, однак «ароматами» або іншими негативними чинниками себе не виявляє. Зимові приміщення і літні табори ідеальні для утримання тварин, підлога у них – цегельне покриття, яке легко очищається. Всередині і зовні провадиться регулярний процес автоматизованого технічного прибирання. На випадок відключення електроенергії на фермі є потужний генератор.

Два роки тому звичайне механічне доїння замінили на доїння «по-Добрянському». Зручність і якість відтепер у наявності. Закуплено і змонтовано німецьке молокопровідне обладнання, оснащене комп’ютером, фіксує процес доїння повністю. Молоко без зіткнення з повітрям подається по молокопроводу до холодильника, потім відправляється на переробку. Кілька років партнером «Авангарду» є завод «Салюс». За собівартістю різноманітну продукцію відомої фірми, як і вироблену яловичину і свинину, працівники «Авангарду» купують у власному фірмовому магазині.

Високі надої молока обсягом 5263 кг і жирністю 4,1% при базисі 3,4% і прогресивні щодобові прирости ваги – не фантастика, а реальність! Як і рентабельність виробництва м’ясного напряму, що зберігається нехай і невелика, до 5%.

Галина Євтихіївна Талько, заступник гендиректора «Авангарду» з тваринництва і, по суті, творець племінного стада, 35 років керує відтворенням. 33 роки велику рогату худобу опікує Любов Степанівна Бокша. Обидві – високопрофесійні фахівці, мають по одному запису у трудових книжках про прийняття на роботу в «Авангард». Дев’ятий рік піклується про свинопоголів’я Катерина Тодосєчук. У переважно жіночих колективах тваринників і доярок завжди панує спокійна, гармонійна атмосфера, на яку чутливо реагують тварини. Особливою прикметою ферми, обсадженої щільною стіною буйних каштанів і обгородженої огорожею з металу з художніми візерунками, є те, що вона буквально потопає у... квітах.

Можливо, секрет успіху виробництва значною мірою полягає і у спокої краси, що панує на фермі, подумала я, милуючись трояндами різноманітних відтінків.

Про здоров’я трудівників у господарстві турбуються не на словах. Чудовий профілакторій – предмет особливої гордості підприємства. Працівників тут лікують зовсім безкоштовно. До їхніх послуг стоматологічний кабінет, рентген, УЗД, процедурна. Про їхнє здоров’я дбають досвідчені висококваліфіковані фахівці. Жаль тільки, що столична комісія, через невеликі площі, забороняє роботу кабінету гінеколога і фіброгастрології.

ДЕ ПРОСТО, ТАМ ЯНГОЛІВ ДОСТА...

Якщо говорити про роль особистості у долі конкретного господарства, то можна з впевненістю стверджувати, що «Авангард-Д» у його нинішньому вигляді став процвітає саме Віктору Добрянському. Щасливим випадком обернулося його номенклатурне пониження у 1976 році за висловлену власну думку на адресу першого секретаря райкому партії. Тоді Добрянського і призначили директором радгоспу «Авангард». І він довів свою правоту ділом.

Численні заслуги керівника «Авангарду» оцінені гідно. Він удостоєний орденів «Знак Пошани» і «За заслуги», медаллю «За доблесну працю» і почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Нещодавно йому вручили престижний диплом Всеукраїнського конкурсу «Громадське визнання» Міністерства аграрної політики України «За відданість своїй справі».

Давно не є секретом, що Віктор Добрянський досить забезпечений. Тому багато хто сьогодні запитує: у чому ж полягає феномен людини, яку, як прийнято говорити у народі, «Бог поцілував»? Власники розкішних глянсових журналів приїздять до нього для інтерв’ю з єдиною метою – добути секрет, як стати успішним, забезпеченим і щасливим? А за словами самого Добрянського, все у його житті, завдяки постійній праці, відбувається просто. А, як говорить народне прислів’я, «де просто, там янголів доста»...

Недарма наші предки давали людям прізвища і прізвиська за характерними справами і вчинками. Скільки ж доброго було зроблено пращурами Віктора Добрянського, щоб одержати такий благозвучний «фамільний корінь» від слова «добро»? Можливо, не випадково і покійна Людмила Миколаївна, мати нарекла свого первістка ім’ям «Віктор», що означає – «Переможець», угадуючи, яку кількість перемог має бути одержано ним на непростому трудовому шляху?

Віктор Леонтійович підкреслює, що саме мати, людина віруюча, зіграла у його долі вирішальну роль. Коли у 37 році батька репресували, хлопчику було рік і два місяці. Півроку залишалося до народження молодшої сестрички... Занадто рано тендітному підлітку довелося стати єдиним захисником і опорою для мами і сестри, з десяти років заробляючи на хліб тяжкою селянською працею. Коли виріс і поїхав здобувати освіту до Одеси, мати через два тижні змушена була продати майже всю домашню живність: не було кому заготовляти корми, чистити хлів і прибирати двір.

– Моє дитинство не було жорстоким, – згадує Віктор Леонтійович, – але життєва школа того часу виявилася настільки повчальною, що низка подальших злигоднів і випробувань виявилася цілком очікуваним тягарем. Пам’ятається, мріяв стати військовиком, артистом... Але остаточну путівку у життя дала і благословила мати: «Ти від землі, синку, і працювати повинен на ній».

Зараз у рідній Дзигівці, де у Віктора Леонтійовича зовсім не залишилося рідних, на честь своєї матері він споруджує Свято-Михайлівську церкву архистратига Михаїла. Колишні односільчани одержать церкву до вересня майбутнього року. А поки що наглядають за спустілою хатою Добрянських, збереженою, як джерело його життєвого шляху, нині – Людини з великої літери.

ДОРОГА ДО ХРАМУ

Головним і сокровенним призначенням свого життя Віктор Леонтійович Добрянський вважає спорудження храмового комплексу святого мученика Віктора. Будівля піднеслася до небес на землях, де раніше розташовувалася резиденція архієпископа Херсонського. Будівництво, що тривало шість із половиною років, завершилося освяченням храмового комплексу митрополитом Київським і всієї України Володимиром, митрополитом Одеським і Ізмаїльським Агафангелом і єпископом Білгород-Дністровським Олексієм 8 жовтня 2006 року при великому зібранні віруючих. День освячення збігся з ювілейною датою – 70-річчям від дня народження Віктора Добрянського, який промовив такі слова:

– Храми називають «небом на землі», і це не просто метафора. Своєю архітектурою храми, як правило, проривають звичні форми земних споруд і спрямовуються вгору. Відбувається це тому, що призначення храму виходить за рамки земних відносин.

Унікальний комплекс, що включає адміністративний будинок, дзвіницю, усипальницю, каплицю для водосвятних молебнів і власне храм святого Віктора з нижнім боковим вівтарем, присвячений святій мучениці Ірині, споруджений на особисті благодійні гроші Віктора Добрянського і його доньки Ірини Добрянської. Коли відкривався храм, Віктор Леонтійович подарував мощевик, виготовлений у Софрино. У ньому понад 90 часточок святих мощів апостолів, мучеників, афонських святих. Серед них часточка древа, на якому був розіп’ятий Христос, ризи, у якій він був одягнений при розп’ятті. Особливим промислом віруючі вважають наявність часточки святого мученика Віктора, привезеної Віктором Добрянським зі Свято-Духовського скиту. У нижньому храмі також є мощевик, який Ірина Добрянська придбала за сімейні кошти.

Храм святого Віктора – не єдиний, з побудованих Віктором Добрянським у різних областях України, де є дочірні сільгосппідприємства «Авангарду». Душа і серце Віктора Леонтійовича постійно спрямовані на поклик духовної премудрості. Крім щорічної благодійної допомоги в сумах, що обчислюються мільйонами гривень, Добрянський відшукав і власний шлях творити добро через духовність.

Выпуск: 

Схожі статті