Пенсійні фонди, створення яких передбачено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»(далі – Закон), не мають за мету з отримувати прибуток для подальшого його розподілу між засновниками. Недержавні пенсійні фонди (НПФ) функціонують з метою накопичення коштів та подальшого отримання інвестиційного прибутку на користь учасників та здійснення виплат учасникам фондів за рахунок пенсійних активів.
Згідно із Законом, недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ) здійснюється на принципах законодавчого визначення умов його функціонування, заінтересованості фізичних осіб приймати участь в цьому процесі, добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, а також об’єднаннями фізичних та юридичних осіб.
Добровільна складова функціонування НПЗ також здійснюється через вибір виду пенсійної виплати, прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників з урахуванням його економічної заінтересованості. Незворотність цього процесу закріплено в Законі та унеможливлює необґрунтовану відмову роботодавця від здійснення таких пенсійних внесків.
Слід зазначити, що недержавне пенсійне страхування розвиватиметься як самодостатня система, тому що встановлені рівні умови усіх її учасників. Рівноправність як засновників, так і роботодавців – платників пенсійних внесків, надає можливість удосконалювати систему управління недержавних пенсійних фондів.
Недержавні пенсійні фонди розподілятимуться на відкриті, професійні та корпоративні. Учасниками відкритих НПФ можуть стати будь-які особи, професійних – громадяни, об’єднані за професійною ознакою, а корпоративні фонди створюватимуться роботодавцями виключно для своїх працівників.
Для усіх видів пенсійних фондів основним завданням функціонування є захист пенсійних активів, що досягається за рахунок: розмежування повноважень різних надавачів послуг недержавним пенсійним фондам, повної прозорості щодо їх діяльності (за допомогою системи звітування та оприлюднення інформації), диверсифікації інвестиційного портфелю та суворого державного контролю за цією сферою тощо.
Безпосередньо пенсійними фондами активна діяльність, зв’язана з укладанням пенсійних контрактів, веденням пенсійних рахунків застрахованих осіб, збором пенсійних внесків, управлінням пенсійними активами та їх збереженням не буде здійснюватися. Для цього залучатимуться установи, що спеціалізуються на наданні відповідних послуг. Єдиним керівним органом пенсійного фонду є рада пенсійного фонду, до компетенції якої входять повноваження щодо відбору таких організацій, визначення інвестиційної політики Фонду.
Такий підхід дозволить забезпечити:
– належний рівень виконання функцій, що необхідні для ефективної діяльності Фонду;
– захист коштів Пенсійного фонду від ризиків, зв’язаних з наданням вказаних послуг: банкрутство будь-якої компанії, що виконує визначені функції, не торкнеться коштів, акумульованих в Фонді, а таку компанію можна замінити;
– розподіл виконання функцій між різними компаніями, що виключає «конфлікт інтересів» та зловживання пенсійними активами.
Згідно із Законом НПЗ здійснюється:
– пенсійними фондами шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками;
– страховими організаціями шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
– банківськими установами шляхом укладання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із Законом.
Мінімізація ризиків при розміщенні коштів в недержавних пенсійних фондах досягається шляхом розміщення їх у різні види фінансових інструментів. При цьому компанія з управління активами, що пройшла обов’язкове ліцензування, визначає такі напрями, щоб забезпечити виконання зобов’язань НПФ перед своїми учасниками в повному обсязі. Таким чином, виконується завдання не тільки захисту пенсійних накопичень від інфляції, а й одержання інфляційного доходу.
Законом передбачені певні обмеження щодо вкладення коштів, і будь-який НПФ не повинен виходити за рамки цих обмежень. Дозволяється розміщувати пенсійні активи тільки за «консервативною політикою» – у найменші ризикові фінансові документи (державні облігації, банківські депозити, метали тощо). Крім того, в межах цих фінансових інструментів дозволяється розміщувати тільки певні відсотки від загального обсягу активів НПФ.
А індивідуальна схема розміщення пенсійних активів окремого НПФ здійснюється відповідно до інвестиційної декларації – цей документ проходить реєстрацію Держфінпослуг. В інвестиційній декларації зазначається, куди будуть інвестуватися кошти, за якими напрямами вони вкладаються, порядок здійснення контролю за інвестуванням коштів, вимоги до осіб, які здійснюють управління активами тощо.
Важливу роль відіграє банк-зберігач, що відповідає за зберігання активів НПФ, а також певним чином контролює діяльність компаній з управління активами та адміністраторів НПФ.
Функціонування розгалуженої інфраструктури недержавного пенсійного забезпечення, безперечно, сприятиме гарантуванню належного рівня захисту пенсійних заощаджень та майнових прав громадян України.
