«ОВ» ПРОДОВЖУЮТЬ СВОЮ НОВУ РУБРИКУ, ЗАПОЧАТКОВАНУ 5 ЛИПНЯ Ц.Р.
КУДИ ПОДІЛАСЯ ЛЕГЕНДАРНА
БІБЛІОТЕКА ЯРОСЛАВА МУДРОГО?
Уже багато років палкий інтерес істориків викликає короткий запис в давньоруському літописі: «Князь Ярослав же любив книжки й, багато їх переписавши, поклав у церві святої Софії». Деякі вчені гадають, що зібрана князем бібліотека розміщувалася в одній з двох башт собору. Досі її не знайдено. Одні дослідники вважають, що бібліотека загинула під час штурму монголо-татарами Києва в грудні 1240 року. Але чому тоді вцілів сам храм? Інші вважають, що вона розійшлася між різними книжковими зібраннями після смерті Ярослава; треті – що вона зберігається або в самому Софійському соборі, або в іншому місці. Найвірогіднішою гіпотезою визнається така: після смерті князя його книжкове зібрання було розподілене між найбільшими церковними й монастирськими бібліотеками Києва: Софійською, Печерською, Іринінською, Георгіївською. Частина книжок загинула в наступні століття внаслідок численних пожеж і ворожих навал.
ДЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ НАЙБІЛЬШІ
ПОКЛАДИ МІНЕРАЛУ МУДРОСТІ?
Мінерал мудрості – кухонна сіль. Її називають так через те, що вона виконує у вищій нервовій системі одну з найважливіших функцій: сприяє передаванню наказів та одержанню зворотної інформації. Раніше її вивозили переважно з Криму, де добували з солоних озер.
У наш час величезні поклади кам’яної солі розвідані й розробляються в Донбасі та на заході України. Народ здавна ототожнював назву цієї природної сполуки з чимось неординарним. «Відважити солі» або «додати солі» - означало висловитися дотепно, влучно, оригінально.
ЯК НАЗИВАЄТЬСЯ СВЯТО ЖЕНЦІВ
ТА ХЛІБОРОБІВ?
Жнива – найважливіша пора для українського селянина. У давні часи вони починалися після завершення Петрового посту (піст різної тривалості в залежності від дати святкування Великодня) святом Петра й Павла (12 липня). Початок жнив – зажинки – відзначався як своєрідне трудове свято. Готувався святковий обід, і вся сім’я виходила обідати в поле. Сюди запрошували і священника, який співав молитви та благословляв початок роботи у полі. У жнива працювали і старі, й малі. Спочатку косили озимину, потім ячмінь рано-вранці, доки держиться роса, щоб зерно не випадало з колоса. Далі наступала черга вівса, ярої пшениці, проса. Останньою косили гречку – приблизно з 10 вересня. Косили чоловіки, а жали жінки. Перші зрізані колоски забирали в хату на щастя.
Обжинки – день закінчення жнив. У минулому столітті на обжинки збиралася вся громада. Люди вірили, що у кожного поля є своє божество, і під кінець жнив воно оселяється в останньому скошеному снопі. Тому існував цілий обряд, присвячений останньому снопу. З громади обирали гарну та працьовиту дівчину, одягали їй на голову вінок з різних трав і квітів. Дівчина вив’язувала сніп, який потім прикрашали гірляндами з квітів. Сніп урочисто несли до оселі господаря, співаючи дорогою святкові та жартівливі пісні.
Господар давав за сніп викуп та ставив працівникам могорич. Прикрашений сніп зберігали як святиню до нового врожаю.
