Як повідомили «ОВ» прес-служби КРУ та Служби безпеки України, кошти, що їх виділила держава на подолання наслідків повені у західних областях України, часто використовуються зі зловживаннями. Так, на Львівщині працівники контрольно-ревізійного управління вже виявили завищення потреб з бюджетного фінансування на понад 2 млн 300 тис. грн. За державні кошти чиновники мали намір відремонтувати поліклініку та очисні споруди у Старосамбірському районі, які потребували поточних ремонтів уже багато років, а не внаслідок підтоплення. Особливо багато махінацій з відшкодуванням майнових втрат, втрати врожаю та ремонту «розмитих» доріг. Так, у Тисменицькому районі на Івано-Франківщині службові особи райради підробили цілі списки мешканців для виплати компенсацій, через що держава втратила понад 700 тисяч гривень. На Тернопільщині попереджено незаконних виплат на 7 мільйонів гривень. Тут найпопулярнішим способом махінацій були підроблені акти на відшкодування за втрату врожаю.
Стихія, що завдала лиха західним регіонам й торкнулася згодом Вінницької й Одеської областей, оголила основну біду української влади: відсутність виконавської дисципліни. В останній декаді липня тривалі дощі в цих місцевостях взагалі рідкість; а вже нинішня їхня інтенсивність (якої, за твердженнями старожилів, не було мінімум 100 років) і зовсім деморалізувала населення. Що особливо кривдно, – керівники районів, що опинилися під нищівним натиском води, не відразу зрозуміли, як необхідно діяти. Дехто віддав навіть команду: не звертати уваги на атмосферні опади й всі сили кинути... на виконання Указу Президента Ющенка про святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі.
Якщо із чиновницькою підлесливою запопадливістю більш-менш все зрозуміло (у нашій країні, як про це вже розповідали «ОВ» місяць тому, глави райдержадміністрацій зі стажем керівної роботи понад три роки становлять ...2 відсотки), – бездіяльність центральних органів влади щонайменше дивує. Мабуть, не так уже й неправі були наші «парламентські комуністи» на чолі з Петром Симоненком, котрі зажадали негайного звільнення з посади керівника МНС Володимира Шандри. Менш категоричними, однак настільки ж переконливими були відомості, оприлюднені окремими депутатами Верховної Ради від Партії регіонів.
Як на зло, саме в ті самі «водопроникні» дні Глава держави вирішував у Києві фантастично складне й доленосне для держави завдання: створював Єдину Помісну Церкву. Губернатори затоплюваних областей у цей час літали на гелікоптерах над відрізаними від зовнішнього світу селами й віддавали необхідні команди, – замість переляканих і безініціативних «префектів». Коли ситуація стала справді катастрофічною, Ющенко нарешті залишив святково вбраний Київ і полетів «на повінь». Те, що йому повідали «на місцях», разюче відрізнялося від офіційних рапортів, що відсилалися малодосвідченими чиновниками.
Виявилося, що МНСники у Надвірнянському районі за відкачування помпами води з підвалів і з дворів місцевих жителів брали гроші. Мер Тисмениці («хутряної столиці» Прикарпаття) Ярема Галига, плаваючи по вулицях на «моторці», продавав людям із затоплених будинків хліб по 3 гривні й воду по 4 грн за пляшку. Ймовірно, зарплати в кілька тисяч гривень йому було замало, а своїх виборців, змушених купувати в «батька міста» хліб і воду за спекулятивною ціною, – шкода. Деякі з бійців підрозділів МНС, що прибули з Рівненської, Хмельницької й інших областей у якості «підкріплення», виявилися в такому «підпитому» стані, що логічніше було рятувати їх самих...
Більш-менш удалося впоратися хіба що з мародерами, – неодмінним «атрибутом» українських стихійних лих. Особлива увага міліції, по неофіційних відомостях, була приділена двом куточкам Прикарпаття, – Богородчанському району й місцям поблизу міста Яремче. Злі язики пов’язують даний пріоритет, знову ж, із Віктором Ющенком. У Гуті Богородчанського району розташована президентська резиденція, що дісталася Віктору Андрійовичу «у спадщину» від Леоніда Даниловича Кучми. Екс-президент України любив у ній відпочивати не тільки в колі власної родини, а й у компанії з високими закордонними гостями.
Від повені «Синьогора» практично не постраждала. Власне, інакше й бути не могло.
Проектувальники казкового палацу врахували не тільки «велику воду», а й каменепад величезної потужності, селевий потік та інше, аж до ядерної атаки.
А от недобудовану дачу в поетичному Татарові (офіційно вона належить якомусь «другові Євгена Червоненка») трішечки підтопило. Притім що мотопомпи тут були включені цілодобово. Жителі навколишніх населених пунктів, з якими вдалося зв’язатися кореспондентові «ОВ», говорять, що ні Євгена Червоненка (екс-міністра транспорту, який відповідає нині за підготовку України до чемпіонату Європи з футболу-2012), ні самого Віктора Ющенка останнім часом у Татарові не бачили. Віталіна, старша дочка Віктора Андрійовича, щоправда, заїжджала сюди ненадовго півтора місяці тому.
Стихія, втім, познущалася й у цих місцях неабияк. У селі Микуличин Яремченської міськради потоком води з гір був змитий з дороги автомобіль. Водій і його пасажир зуміли вибратися з машини. Першого доставили в лікарню, де він, на жаль, вмер. Другий виплисти з потоку не зумів: ударився головою об валун. Тіло нещасного знайшли, коли вода спала...
Як повідомив «ОВ» начальник управління громадської безпеки УМВС України в Івано-Франківській області Володимир Лемчак, його люди, постачені раціями й мобільними телефонами, цілодобово патрулювали гірські й передгірні райони, а також села, що потрапили в зону повені. Найчастіше для цього використовувалися плавзасоби, куди, крім міліціонерів, сідали бійці спецпідрозділів «Беркут», «Сокіл» і «Грифон» (ЗМОП, підрозділ по боротьбі з оргзлочинністю й «судова міліція» – авт.). Випадків мародерства – як це було на підтопленому в Чернівцях Калинівському речовому ринку – у Прикарпатті не зафіксовано. Підполковник Лемчак стверджує: будь-яких особливих вказівок щодо дачі Ющенка у Татарові ні він, ні хтось із вищестоящих офіцерів не віддавав. Що ж до резиденції «Синьогора», – МВС до забезпечення її безпеки відношення не має; для цього в країні є УДО (Управління державної охорони, що було колись 9-м Головним управлінням КДБ УРСР – авт.).
Перервавши «літню відпустку», Верховна Рада виділила на допомогу потерпілим від повені областям понад мільярда доларів. Розподіляти гроші було доручено керівникам регіонів. Варто в цьому зв’язку нагадати: у новітній історії України ще не було випадку, щоб кошти, що надійшли в постраждалу від стихії місцевість, дійшли до простих людей і в повному обсязі.
