Особливість Білгород-Дністровського порту в тому, що він спеціалізується на перевалюванні лісу, приймаючи на себе більш ніж дві треті загального потоку цього вантажу, який проходить через всі порти України. За звітними даними, він за минулий рік збільшив свої активи майже на 4 млн гривень. До бюджетів всіх рівнів підприємство перерахувало в цілому 15 мільйонів. На 7,5 мільйона зросла його дохідна частина за минулі 7 місяців у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Змінився і дизайн підприємства. На схилах викошено бур'янисту траву, нарешті, вимощено ґанок адміністративної будівлі і розбито клумби, на території панує чистота. І хоча до європейського зразка ще далеко, у порту відчуваються догляд і господарська рука.
Начальник порту Олександр Соборов пропонує також подивитися побутівки. Він звернув на них увагу буквально з часу призначення на цю посаду у травні 2007 року. Тепер це сучасні обладнані приміщення. На 6-му складському майданчику стоїть, як нагадування про нещодавнє минуле, холодний архаїчний залізничний вагон-теплушка, яка служила вахтовим будиночком для робітників. Докери сміються, що тепер не потрібно ходити до туалету, де вітром шапку збиває.
Зміни почалися і у виробничому житті! Чи давно комісія з техніки безпеки у довгому переліку виданих приписів вказувала на необхідність упорядкування кранового господарства? З позиції правильної експлуатації вантажопідйомних машин ситуація була, м'яко кажучи, неординарною. У жодного з 22 портальних кранів не працювали механізми пересування. Тобто, вони не могли вільно переміщуватися по рейках уздовж причального фронту. Якщо ж виникала необхідність пересунути кран від одного трюму до другого, то до його «ноги» кріпився трос, і автонавантажувач буксирував портал за цю опору. Зрозуміло, при цьому порушувалася міцнісна геометрія всієї конструкції. І, як наслідок, підвищувалася вартість ремонтної відомості.
Тут і коренилася відповідь на запитання, чому на ремонт кранів порт затрачав колосальні гроші, що призводило до невиправданого зростання видаткової частини. При цьому формальна економія досягалася за рахунок того, що частина робіт з відновлення працездатності механізмів робилася власними силами, а потім, щоб довести процес до логічного завершення, порт звертався по допомогу до підрядника. Схема перерозподілу коштів була така, що контролювати її було проблематично.
Але головне, що самі крани помітно поступаються сучасним моделям в оперативних можливостях. На порт-пункті «Бугаз» вони так застаріли, що з боку здається, начебто всі вони хитаються, як хворий від слабкості.
Можна сказати, у цьому Білгород-Дністровський розділяє горе, спільне для більшості інших українських портів, де також тільки мріють про технічне переозброєння і розуміють, що моральне і фізичне зношування наявних машин нічим компенсувати. Розрахунок показав, що при такій роботі собівартість перевантаження однієї тонни вантажу може виявитися вищою, ніж встановлений тариф. І залишається тільки замислитися, за рахунок чого ж тоді можливий прибуток?
– Однак кранове господарство приведено у задовільний стан, зроблено підсилення підкранових колій, і 8 кранів можуть самостійно пересуватися, – говорить О. Соборов.
Услід були приведені в оптимальний режим планування і обробка суден на причалах. Так само були переглянуті методи співпраці із залізницею. Таким чином, сьогодні переробну спроможність порту піднято до 100 вагонів на добу, тобто – рівно вдвічі. Виявляється, можливо!
До числа перетворень, завдяки яким підприємство оживає, можна віднести, наприклад, і перегляд договорів з турецькою клієнтурою, які не змінювалися з 1995 року в той час, як, на думку О. Соборова, у пошуках фінансової вигоди слід періодично коригувати вільні тарифи на послуги.
Крім цього, у колективному договорі з'явився рядок про виділення коштів на розвиток підприємства. Впроваджено стягнення плати за в'їзд до порту, завдяки чому до каси надійшло додаткові 150 тис. гривень, і за рахунок цих грошей стало можливим вирівняти «перекоси» заробітної плати. Забраковано ідею про перетворення портових площ на стоянку для таксі, що існувала тут. Встановлено також розумний мінімум штатного розкладу, а також змінено структуру суміщення посад.
Це був перший блок проблем, на які звернув увагу О. Соборов, прийнявши керівництво портом. На відміну від багатьох «призначенців», він має багатий досвід експлуатаційника, придбаний в Одеському порту, де він пройшов шлях від стивідора до керівника всього цього складного підприємства. Тоді ж, у 2002 році, очолюваний ним трудовий колектив домігся рекордних вантажообігу у 33,6 млн тонн і прибутку у 153 млн гривень.
Другим аспектом перетворень стало днопоглиблення. Зараз прохідні глибини порту приводяться у відповідність із паспортними, тобто які дорівнюють 6,5 м. У практику ввійшла тенденція випереджати кожне починання експертним вивченням, економічними розрахунками і потрібним пакетом узгоджень.
Нині ухвалено і таке рішення: земснаряд, що розчищає дно, скидає піднятий ґрунт не на віддалене морське звалище, а на відведену в акваторії ділянку. Таким чином, виходить додаткова територія у 15 га, яка буде перетворена на складський майданчик.
Третім новаторством стало забезпечення цілодобового проведення суден, а не лише у денний час. Судно, обробка якого закінчувалася до настання темряви, змушене було стояти біля причалу до ранку. Півдоби простою оберталися втратами 2500 доларів. Що й говорити, довелося ставити питання руба.
– 21 травня цього року вперше за історію існування Білгород-Дністровського порту, незважаючи на думки опонентів, відбулося нічне проведення судна, – говорить О. Соборов. – За рахунок скорочення тривалості стоянки порт зміг обробляти більше суден і тим самим збільшив вантажообіг.
Зараз, крім лісу, на причалах відбувається перевалювання металобрухту, металу, піску. Можлива перспектива створення постійних контейнерних ліній.
Звичайно, трудові успіхи не дадуть забути стабільні ціни на види послуг. Якби вони збереглися на рівні минулого року, можна було б уже зараз оновити перевантажувальне устаткування і довести вантажообіг порту до 2 млн тонн на рік. Адже, за оцінками О. Соборова, тут є резерви, є потенціал і головне – вмілі працівники.
Цими днями Указом Президента України О. Соборову було присвоєно звання «Заслужений працівник транспорту України».
