З бортової вантажівки поспішно розвантажують барильця. Судячи з номерів, машина не місцева.
– Ми з Мукачевого, із Закарпаття, – говорить водій. – Тисячу кілометрів проїхали по ваш мускат янтарний.
Як розповіли гості, один з мукачівських підприємців придбав за кордоном міні-заводик. Однак у Закарпатті, де також вирощують виноград, немає таких ароматних сортів, як на півдні Одещини. Так, яким би сучасним не було обладнання, а без якісної сировини добре вино не зробиш.
З самого ранку у дослідному господарстві імені Суворова, що в селі Оксамитному Болградського району, снує техніка. Трактори «розповзаються» по полях. Незабаром за ними прибувають автобуси з робітниками. Незважаючи на те, що на збирання винограднику кинуто всі сили підприємства, своїх рук не вистачає. Спеціальними автобусами людей возять із Голиці, Оріхівки, Калчева, Жовтневого, Червоноармійського, Василівки, Баннівки, Табаків. Збирати виноград в Оксамитному допомагають жителі восьми сіл!
Як завжди мають попит столові сорти, які на початку сезону збирання з поля продавали оптом по 6-7 гривень за кілограм. По південну ягоду приїжджають машини з Києва, Житомира, Черкас, Львова. Турецький виноград, що заполонив супермаркети, – він гарний і солодкий, але абсолютно не ароматний. Бессарабський же – зовсім інший. «Королева», «ранній магарач», «аркадія», «кєша» не сорти – картинка.
Ось величезне гроно вагою два кілограми, не менше, відрізано прямо з лозою і акуратно поміщено в окрему коробку. Підприємець із Тирасполя Олена Мокряк особисто охороняє цей скарб:
– Це гроно – для прилавка, увагу покупців привертати.
Жителька Придністров'я щорічно приїжджає до Оксамитного за товаром. Завантажує на полі повну машину і – додому, торгувати. З такою гарною продукцією в програмі ніколи не залишишся.
Державне дослідне господарство імені Суворова спеціалізується на виробництві виноградних саджанців, які реалізує не тільки на Одещині, але й в інших областях України. Крім цього, тут розбито свої плантації добірних сортів – як столових, так і винних.
Виноградарство – галузь трудомістка. Після збирання врожаю треба буде виконати величезний обсяг роботи. Це викорчовування старих виноградників, садіння молодих – працюють бригади до самих морозів. А в січні – знову виходити на поля: підрізування, підв'язування, а скільки сил забирає постійна боротьба з бур'янами!
– Виноградники дають Оксамитному 450 стабільних робочих місць із пристойними для сільської місцевості доходами – фонд оплати праці торік становив 5,2 млн грн, середня зарплата – 960 гривень, – говорить директор підприємства заслужений працівник сільського господарства України Анатолій Володимирович Білоус. – Ми поповнюємо бюджет: торік, у цілому, перерахували 2,5 мільйона гривень різних податків і відрахувань. Чому ж до України відкрито шлях турецькому винограду? Що цікаво, наші підприємці закуповують його по 5 гривень за кілограм, а на батьківщині, у Стамбулі, він на півтора долара дорожчий... Турки роблять все, щоб тільки реалізувати свій товар. А ми, виходить, субсидіюємо заморських виноградарів. У розвинених європейських країнах, на яких ми орієнтуємося, думають про продовольчу безпеку, дають виробникові сільгосппродукції дотацію по 100 євро на 1 гектар – щоб тільки люди працювали, виробляли, мали стабільний прибуток. А як в Україні піклуються про свого виробника?
Останніми роками працювала державна програма підтримки розвитку виноградарства, завдяки якій у Болградському районі з'явилося сотні гектарів молодих плантацій. Чи триватиме ця програма далі? Уряд поки що думає. Але найбільше працівників сільського господарства турбує вступ України до СОТ, що значно погіршує позиції вітчизняного виноградарства і виноробства.
– До України знову прямує потік дешевого винограду з Молдови. Ми змушені знижувати ціни і продавати технічні сорти по 1,6-1,8 грн за кілограм. Це зводить до мінімуму рентабельність нашого виробництва. За рахунок чого ж нам надалі розвиватися? – обурений Анатолій Володимирович.
Якщо говорити про розвиток, то підприємство під керівництвом Білоуса за останні роки зробило значний ривок уперед. Цього року побудовано другу насосну станцію, а до неї – технічний водопровід, лінію електропередач і величезний басейн на 10 тисяч кубів води – дедалі нові й нові поля охоплюються краплинним зрошенням. Задоволення це надзвичайно дороге: обладнання кожного гектара коштує 12 тисяч гривень. Це не враховуючи самої станції, оснащеної потужними фільтрами – там рахунок витрат становить сотні тисяч гривень.
– Протиставити імпортному винограду ми можемо тільки якість, – говорить А. Білоус. – Цього року виноградники поливали п'ять разів. Але результат – наявний.
…Від великого чана, наповненого мускатом янтарним, йде солодкий аромат. Під променями сонця ягідки, як лампочки, світяться зсередини. Не дивно, що за цією продукцією їдуть до Оксамитного за тисячі кілометрів.
