Село Нова Некрасівка Ізмаїльського району споконвіку було рибальським. Але однією рибою не прогодуєшся, особливо у нинішній час. Має господарство і порівняно невелику площу земельних угідь. Вирощують в основному, як і у більшості господарств району, зернові. І зібрали нині врожай, якого, можливо, ніколи не було. За словами директора рибно-аграрного кооперативу "Новонекрасівський" Віктора Кіліяна, пшениця дала у межах 40 центнерів на круг, понад 50 центнерів дав озимий ячмінь, близько 40 – ярий. Всього намолотили дві тисячі тонн зерна. Це дало можливість розрахуватися з пайовиками і працівниками, засипати насіннєвий фонд, запастися фуражем для ставкового комплексу і тваринницьких ферм. А от ситуація щодо реалізації зерна зовсім не втішає. На думку керівника господарства, знову спрацьовує тенденція – що вищий намолот, то нижчі закупівельні ціни. Якщо під час збирання і до його завершення ще була ціна в середньому 1100 гривень за тонну, то зараз за нього дають лише 700 гривень. І господарство змушене притримувати зерно, тому що продаж за такою ціною – вкрай збитковий, оскільки собівартість зерна вища. І це не дивно при ціні дизпалива під 7 гривень за літр. Була надія хоч якось виправити становище за рахунок постачання хліба до Аграрного фонду: 970 – 980 гривень за тонну – це хоч трохи вище. Але найближче у регіоні заготівельне підприємство, з яким співпрацює Аграрний фонд, це Саратський елеватор. Транспортні та інші витрати, якщо шлях лише в один бік понад 100 кілометрів, з'їдять стільки, що і в 700 гривень за тонну, а можливо, і того менше, господарство не вкладеться.
Можна сказати, порятунком для новонекрасівців стало те що, завдяки ініціативі керівника кілька років тому тут зайнялися не зовсім звичайною для себе галуззю виробництва: почали відгодовувати поголів'я великої рогатої худоби і свиней. І сьогодні, як розповів Віктор Кіліян, правління кооперативу випрацювало свою стратегію: аніж віддавати хліб за безцінь, набагато вигідніше "пропустити" його через рибництво і тваринництво. Є кого годувати: ставкова риба і зарибок, 70 голів великої рогатої худоби, 150 свиней (у зиму увійде більше). Мають намір тут також закупити маточне поголів'я овець.
...Це одне з не найбільших господарств району, які прагнуть сьогодні розширювати діапазон галузей – інакше не виживеш. На жаль, далеко не всі мають такі ж можливості і нині потерпають від, м'яко кажучи, неповороткості держави, яка багато обіцяє аграріям, і так мало робить для захисту їхніх інтересів, випрацювання гнучкішої системи держзакупівель.
Але істини не усвідомиш без викладу позиції споживача – пекаря, який намагається утримати прийнятні ціни, що безпосередньо впливають на кінцевий результат.
Ось думка підприємців-ізмаїльців, які займаються хлібопеченням: з фуражного зерна доброго хліба не спечеш. Це одна з причин того, що вони не поспішають закуповувати зерно у селян.
– Немає доброго зерна, немає і якісного борошна, – вважає підприємець Олександр Іванов (ТМ "Хліб "Краснодонський"). – Поганий хліб не купуватимуть, а якісний потребує значного збільшення витрат на виробництво. Оскільки доведеться борошно везти з інших регіонів країни. Отже, доведеться підвищувати ціни на хліб. А в Ізмаїлі вони поки що практично одні з найнижчих по Україні – близько 3 грн 70 копійок за кілограм, тоді як в Одесі, за наявною інформацією, не менш 5 грн.
Така позиція наших, місцевих "городян". Їх, звичайно можна зрозуміти. Але ж відомо й інше – збиваючи ціну на зерно, трейдери збувають його за кордон зовсім за іншою ціною з врахуванням того, що там критерії якості визначаються не за клейковиною, а за білком. А цей критерій, згідно з аналізами у лабораторіях, цілком задовільний. Але, як бачимо, споживачі зерна, користуючись тим, що державні структури ухилилися від захисту аграріїв, далі їх "роздягають". І в цій ситуації всі бравурні рапорти про рекордний врожай, справді, нічого не варті.
– Я вважаю, що настав час, коли селяни повинні об’єднуватися в асоціацію – не на словах, а на ділі (формальні об'єднання у нас були, ніякої користі не принесли). Так вважає заступник голови Ізмаїльської райдержадміністрації Геннадій Кришко. Він висловив цю думку у приватній розмові ще під час завершення жнив, коли з'явилися перші ознаки тривоги з приводу виниклих проблем зі збутом зерна нового врожаю. Але ж думка ця не нова, вона вже озвучувалася на районних заходах. І, пам'ятається, висловлювали її керівники області ще кілька років тому, побувавши у старонекрасівській агрокомпанії "Свобода", господарстві дуже досвідченого керівника Володимира Видобори. Тоді, , вперше прозвучало, що якби аграрії району створили асоціацію на базі агрокомпанії, яка має можливості зберігання у своїх ангарах великих обсягів зерна, якби могли самостійно, минаючи перекупників, постачати на Захід великі партії зерна, то і рахуватися, можливо, почали б з місцевими хліборобами більше. На жаль, далі розмов справа не пішла. Але ж під лежачий камінь вода не тече. І самих порад – мало...
