…Минуло зовсім небагато (і не лише за історичними мірками) часу з заснування Одеси, а тут вже звучала музика. У 1809 році було споруджено перший театр. Гастролерів, здебільшого закордонних, вистачало. Серед них – і виконавці на духових інструментах. Протягом декількох десятиліть у місті з великим успіхом виступали відомі музиканти того часу: валторніст Кредацці і фаготист Фриз, гобоїсти Маньябло і Олів'є, трубач Вендт, флейтисти Фольц і Совлє. Звісно, виникла потреба в підготовці власних, одеських виконавців.
Одеській державній музичній академії ім. А.В. Нежданової виповнилося 95 років... Спочатку музиці навчали в загальноосвітніх, як сказали б ми зараз, навчальних закладах. Після того, як, за сприяння великого піаніста Антона Рубінштейна в Одесі було відкрито відділення Імператорського Російського музичного товариства, при ньому у 1886 році було створено музичні класи. Заняття там проходили за програмою Петербурзької консерваторії. У 1897 році на базі класів було відкрито музичне училище. І в класах, і в училищі навчали грі на духових інструментах, – дуже популярних у одеських меломанів позаминулого століття. Високу оцінку викладачам училища – Л. Роговому (флейта), В. Шамраєву (гобой), Л. Могилевському (труба), В. Ріхтеру (валторна), Г. Лоєцца (тромбон) – дав композитор Олександр Глазунов, який у 1909 році відвідав Одесу. Характерно, що всі вони почали викладати і у відкритій у вересні 1913 року консерваторії.
За цей час – уже майже сторіччя! – на кафедрі духових інструментів Одеської консерваторії, нині музичної академії, підготовлено чимало чудових музикантів і висококласних педагогів. Свого часу кафедрою завідували заслужений артист України Л.Б. Роговий, професори Л.Я. Могилевський, М.Д. Покровський, доцент В.П. Базилевич та інші. Протягом останніх двадцяти трьох років (а до цього, з перервою, ще десять років), кафедру очолює заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор Каліо Евальдович Мюльберг.
Випускник Одеської консерваторії (клас кларнета), він багато років поєднував педагогічну і наукову діяльність із концертною, виступав у багатьох містах Радянського Союзу і за кордоном. Щоб розповісти про всіх його учнів, знадобилася б не одна стаття. Назвемо лише деяких: І. Оленчик – доцент Російської Академії музики імені Гнесіних, Андрій Старченко працює у Фрайбурзі (Німеччина), Валерій Громченко – у Дніпропетровську, Зіновій Буркацький – декан кафедри духових інструментів музичної академії...
…Понад півстоліття життя і творча доля Каліо Евальдовича пов'язані з Одеською консерваторією. Значна частина її історії промайнула перед його очима. Різні були часи, але легко не було ніколи. От і зараз...
– Коли я навчався, – говорить Каліо Евальдович, – у нас на курсі було усього сорок осіб, зараз – двісті. Багато займається студентів з Китаю. Їм важко, адже є мовний бар'єр, але вони долають його і намагаються добре навчатися. Особливості наших занять такі, що педагог при роботі над твором повинен надихнути студента, допомогти зрозуміти його характер. Добрим стимулом для студентів завжди були конкурси, але, на жаль, зараз висувають не такі високі вимоги до конкурсантів, як колись. Є й інші проблеми: участь у конкурсах – за свій рахунок (тоді як раніше в цьому допомагала держава), і не усім студентам такі витрати «по кишені». Духові інструменти, а вони закордонного виробництва, коштують недешево. І т.д.
Але не будемо про сумне у свято – Міжнародний день музики. Тим більше, що кількість студентів, які прагнуть опанувати гру на духових інструментах (доки ми спілкувалися з Каліо Евальдовичем, у коридорі навіть зібралася черга з його учнів), свідчить про те, що всі перешкоди можна подолати, якщо є «свята до музики любов».
