У житті вісімнадцяти стареньких самотніх дідусів і бабусь, мешканців Байтальського будинку «Милосердя», було чимало радощів, а ще більше – горя, бід та негараздів. Проте на схилі літ примхлива доля звела їх під затишним і теплим дахом, де вони нарешті знайшли прихисток, розраду, опіку і турботу.
Серед мальовничої природи у приміщенні колишньої сільської лікарні, обрамленому високими ялинами, доживають віку люди, які невтомно трудилися, мріяли про щасливу, забезпечену старість, але, втративши близьких та здоров’я, опинилися на узбіччі життя.
У 1997 році лікарню було переобладнано під “пансіонат” для старих людей, який очолила завідувачка Галина Михайлівна Степул. Першим його мешканцем став шістдесятирічний інвалід Юрій Володимирович Гречин, а невдовзі всі палати були зайняті покинутими напризволяще колишніми жителями міста Ананьєва та сіл району.
Найстарша мешканка притулку – солдатська вдова Любов Сидорівна Ганська. Цього року їй виповнилося 90. Раніше вона мешкала на другій дільниці м. Ананьєва, а коли не змогла себе доглянути, її привезли у цей благодатний куточок, який став для неї рідною домівкою.
Кілька років тому хвороба прикувала до ліжка 79-річну Марію Василівну Косогляденко. Її життя сповнене трагізму. Крізь сльози Марія Василівна повідала, що 45 років пропрацювала вчителем початкових класів в Ананьївській середній школі № 2. Народила двох синів – Віктора і Сергія. Життя з чоловіком з молодості на заладилося, тому виховувала дітей сама. У 2000 році її підкосила смерть 41-річного Сергія. Материному горю не було меж, через деякий час жінка злягла і більше не вставала. Протягом року М.В. Косогляденко перебувала на межі життя і смерті в районній лікарні. Її, майже непритомну, перевезли у Байтали, і завдяки лікам і турботі медперсоналу та головного лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини Віктора Васильовича Матусяка бабуся живе досі. Вона каже, що ще бачить білий світ завдяки їм – людям у білих халатах, і, головне, не втратила здоровий глузд. Лише непокоїть стареньку, що син Віктор десь подівся, ні чутки, ні звістки, а в цілому пацієнтка дуже задоволена турботою про себе.
Сьогодні опікують стареньких десять небайдужих до чужого горя працівників соціальної сфери. Незважаючи на те, що четверо з них отримують лише по 0,75% ставки, вони терпляче ставляться до своїх нелегких обов’язків. Годують, миють, купають, лікують, прибирають, терпляче вислуховують розповіді своїх підопічних про їхнє життя, втішають....
Вісім років тому в будинку було зроблено капітальний ремонт, придбано меблі у “червоний куточок” і створено належні умови для мешканців будинку “Милосердя”. Заклад повністю забезпечений вугіллям та дровами, є власна артезіанська свердловина, а до кухні підведено гарячу воду. Влітку тринадцять соток городу забезпечують заклад свіжими овочами, а взимку – закрутками та соліннями. Харчуються мешканці притулку добре, а про різноманітність меню дбають досвідчені та умілі кухарі. Тож тепла осінь життя їм забезпечена.
