…Скільки зареєстрованих пам'яток археології є на території нашої області? Ні багато ні мало – 1654, з них 14 мають статус пам’яток національного значення. Це, зокрема, Білгород-Дністровська фортеця, городища Тіра, Ніконій, Кошари, курган Попова Могила, Троянів вал.
Питання збереження археологічних пам'яток, використання земель, на яких вони розташовані, регулюються Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», а також Земельним кодексом України. Іншими словами, пам'ятки захищені на законодавчому рівні, а про те, щоб закони працювали, стежить обласне управління з охорони культурної спадщини.
Від чого ж доводиться захищати пам'ятки археології? На жаль, не лише від руйнівної дії часу, природних чинників, але і від господарської діяльності людини. Адже на землі, де вже розташовані або можуть бути виявлені археологічні об'єкти, у наших сучасників є свої «види».
Відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини», всі пам'ятки археології на території України перебувають у державній власності. Землі ж, на яких вони розташовані, віднесені, відповідно до Земельного кодексу, до земель історико-культурного призначення, але, у свою чергу, можуть перебувати в різній формі власності.
Коли мова йде про використання цих територій, всі проекти відведення земельних ділянок обов'язково повинні пройти узгодження в органах охорони культурної спадщини. І якщо на стадії розгляду проекту виникає «підозра», що на даній ділянці можуть бути розташовані археологічні об'єкти, управління має право направляти такі проекти на археологічну експертизу, що виконують співробітники Інституту археології НАН України. За останній час до управління надійшло понад три тисячі проектів відводів земельних ділянок – від невеличких (для будівництва, наприклад, гаража) до значних за площею. Близько тридцяти з них були направлені на археологічну експертизу, що здійснюється за рахунок коштів замовника.
Припустимо, у результаті експертизи вчені виявляють, що на цій ділянці розташовані ті або інші археологічні об'єкти (залишки давнього поселення, могильники тощо), які становлять цінність. У цьому випадку дана земельна ділянка повинна бути вимежована із проектованої до відведення території, тому що її необхідно зберегти для подальших планомірних наукових досліджень. Якщо, наприклад, на землях фермерського господарства є кургани, по них визначаються межі охоронної зони і на неї накладається певний режим використання.
У своїй роботі з охорони археологічних об'єктів управління зіштовхується із цілою низкою проблем.
– Теоретично, як необхідно будувати роботу органів охорони культурної спадщини? Повинен бути повний перелік статистичного матеріалу, облікової документації, схеми розташування об'єктів, – говорить заступник начальника обласного управління охорони об'єктів культурної спадщини Валерій Юрійович Сунцов. – Це потрібно для того, щоб коли до нас надходять на узгодження проекти відводів земельних ділянок, ми могли визначити за своїми картографічними матеріалами, чи є на цій ділянці археологічний об'єкт. На жаль, на практиці далеко не так. У минулі роки більшість об'єктів приймалося під охорону списком, без розробки детальної облікової документації. У тих списках, які ми успадкували від радянських часів, місце розташування цих об'єктів відзначено досить приблизно. Тому є дуже велика проблема, пов'язана із прив'язкою їх на місцевості. Іншими словами, немає чіткої локалізації археологічних об'єктів. Давні і середньовічні поселення жодним чином не виражені в ландшафті. Могла б допомогти аерофотозйомка, але вона коштує дорого. Проте ми працюємо над тим, щоб уточнювати межі розташування пам'яток, вже взятих під охорону, їхню кількість. Після цього в нашому управлінні оформляється охоронна документація, укладають договори із сільрадами, на території яких розташовані ці об'єкти. Охоронний документ фіксує зобов'язання власника земельної ділянки щодо забезпечення заходів щодо збереження, недопущення руйнування об'єкта, заборони доступу туди сторонніх. У минулому році управління уклало 118 охоронних договорів, причому не лише із сільрадами, але і з користувачами земельних ділянок.
Однак, незважаючи на вжиті заходи, існують проблеми із забезпеченням правильного режиму використання цих територій. Хоча в нашій області «чорна археологія» не отримала такого поширення, як, наприклад, у Криму, є випадки проведення незаконних розкопок на охоронюваних територіях. Так, у ході перевірки були зафіксовані подібні випадки, зокрема на території Болградського району. Управління звернулося до правоохоронних органів і поки що справа перебуває в стадії листування. Втім викликають подив не лише спроби «чорних археологів» грабувати пам'ятки з метою наживи, але і зневага людей до тих вимог, які висуваються до охорони культурної спадщини. Сумним прикладом у цьому випадку може служити Ізмаїльська фортеця, на території якої провадилися самовільні розкопки, у результаті яких була відкрита частина фортифікаційної стіни. Також, порушуючи режим використання охоронної зони, міськрада видала дозвіл на реконструкцію, а по суті спорудження житлового будинку, розташованого на території фортеці. Це рішення було оскаржено управлінням охорони об'єктів культурної спадщини, і суд виніс рішення про демонтаж незаконних будівель.
– З метою забезпечення збереженості нашої археологічної спадщини, – говорить Валерій Юрійович Сунцов. – необхідно провести широкомасштабні дослідження, на їхній основі створити базу даних, за допомогою якої можна буде ефективно відслідковувати, як використовуються території, на яких розташовуються об'єкти, які перебувають під охороною. Тоді простіше і ефективніше будуть розв’язуватися питання надання земельних ділянок для того, щоб господарська діяльність людини не завдавала шкоди пам'яткам археології.
Але це, додамо, вимагатиме чималих витрат, яких обласний бюджет не потягне...
