Апк: реалії, резерви, перспективи - продавати зерно дешево – рука не піднімається

Відлунали рапорти про ударно зібраний хліб. І фермери залишилися віч-на-віч з питанням: як реалізовувати врожай? Адже в ціноутворенні на зерно вони спостерігають лише свавілля...

– Часто формування цін стає грабіжницьким для сільських господарств, – підтверджує голова Великомихайлівської райради Михайло Вишняков. – Жодних органів, які контролюють закупівлі зерна, немає. І немає законодавчого інструмента, який би змусив приймальників сільгосппродукту працювати в унісон з його виробниками.

Те, що діяльність трейдерів державою не регулюється, і тому вони сваволять на ринку закупівлі зерна, підтверджують і багато фермерів. При цьому фермери підкреслюють своє вкрай залежне становище від перекупників, які безцеремонно користуються тим, що селяни, занурені у сільські турботи, не мають можливості самостійно вийти на європейські зернові біржі.

Не втрачають свого шансу заробити і автоперевізники. За доставляння лише однієї тонни зернопродукту від фермерського двору до елеватора вони беруть близько 120 гривень.

– А там виробника зерна ставлять перед фактом, – говорить директор ТОВ «Агропромсервіс» Григорій Алексєєнко. – Як тільки-но продукт надходить до зерноприймальника, той починає «крутити носом». З його боку висувається безліч претензій, часто надуманих. Але мета переслідується одна: довести, що класність пшениці нижча справжньої. Причіпки закінчуються резюме: мовляв, якість привезеного товару нижча критеріальної. І далі пропонується варіант угоди, за якої трейдер погоджується купити зерно, але за зниженою ціною. Інакше залишається лише розвертати машину назад і зазнаки ще більших збитків.

Скільки ж втрачає аграрій, обставини змушують його погоджуватися на невигідні, але практично неминучі умови? Якщо перед жнивами по області було оголошено, що одна тонна пшениці 3-го класу буде коштувати 1250 гривень, то на елеваторі її готові взяти за 750 – 800 гривень. Тобто буквально за собівартістю.

Або взяти насіння соняшнику. У 2007 році скупники давали за одну тонну цього продукту 2800 гривень. Цього року ціна виявилася заниженою до 1600 гривень. Тобто стала рівно вдвічі нижчою у порівнянні з сьогоднішньою ціною на ринку. Офіційних пояснень такому ціновому спаду немає. Немає і офіційних обмежень нижньої цінової межі, та, власне, немає і обов'язкових для всіх цінових стандартів. Тому панує принцип: як хочу, так і роблю.

– Продавати пшеницю за тією ціною, до якої її опускають трейдери, рука не піднімається. І не лише у мене, – говорить Г. Алексєєнко.

Звідси і думка: краще не поспішати із продажем пшениці, а вичекати, коли на неї встановляться вищі ціни. Таких слід очікувати до Нового року. Тут головне – зберегти зерно, а покупців при дефіцитах хліба на світових продовольчих ринках не бракуватиме. Тенденцію приберегти товар до пори підтримують всі господарі, які можуть організувати на своїх складах якісний режим зберігання.

Каси більшості господарств порожні. Дотації, обіцяні за сівбу ярих і озимих, фермери чекають із червня 2008 року, і про дату, коли їх все ж таки одержать, лише гадають. Сам розмір дотації не перевищує 15% від загальної величини витрат на обробку одного гектара.

Проте, сівба озимих зараз стає справою невідкладною і провадиться на останні фінансові заощадження. А все тому, що фермери пов'язані борговими зобов'язаннями і змушені повертати взяті кредити. Звісно, що кошти їм шукати ніде, крім як у реалізації наступного врожаю.

– Наші господарі зможуть засіяти всі 30 тисяч гектарів орних земель, наявних у районі, – говорить М. Вишняков. – А от далі почнуться проблеми, як купити пальне, техніку, запчастини? Де знайти кошти, щоб придбати підживлення для ґрунту?

Коли почне працювати новий парламент після прийдешніх перевиборів, якраз розгорнеться весняно-польова кампанія. І можливо, що господарі до неї будуть не підготовлені. Принаймні, працівники агрокомплексу Великомихайлівського району не сподіваються, що народні депутати внесуть раціональні зміни до земельного законодавства і не чекають підтримки від Кабінету Міністрів України. Вони вірять у родючість землі, яка нагодує трудівника, але лише у випадку, якщо будуть умови для догляду за нею.

Выпуск: 

Схожі статті