Ми живемо у 2008 році від Різдва Христового. Вирахування часу йде від тієї знаменної дати, коли у світ прийшов Син Божий. Виходячи із цього, заперечувати Христа – нелогічно. Навіть в епоху тотального атеїзму ця теза була незаперечною. Принаймні, для мене. Живучи в незалежній країні, відчуваючи дедалі більшу свободу вибору, зростало бажання пізнати світ ширше, відкрити для себе Бога. Але тут виникло багато запитань. Відповіді на деякі з них були почуті нещодавно.
На одній з нарад, які щовівторка з активом району провадить голова районної ради В.П. Синько, було запрошено благочинного Котовського округу, настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ МП м. Котовська протоієрея Вадима Єфанова. Присутні в залі уважно слухали виступ священика, їх зацікавила тема бесіди. У той же день той же інтерес спонукав мене зустрітися з отцем Вадимом із пропозицією дати інтерв'ю. Але, скоріше, це був монолог. Священик порушував дуже важливі питання про роль церкви в розвитку суспільства, у житті людини, про руйнуючу силу гріха, силу, яка воскресає – віру в Бога. З об'ємної бесіди з отцем Вадимом я виділила кілька фрагментів.
У ВІДПОВІДІ ЗА МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ
Країни Заходу, декларуючи принцип недоторканності свободи людини, дають можливість реалізуватися темним силам. Сексуальні меншини, усілякі перекручення, культи насильства стали можливі в сучасному суспільстві, вони вже гучно і безцеремонно заявляють про свої права. І тому релігійні структури, стурбовані цими процесами, попереджають людей про незмінність і вічність моральних цінностей. Поряд із суспільними, моральними законами є духовна система цінностей. І незнання її не виключає її впливу на життя людини. Ці духовні закони все ще працюють. Тому Церква говорить, є межа, яку переходити не можна, і ця межа – гріх. Гріх – це те, що руйнує людину.
Церква закликає подивитися назад, на те, що нам залишили у спадщину святі отці. Що таке творіння святих отців? Це зібрання творів мудреців світу, які відсіяли найкраще і залишили своїм нащадкам. Адже святі отці говорили, що нам необхідно жити розумним життям, жити за розумом.
Господь усім дав свободу вибору і волю. У постперебудованому суспільстві люди, які зголодніли за духовним життям, відкрили всю розмаїтість духовних культур. Але духовність буває різною. Є культи, у яких приносять у жертву людей. Отже, будь-яку духовність не можна сприймати зі знаком плюс. Сатанизм – теж духовність, тільки темна. Церква попереджає про це: про уважне і обмірковане обрання духовного шляху. Тому що який культ, така і культура, такий буде соціум, у якому належить жити нам і нашим нащадкам.
ЩО ПРОПОНУЄ БОГ І ЦЕРКВА ЛЮДИНІ
Господь пропонує людині позбутися своїх гріховних нахилів (а святе місце порожнє не буває) і замінити їх позитивними якостями. Наприклад, у гордині є протилежна якість – смиренність; є гріх марнославства – а є скромність; є жадібність – а є щедрість.
Кожна людина при своєму народженні вже має набір певних чеснот, тобто якостей, які ми називаємо талантами і які вона повинна розвинути. І має набір негативних якостей. Суть життя людини полягає в тому, щоб позитивні якості примножити, а з негативними – боротися. Церква має досвід боротьби із гріхом, і це ті цінності, які необхідно передавати у спадщину. І повинні це робити батьки. Якщо батьки ведуть життя за заповітами Божими і борються зі своїми гріхами, то вони знають, що підказати своєму синові або дочці. Якщо самі ж живуть за іншими правилами, вони навіть не помітять порочних якостей. І для нашого суспільства це глобальна проблема, тому що на сьогоднішній день тема моральності, на жаль, має характер обридлої банальності.
Адже треба усвідомити: духовний і душевний – різні поняття. Людина може бути душею компанії, центром товариства, добре розумітися на живопису, мистецтві – і при цьому бути збоченцем, садистом і ненавидіти Бога.
Як часто ми стикаємося в нашому світі з жорстокістю, нечуттєвістю. Ці хвороби в серці людини. А духовні хвороби лікуються дуже важко. І коли людина це усвідомлює і розуміє, що вона немічна, що вона завдає духовних ран собі і близьким, вона приходить до Бога і просить: Господи, допоможи!
Людина – двоскладна істота, і складові ці – душа і тіло. Душу необхідно живити, інакше вона висихає, як пустеля, у якій нічого, крім терну, не росте.
ЦЕРКВА І СВІТ
Церква зберігає вірне вчення про Бога для того, щоб людина могла врятуватися. Христос освячує діяльність людини. Церква не ховається від світу і не втікає від нього. Навпаки. Господь послав апостолів у світ. Світ створений для радості людської, але після падіння людини він скаламучений нашим гріхом.
Церква – це місце, де закінчується час, і починається вічність. І людина, стикаючись із вічністю, вносить часточку Горнього світу у наш гріховний світ, тим самим перетворюючи його.
Вся сила християнства у воскресінні Христовому. Ми бачимо: усе у світі вмирає, весну і літо змінюють осінь і зима... А Господь показав зворотне. Без Бога людина вмирає, з Богом – воскрешається. Бог відкривається не одразу. Бог діє в душі кожної людини. Бог є Любов. Хто Його шукає, тому Він не може не відкритися.
ПОБАЖАННЯ ЧИТАЧАМ
Православ'я – це подих життя. Це не якась відвернена філософська доктрина. Увесь світ з усіма його досягненнями у порівнянні з Богом і тим царством, яке Він розкриває люблячим Його, – ніщо. Щойно ти відкриваєш двері православ'я, ти потрапляєш у Горній світ, якому немає кінця і краю. Потенція розвитку в цьому світі колосальна і неозора. Я бажаю всім без винятку відчинити ці двері. Життя наповнюється зовсім іншим сенсом.
Ключик від цих дверей – церква з таїнствами. Можливість бути причасником цих Таїнств дає Хрещення. До церкви може зайти кожен, а бути учасниками Таїнств – тільки хрещений.
Треба шукати Бога. Брати участь у церковному житті. Потрібно молитися, сповідатися, причащатися. Потрібно читати Євангеліє. Що таке Євангеліє? Це відповідь на всі наші запитання, які виникають по життю. Євангеліє – це Слово Боже, котре, торкаючись наших душ, перетворює наше життя.
Відчиніть для себе двері православ'я. Адже православ'я – це подих життя.
***
Бесіда з отцем Вадимом відбулася в класі недільної школи, яка діє при храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Усе в школі зроблено за допомогою благодійників. Облаштованість школи триває. Потрібні кошти і для реконструкції храму. Школу відвідують дві групи дітей по 20 – 30 чоловік. Тут затишно, чисто. На стінах – великі картини на християнську тематику. Тільки тут, у недільній школі, діти (і не тільки вони, але й дорослі) можуть долучитися до істинно вічних цінностей. Прохання до керівництва міста і району, підприємців, благодійників не залишати церкву на самоті, а сприяти їй у розвитку суспільства, духовність якого – зі знаком плюс. Тому що від нас залежить, у якому соціумі жити нашим нащадкам.
У притворі церкви є невелика книжкова крамниця, де продаються ікони, свічі, православна література. Після бесіди з отцем Вадимом придбала тут Євангеліє...
