залишаються

Жорстка кон'юнктура ринкових відносин витісняє на узбіччя багато вічних людських цінностей, намагаючись їх просто не помічати. Але це не означає, що зникнуть люди – аристократи духу, які будуть ці цінності сповідувати. І саме для них у суспільстві, яке вважає себе цивілізованим, громадянським, розвиненим мають залишатися місця зустрічей.

Валерій Бітенський, член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки України, завідувач кафедри психіатрії, наркології із курсом медичної психології Одеського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор:

– Споконвіку відводилися місця, де збиралися люди за професіями. За різних часів цю роль виконували площі, базарчики, двори, салони. Одесі, Харкову, Львову, Києву пощастило, що в них є Будинки вчених. Адже ніде більше колеги не можуть, зустрівшись один із одним, посперечатися, обмінятися думками. Творче життя не обмежується з письмовим столом та чашкою міцної кави. Не випадково Альберт Ейнштейн якось сказав, що найбільшу кількість інформації він одержує не з прочитаних книжок і не зі своїх міркувань, а в розмовах із друзями. Я суджу по собі: якщо виникає ідея, її справді хочеться проговорити, вислухати опонентів, зрозуміти, чи правий ти? І єдиним місцем, де вчені таку розкіш професійного спілкування сьогодні знаходять, залишається Будинок вчених. Через відсутність коштів, мої колеги – психіатри, наркологи, медичні психологи можуть зібратися у Будинку вчених всього лише раз на місяць на три години. Більшого нам Будинок вчених надати не може, але й це в умовах тотальної комерціалізації приголомшливий подарунок! На мій погляд, Будинок вчених призначений для вічного та великого, для того, що, можливо, не вкладається у буденне життя. І про це не можна забувати.

Сергій Андронаті, голова Південного наукового центру АН України, директор Фізико-хімічного інституту ім. А.В. Богатського, академік, доктор хімічних наук:

– Я щасливий, що наше місто, яке, як і раніше, залишається значним науковим центром, має такий Будинок вчених. Нам не соромно показувати його колегам. Це справжній храм, у якому підтримуються та зберігаються традиції провідних наукових шкіл.

Ігор Коваль, директор Інституту соціальних наук ОНУ ім. І.І. Мечникова, доктор політичних наук, професор:

– Гадаю, нам дуже пощастило, що місту вдалося зберегти свій інтелектуальний потенціал. Незважаючи ні на що, є видатні вчені, є наукові школи хіміків, біохіміків, фізиків, медиків, політологів, соціологів, які відомі в усьому світі. Їхня аура і допомагає зберігати Будинок вчених як унікальне місце зосередження наукових, технічних та культурних традицій.

Важливу роль у цьому відіграють керівники профспілки працівників освіти та науки, директор Будинку вчених Світлана Жекова, керівники усіх його секцій. Вони – однодумці, роблять усе від них залежне, щоб Будинок вчених виконував свої завдання.

Світлана Жекова, директор Будинку вчених:

– Моє головне завдання – зберегти цей Будинок та наповнити його простір атмосферою живого професійного наукового спілкування, яке відповідало б культурним запитам еліти суспільства – наукової та творчої інтелігенції. Її рішення неможливе без пошуку синтезу між минулим, днем сьогоднішнім та майбутнім.

Тому працівники Будинку вчених продовжують копітку роботу щодо вивчення історичних даних, відновлення стендів музею та популяризації духовних цінностей. Цей музей – скарбниця знань про тих, хто творив добрі справи для міста, і тих, хто творив історію науково-просвітницького руху в регіоні. "Саме такі духовні цінності повинні стати життєвим уроком для підростаючих поколінь" – записали в Книзі відгуків курсанти Одеської морської академії.

У нас часто знімається кіно. І учасники кіногруп мені неодноразово говорили про дивовижну властивість Будинку вчених. Тут завжди з'являється відчуття зупиненого часу, відчуття того, що усе, що тут відбувалося, ніколи не залишає цих стін.

У нас знімалися епізоди таких картин, як "Сонька Золота ручка" за сценарієм Віктора Мережка, "Д'Артаньян і три мушкетери" режисера Георгія Юнгвальда-Хількевича, "Єсенін" із Сергієм Безруковим у головній ролі. Працювала тут і Кіра Георгіївна Муратова, коли знімався фільм "Два в одному" із Ренатою Літвіновою та Богданом Ступкою.

Зараз у Будинку вчених працюють 24 наукових та культурологічних товариства, секцій, клубів та семінарів. Серед них – науково-краєзнавча секція "Одесика", наукові секції книги та астрономічна, семінар "Таубманівські читання" і секція урбоекології, секція теорії, історії та історіографії міжнародних відносин, медичні товариства, літературна вітальня "Ліра", філософське товариство, Спілка фотохудожників.

Багато зусиль доводиться докладати до того, щоб Будинок вчених зберігав свій неповторний вигляд. Тому тут не припиняються реставраційні роботи. Ось і до 85-річчя у подарунок одеситам Будинок вчених оновив свій фасад.

Треба сказати, Будинку вчених справді пощастило із власником – обласною організацією профспілки працівників освіти та науки (її очолює Ніна Олександрівна Дубовик), яка протягом багатьох десятиріч не лише вишукує значні кошти на утримання пам'ятки архітектури національного значення, але й підтримує усі наші починання.