В Одеському художньому музеї (вул. Софіївська, 5) відкрилася виставка творів заслуженого художника України Григорія Крижевського (1918 – 1992), присвячена 90-річчю від дня народження майстра.
«Свого часу» його творчість повністю вкладалася в рамки соцреалізму. І, здавалося б, зараз вона має сприйматися як анахронізм, відгомін епохи, яка назавжди відійшла, пФам’ятник нашому нещодавньому минулому. Але ні! Як точно зауважив, виступаючи на відкритті виставки, колега та друг Григорія Крижевського Аркадій Русін, – це просто реалізм. А якщо вже вдаватися до епітетів, то – справжній реалізм, в основі якого виразно відчуваються традиції південноросійської школи.
А між іншим, із Одесою Григорій Крижевський пов’язує своє життя віком тридцяти трьох років. За плечима було Харківське художнє училище, війна, яку він пройшов танкістом від першого до останнього дня, Харківський художній інститут, участь у виставках. Протягом декількох перших одеських років художник поєднує творчу діяльність із адміністративною – на посаді директора художнього училища ім. М. Грекова.
Він не був «вузьким фахівцем», який віддавав перевагу одному або двом жанрам. Григорій Крижевський – майстер пейзажу, натюрморту, портретного та жанрового живопису. Він писав на тему подій минулої війни. Любив море та оспівував не лише його природну красу, але й романтику морських професій. Вів мальовничі «подорожні щоденники» під час поїздок до Карпат та Криму, Прибалтики та Підмосков’я, до Молдавії та по областях України. У натюрмортах Григорія Крижевського передана чарівність матеріального світу: не мертвої – живої природи. Любов рухала його пензлем, коли він писав портрети друзів – Святослава Божія, Миколи Шелюто, Олександра Батрова, Володимира Домріна та багатьох інших. Можливо, такий масштабний діапазон його інтересів пояснюється просто – любов’ю до життя, прагненням запам’ятати усі грані земного буття.
