Кінець 90-х минулого століття запам’ятався надходженням значних інвестицій у вітчизняну економіку, зокрема від американських акціонерних корпорацій. Кошти західних інвесторів потрапили і до Ширяївського району. А услід тут же з’явилися перші ластівки рейдерських захоплень підприємств.
…Надворі ще був березень 1998 року. Між акціонерною корпорацією США «Лінтц консалтинг компані» та виробничим підприємством Ширяївської райспоживспілки «Коопзаготпромторг» було укладено генеральний інвестиційний договір. Згідно з ним американська сторона внесла в спільну діяльність лінію по розливу алкогольних напоїв вартістю 350 тисяч доларів, а кооператори надали свої виробничі приміщення. І як тільки всі ліцензійно-дозвільні документи були отримані, почався випуск продукції. Тоді ж на банківський рахунок «Коопзаготпромторгу» американці перерахували 25 тисяч доларів для розвитку виробництва – суму, з якої на той час можна було починати серйозний бізнес.
Український партнер розпочав випуск високоякісної горілки, маючи надійні глибинні запаси артезіанської питної води. На продукцію з’явився попит, підприємство отримувало прибутки, відраховувало податки до бюджетів… Усі від цього в районі вигравали.
Аж ось у 2001 році на посаду заступника директора «Коопзаготпромторгу» було призначено 41-річного Олексія Філіппова. Крім основних обов’язків, він мав ще допомагати у закупівлі компонентів для парфумів, які теж планувалося випускати. Невдовзі він домігся від директора генерального доручення на провадження всіх фінансових операцій. Але потім тільки слідчий довів, що виготовляти парфуми ніхто не збирався. Що ж за така хитрість?
Олексій Філіппов – житель Іллічівська, який мав вищу освіту, не викликав підозри в правління райспоживспілки. Щоправда, самому Олексію займатися одеколонним бізнесом не хотілося, бо його комерційні апетити були значнішими. Наприкінці 2001 року заступник директора уклав угоду з луганським приватним підприємством «Руно» про постачання різноманітних компонентів для виробництва парфумів. Нібито нормальний господарський договір, за винятком тієї особливості, що сума компонентів склала 8 мільйонів 931 тисячу 200 гривень. Для порівняння: активи самого підприємства складали трохи більше одного мільйона.
Метою Філіппова стало привласнення майна рентабельного підприємства. Він змовився із посадовими особами ПП «Руно», які так і не були потім викриті слідством. Далі за фальшивим дорученням і підробленою накладною ширяївський «Коопзаготпромторг» мав би отримати від таємничого «Руна» товароматеріальні цінності на вісім з лишком мільйонів гривень. Фіктивні документи Філіппов підписав власноручно, скріпивши печаткою свого підприємства. Після цього «Коопзаготпромторг» став автоматично боржником фантастичної за тих часів суми нікому невідомому підприємству з Луганська.
Але й це ще не все! Кмітливий заступник підготував ще одну фіктивну угоду застави з «Руно». У ній все майно Ширяївського кооперативного підприємства переходило для погашення боргу, – того самого, що виник навмисно. Таким чином винахідливий Філіппов бажав вилучити на користь луганської фірми близько 9 мільйонів гривень.
Окрилений рейдер розумів, що цього замало: для завершення операції необхідні більш вагомі документи, наприклад, рішення господарського суду. Та рейдерська афера при розгляді справи могла розкритися і все стало б відомо правоохоронним органам. Тому Олексію став потрібен третейський суд, звичайно, «свій». Такий знайшовся у Луганську, де махінатори діяли швидко і майже без проколів. Судовий вердикт був, звісно, на користь луганських кредиторів, і як результат – все майно ширяївців переходило у власність нікому невідомої фірми з Луганська.
Одного не врахували горе-ділки: державна виконавча служба в Ширяєвому не повинна виконувати сумнівне рішення третейського суду. Державні виконавці отримали заяву від «Руна» і рішення суду за підписом судді В. Степаненка, який нібито направляв матеріали про примусове стягнення 3 мільйонів 962 тисяч гривень з боржників. Але вирішили перевірити, чи все тут законно. Злочинна діяльність потрапила в поле зору прокуратури Ширяївського району і була припинена порушенням кримінальної справи, що, до речі, врятувало підприємство від розорення.
Справа набула розголосу. Під час розслідування почали випливати несподівані факти. Виявилося, що Філіппов працював не тільки заступником директора підприємства райспоживспілки, а й очолював л
