Дорогі земляки!
Від щирого серця і з почуттям безмежної гордості за рідне місто вітаю вас з 65-ю річницею визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників.
Дата 10 квітня стала священною для багатьох поколінь одеситів – тих, хто влітку і восени 1941 року обороняв наше місто, хто протягом двох з половиною років прожив в окупації, хто своєю підпільною боротьбою виснажував сили ворога, хто навесні 1944-го звільняв його від фашистів, для нас – нинішніх та прийдешніх нащадків оборонців і визволителів Одеси. Це свято справедливо вважається другим днем народження нашого міста-героя.
Дорогі ветерани Великої Вітчизняної війни! Дозвольте висловити вам велику синівську вдячність за вашу мужність, героїзм, за велику любов до своєї Батьківщини та волю до перемоги. Ваше життя завжди буде найкращим прикладом справжнього патріотизму, відваги і людської гідності у справі виховання молодого покоління.
Сьогодні ваш спокій і добробут значною мірою залежить від допомоги держави, яка повинна забезпечувати вам належний соціальний захист. Одеська обласна рада докладає чимало зусиль, щоб ветерани відчули нашу турботу про них. На жаль, нинішні економічні реалії не дають змогу в повній мірі забезпечити вам безбідну старість. Однак, кожен із нас в змозі подарувати вам частину своєї уваги і душевного тепла.
Тож бажаю вам, шановні ветерани, міцного здоров’я, добробуту, наснаги, оптимізму та довгих щасливих років життя.
Вічна пам'ять вашим товаришам, які загинули у страшні воєнні роки і тим, хто відійшов у вічність вже у мирні часи.
А всім мешканцям нашого славетного міста – миру і процвітання!
З Днем визволення тебе, Одесо!
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Дорогі друзі!
Дозвольте від імені обласної державної адміністрації привітати вас зі святом – Днем визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників.
Тисячі одеситів заплатили власним життям за те, щоб захистити свою землю для прийдешніх поколінь. За це їм наш низький уклін і вічна пам'ять.
Народ Одещини та всієї незалежної України з глибокою вдячністю та скорботою схиляє голови перед пам'яттю тих, хто не повернувся з тієї жорстокої війни.
Ми ніколи не забудемо, якою величезною ціною була здобута Перемога. Світла народна пам'ять збереже могили й меморіали, на яких завжди будуть полум’яніти квіти.
Дорогі ветерани! Важка доля випала вашому поколінню. Ви пройшли через багато випробувань, віддали багато сил і здоров'я. Український народ, молоде покоління вдячні тим, хто, не шкодуючи власного життя, захистив рідну землю та звільнив світ від коричневої чуми двадцятого століття.
Нехай вас не залишають добробут і удача, мир та злагода, здоров’я і благополуччя. Бажаю, щоб кожен новий день дарував вам радість життя та душевне тепло. Вічна слава переможцям та низький вам уклін! Хай береже вас Бог.
Вічна вам слава та щира людська шана!
З повагою,
голова Одеської обласної державної адміністрації М. СЕРДЮК
Дорогі одесити!
Щиро вітаю Вас із 65-річчям визволення Одеси від фашистських загарбників!
10 квітня – народне свято для всіх одеситів, незалежно від віку, національності, віри та політичних переконань. Воно єднає, змушує замислюватися над уроками історії, породжує почуття гордості за подвиг наших предків.
В цей день 65 років рому в Одесу із шелестом переможних знамен прийшла весна свободи. Чорні дні окупації залишилися в минулому.
Сьогодні, на тлі запеклих словесних баталій навколо оцінки подій минулого, подвиг захисників і визволителів Одеси залишається безсумнівним і яскравим проявом патріотизму та самовідданості.
В цей день ми згадуємо генералів і адміралів, солдат і матросів, партизан і підпільників, які зуміли вистояти і перемогти у жорстокому двобої з ворогом. Ми віддаємо особливу шану ветеранам Великої Вітчизняної війни, які не жаліли свого життя заради майбутнього наступних поколінь. Низький Вам уклін, герої!
Бажаю всім одеситам здоров’я, добробуту і щастя! Хай завжди панують мир та злагода!
Народний депутат України С. ГРИНЕВЕЦЬКИЙ
П О С Л А Н И Е
Высокопреосвященнейшего АГАФАНГЕЛА, митрополита Одесского и Измаильского, Постоянного члена Священного Синода Украинской Православной Церкви, в связи с 65-летием освобождения Одессы от фашистских захватчиков
Возлюбленные о Господе всечестные пастыри, дорогие о Христе братья и сестры, дорогие ветераны Великой Отечественной войны!
10 апреля 2009 года наш Богохранимый град Одесса празднует знаменательную дату – шестидесятипятилетие своего освобождения от фашистских захватчиков. В ту далекую пору благоухание расцветающей весны стало для каждого одессита благоуханием свободы и лучом надежды, осеняющей грядущие дни, ставшие днями возрождения южной Пальмиры. И сегодня, вознося благодарственные молитвы Богу и воздавая почести славным защитникам нашего города, мы созерцаем все те же лучи благодатной надежды, лучи немеркнущей вечной славы, озаряющие наш дорогой город и нашу Родину, которая, несмотря ни на что, с помощью Божией, выстояла и победила в тяжкие дни Великой Отечественной войны.
Немеркнущая слава осеняет благодатную память наших отцов, дедов и прадедов, которые смогли противостать мировому злу, избравшему нацистских вождей орудием своей демонической воли, стремившихся над всей землей раскинуть ужасающую своей нечеловеческой жестокостью власть «врагов Креста Господня», как назвал фашистов местоблюститель Патриаршего престола, а впоследствии Святейший Патриарх Московский и всея Руси Сергий. Несмотря на все коварство и мощь, несмотря на подавляющее превосходство, ожесточившиеся в своем противлении всякому добру враги не смогли сломить мужество и героизм наших воинов, волю и веру нашего народа, и на фронте и в тылу долгие часы, дни и годы выковавшего великую Победу, освободившую мир. Невозможно до конца осознать всю высоту подвига как военачальников и бойцов, так и простых скромных тружеников и тружениц, девизом жизни которых стали знаменитые слова: «Все для фронта, все для Победы!». Это был не лозунг, а призыв народного сердца.
В дни огненных испытаний Русская Православная Церковь до конца разделила и скорбь, и труды своего народа. С первых дней войны Священноначалие призвало всех верных чад Церкви к защите родного дома, родных святынь и Родины. И эти слова отозвались в сердцах верующих чад Церкви. Танковая дивизия имени святого благоверного князя Димитрия Донского и эскадрилья имени святого благоверного князя Александра Невского были созданы на средства Церкви. Вера в божественную помощь и благословение укрепляла наших воинов в минуты смертельной опасности и помогла в боях явить всю силу духа нашего народа.
Героическая оборона Одессы от немецко-фашистских полчищ навсегда запечатлеется в памяти потомков как пример выдающейся стойкости, беззаветной отваги и редкого воинского искусства защитников города, как символ внешнего сопротивления, высшего противостояния силам зла, разрушения, символическая поворотная точка истории, сила единения народа и народов. Имея подавляюще преимущество в технике и живой силе, враги так и не смогли сломить сопротивление защитников 411-й батареи. Долгое время наши воины успешно сдерживали натиск превосходящих сил противника, пока, будучи окруженными и израсходовав боеприпасы, не были вынуждены сами взорвать орудия.
Даже на фоне массового героизма советских воинов защита Одессы моряками Черноморского флота была настолько исключительным подвигом, что после войны в нашем городе был воздвигнут единственный в Украине памятник Неизвестному матросу.
Золотыми буквами на скрижалях исторической памяти начертано имя нашего выдающегося земляка, героя Советского Союза Александра Ивановича Маринеско. Будучи капитаном подводной лодки, он потопил вражеский лайнер, на котором находились экипажи для восьмидесяти вражеских подводных лодок. Великий подвиг этого человека спас жизнь десяткам тысяч человек, приблизил конец войны и лишил третий рейх последней надежды на перелом в ходе войны.
Освобождение Одессы – это не просто очередной военный успех нашей армии в битве с врагами. Это – Победа, в которой мы можем рассмотреть залог полной и окончательной Победы всего нашего великого народа над врагами нашей веры, наших святынь и наших идеалов. Одесса со дня своего основания была и остается интернациональным городом. Перед лицом смертельной опасности люди различных национальностей, разных вероисповеданий еще теснее сплотились в единую братскую семью. Сколько бы лет ни прошло после благословенной весны 1944 года, но никогда в сердцах одесситов не померкнет радость того долгожданного дня, когда на улицы нашего города вернулась свобода.
Вместе с тем, нельзя не признать, что день сегодняшнего торжества – это радость со слезами на глазах. Пожалуй, нет ни одной семьи в нашем обществе, по которой не прокатился бы смертоносный каток войны. Щемит сердце и затуманиваются наши глаза, когда мы вспоминаем об изломанных человеческих судьбах, о расстрелянных надеждах, о разрушенных святынях. Невозможно забыть злодеяния фашистских палачей на Одесской земле, десятки тысяч сожженных и расстрелянных людей, кровавые следы пребывания гитлеровской орды в нашем многострадальном городе. Нам, одесситам, дорога одержанная в 1944 году Победа, освободившая город Одессу от фашизма. Мы знаем цену мира, поэтому сегодня чествуем павших и живых героев сражений Великой Отечественной войны, выражаем им безграничную любовь и признательность за доблесть и ратный подвиг.
Дорогие братья и сестры, дорогие одесситы! Сердечно поздравляю всех вас и, прежде всего, 650-тысячную семью ветеранов Одесщины с этим светлым и радостным праздником, днем нашей свободы, днем нашей Великой Победы!
Низкий поклон вам, дорогие защитники нашего Отечества, за ваше мужество, свободу и независимость нашей Родины в борьбе с фашизмом. Ваш подвиг и ваша слава бессмертны, несмотря на то, что некоторые недобросовестные политики, утратившие историческую память, стремятся унизить ваши заслуги или уравнять вас с воинами УПА, с теми, кто воевал на стороне врага против своего народа.
Верим, что Господь посрамит всякого клеветника и Сам прославит каждого, обретшего подлинную свободу. Вы выполнили до конца свой подвиг и в Берлине опустили меч. Но пусть знают враги, что вы, славные защитники Отечества, держите его крепко в своих руках, так же, как и здесь, у стен родного города Одессы. Живите в добром здравии долгие годы, украшайте Одесскую землю, радуйте народ Украины.
Сегодня, в день торжества славного и радостного юбилея, нашей священной обязанностью является молитва об упокоении душ сонма героев, знаменитых и никому не известных, выдающихся полководцев, военачальников и простых солдат, отцов, матерей, братьев и сестер, которые в огненную годину испытаний не дрогнули, но заслонили ценой жизни свою Родину от поругания, осквернения и истребления.
По Нашему благословению 10 апреля во всех православных храмах совершаются заупокойные богослужения с возглашением Вечной памяти вождям и воинам, павшим на полях сражений, всем, положившим свою душу ради мира и свободы. Да упокоит Господь их души в селениих праведных.
Фронтовий трикутник, перший лист
Це було давно. 18 липня 1941 року, після тижневого очікування на збірному призовному пункті сільськогосподарського інституту (Чижикова, 13), нас, майбутніх воїнів 1922-23 років народження Кагановичського (нині Приморського) району Одеси, на полуторках перевезли у порт для відправлення.
Трюми вантажного судна «Ногин», без санітарної обробки при температурі понад 30 градусів поспіхом заповнили призовниками. По дорозі до Херсона «Ногин» супроводжували два винищувачі. На ніч, щоб не напоротися на міни, які гітлерівці скидали з літаків, зупинилися біля Тендрівської коси.
Наступної доби, благополучно прийшовши до гирла Дніпра, одна група повантажилася на теплохід «Клим Ворошилов» до Дніпропетровська, друга, на теплоході «Сталинская конституция», до Запоріжжя.
Загалом, мені і моїм землякам довелося розпочинати військову службу приблизно за 12 км від Запоріжжя на правому березі Дніпра у полковій школі 52-го запасного полку 11-ї бригади. Про бойову підготовку говорити не доводиться. Всього один раз стріляли з гвинтівки. Багато часу йшло на земляні роботи. 4 серпня прийняли присягу, а 18-го, коли німці висадили десант на Хортиці, нас підняли по тривозі і направили до Дніпрогесу, підступи до якого прострілювалися гітлерівцями. Не обійшлося без жертв. Це було перше хрещення молодих ненавчених солдатів.
Минав час. Змінювалася дислокація. Готувалися до головних баталій. На Західному фронті у складі сформованої 342-ї стрілецької дивізії (згодом 121-ї гвардійської) в окремому мінометному дивізіоні навідником 120 мм міномета брав участь у визвольних боях за міста і села Рязанської, Тульської та Орловської областей. Рідшали ряди однополчан-одеситів…
Наприкінці травня 42-го року був направлений до Барнаула у мінометне училище. Після восьмимісячного навчання на посаді командира вогневого взводу батареї 120 мм мінометів воював на Карельському фронті: на Мурманському, Кандалакському та Кестінгському напрямах.
Ішов переломний 1943 рік. Вирішив, коли визволять Київ, напишу листа в Одесу, де залишилися рідні і близькі. 6 листопада столицю України визволили наші війська, і я виконав своє бажання.
Разом з наступаючими фронтами рухалася польова пошта. Одного разу, коли я написав листа, датованого 1 квітня 1944 року, в землянку прийшов листоноша.
Взявши до рук трикутник, він зауважив: товаришу лейтенант, адже Одеса поки що окупована. Тоді я під словом «Одеса» у дужках написав: «прошу дослати, коли буде визволена».
Цей радісний день настав 10 квітня 1944 року. А наступного дня на адресу Чижикова, 12 листоноша вручив мамі Ганні Казимирівні мою довгоочікувану звісточку. Як стверджували працівники Головпошти, цей лист у визволеній Одесі був одним з перших.
11 квітня у найбільшому будинку по вулиці Чижикова, 12 (нині Пантелеймонівськ
