Обласнийонкологічнийдиспансербуводнимізпершихлікувальнихзакладівподібногопрофілюунашійкраїні, девирішиливідкритиреабілітаційневідділення. Його необхідність напрошувалася сама собою: адже практично усім людям дуже непросто зважитися на операцію із приводу видалення пухлини. Завдання психолога полягає у тому, щоб знайти доводи для розуму та заспокоїти душу людини, якій треба буде пройти це випробування. Не менш важливий і післяопераційний період. Тут лікар разом із пацієнтом шукає шляхи повернення до нормального життя або допомагає людині прийняти себе із усіма змінами, які відбулися після проходження курсу лікування.
– Ми проводимо курси індивідуальної та групової психотерапії, – розповідає лікар-психотерапевт, кандидат медичних наук В'ячеслав Сушко. – Прийняти діагноз найчастіше виявляється складно не лише самому хворому, але і його рідним та близьким. Не секрет, що зустрічаються випадки, коли онкологію вважають навіть інфекційним захворюванням. Або люди відразу панікують, вважаючи, що смерть хворого неминуча. Завдання лікаря-психотерапевта полягає у наданні кваліфікованої медико-психологічної допомоги усім членам сім’ї нашого пацієнта. Тому що правильне налаштування на боротьбу із недугою грає дуже важливу роль щодо видужання. Людина повинна боротися за своє життя. А родичі – знати, як правильно поводитися, щоб допомогти їй у цьому на усіх етапах лікування. Адже не секрет: навіть у родичів та близьких онкологічний діагноз хворого викликає стрес. І їхня нервова система може реагувати на нього по-різному. Оточенню хворого теж потрібна допомога.
Або, наприклад, жінки важко переносять операції із приводу видалення молочної залози. Для багатьох це стає повним життєвим крахом. Жінка перестає себе почувати жіночною, гарною, коханою. І психотерапевт допомагає чоловіку правильно побудувати стосунки. На післяопераційному етапі жінка особливо потребує любові, пещення та турботи. З іншого боку, їй не можна дозволяти повністю поринати у хворобу. Жінка повинна поступово повертатися до своїх звичних обов'язків – це важливий життєвий стимул. Щоправда, на кухні їй не можна стояти біля плити. Протипоказані також фізичні навантаження. Якщо організувати усе із урахуванням особливостей перенесеної операції, і процес видужання піде швидше, й глибоких депресій або нервових зривів з жінкою відбуватися не буде.
Створення за ініціативи головного лікаря диспансеру Миколи Добровольського нового відділення вирішило ще одне складне завдання. Раніше, щоб впоратися зі стресом, підтримати нервову систему онкохворим та їхнім родичам доводилося звертатися до фахівців психоневрологічного диспансеру або психіатричних лікарень. Відвідування цих лікувальних закладів ставало ще одним і теж досить серйозним стресом. Тепер поговорити із психотерапевтом, пройти курс психотерапії можна у новому відділенні онкодиспансера.
– Роботу психотерапевта сьогодні полегшує те, що від пацієнтів не приховують, як це робили раніше, їхній діагноз, – продовжує В'ячеслав Сушко. – Тобто з часу діагностики захворювання вже є можливість почати його лікування зокрема й методами психології та психіатрії.
– До певного часу фізіотерапевтичні методи в онкології вважалися табу, – говорить лікар-фізіотерапевт Костянтин Єрмак. – Ситуація змінилася лише років 20 тому. Хоча усе вкрай зрозуміло: як після інсультів та інфарктів люди повинні потрапляти на реабілітацію, так само і після перенесених операцій із приводу онкологічних захворювань, курсів поліхіміотерапії пацієнти потребують реабілітації, санаторного лікування.
У реабілітаційному відділенні використовуються методи магніто- та озонотерапії. Озонотерапія виявляється дуже ефективним методом, застосовуваним паралельно курсам променевої та хіміотерапії, тому що допомагає відновити імунітет, знижений лікарськими препаратами або опроміненням.
– Серед післяопераційних ускладнень варто виділити лімфостаз – появу набряку тканин, обумовленого порушенням відтоку лімфатичної рідини, – уточнює Костянтин Єрмак. – На 3-4 день після операції пацієнтові корисно почати займатися лікувальною фізкультурою. І у нашому відділенні фахівці з ЛФК є. Крім того, допомагає впоратися із лімфостазом і пневмомасаж.
Перспективними є також плани щодо налагодженню діалогу із санаторіями (Лермонтовський, "Росія", ім. Горького), де пацієнти онкодиспансеру могли б пройти курс санаторного відновлення – дуже важливого як компонента комплексного підходу до лікування.
На завершення варто сказати про те, що усупереч кризі, одеські медики продовжують працювати, розвиваючи сучасні наукові напрями, впроваджуючи у практику нові підходи й методи лікування хворих. А це означає, що перспектива на щасливий кінець захворювання з'явиться в усе більшої кількості пацієнтів онкодиспансера.
