Валентина Архипова,
с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району:
– Так, довіряю. Незважаючи на всі нинішні складнощі нашого життя саме завдяки тому тандему, який склався на рівні районної влади, вдається багато що і на нашому, сільському, рівні. Як голова райдержадміністрації Сергій Ніколаєв, так і голова райради Сергій Мазур і самі не сидять на місці, і іншим, як кажуть, спокою не дають, прагнуть організувати вирішення всього комплексу питань соціально-економічного розвитку району. Одним словом, наше керівництво не відволікається на другорядне, а діє цілеспрямовано. Завдяки цьому іде певна допомога і нам, працівникам культури. Вирішуються питання благоустрою будинків культури і клубів, надається допомога у придбанні інструментів та апаратури. А це, повірте, вже чимало у наш непростий час.
Алла Галкіна, директор Ізмаїльського архіву:
– Звичайно, не помиляється той, хто не працює. І все-таки, вважаю, міська влада занадто довго організовується на хорошу роботу, а в чомусь, як кажуть, "не доганяє". От, наприклад, було оголошено суботник, але міста це ніби і не стосувалося. А чи мало міських служб, які могли б підняти на хорошу справу народ, як було раніше?
Багато претензій є до комунальних служб. Багато робиться для показухи. Слабкий контроль з боку тих, хто у виконкомі відповідає за роботу комунальників, за якість виконуваних робіт. Наприклад, побілили бордюр, навіть не змахнувши пил і не прибравши грязюку. Але ж на все це йдуть бюджетні гроші. Це лише один факт. Впевнена, городяни можуть навести їх набагато більше. Так, звичайно, не все залежить від місцевої влади. Не все, але багато що...
Перукар Ксенія Спалату, смт Любашівка:
– Після дев’ятирічки я вирішила продовжити сімейний бізнес і закінчила в Харкові курси перукарського мистецтва. Зараз працюю з матір’ю Оленою Іванівною в ПП «Комфорт». А пізніше планую відкрити власну справу. Моє ставлення і довіра до місцевої влади будуть залежати від того, як вона зможе підтримувати молодь.
Мені вісімнадцять років, я буду вперше голосувати і хочу запам’ятати цю подію на все життя. Я хочу, щоб після виборів у нашій державі змінилося ставлення до людей, особливо до молоді. Ми повинні бути впевнені у завтрашньому дні, створювати сім’ю, народжувати і ростити дітей, мати гідну роботу або відкрити власний бізнес і пишатися своєю країною, а не шукати долі десь за кордоном. І щоб ні політичні, ні фінансові катаклізми не ставили нас на коліна, а влада, яку ми оберемо, захищала наші конституційні права та свободи.
Ольга Кирилівна Радулова, с. Теплиці Арцизького району:
– Мені незабаром – 80 років. За свої роки я багато чого побачила. Доньці і двох років не було, як залишилися ми удвох. Нічого: і виростила, і вивчила. Вона в мене медпрацівник, в одній із одеських клінік працює. А я з Теплиці – нікуди. Гарне село в нас. Низько вклоняюсь Івану Васильовичу Кістолу, який підтримує його та й нас, жителів. Він керує агрофірмою «Дністровська». Та ще як! На усю країну славиться. У нас усі говорять: не дай Боже піде – усе розвалиться. Він навіть у такий важкий рік не дав господарству розвалитися. Це коли страшна посуха була.
Іван Васильович для людей живе. Нікому ні в чому не відмовляє. І сільраді її проблеми допомагає розв’язувати. Жителі Теплиці та Садового йому цілком довіряють. От би й правителям країни такими ж уважними до людей бути. А то ж про себе лише дбають. Мабуть, не болить у них голова, як людина безробітна живе або на пенсію у 530 гривень. Не годиться так себе поводити. І соромно!
Дід Петро, Ананьївський район:
– Свого прізвища не назву, щоб не накликати на свою голову лишнього клопоту. Скажу одне: до оскомини на зубах набридло всяке начальство, яке переймається лише своїми проблемами. Начхати їм на народ, як начхати тим депутатським воротилам у парламенті. Проблем дуже багато накопичилося. Якщо нічого не зміниться, то село вимре, бо безробіття і відчай поженуть людей у місто. Одні жирують, а більшість бідує. Дожилися до того, що навіть позбавили безробітних селян жалюгідної подачки, що видавалася у центрі зайнятості. Мовляв, є шматок землі, то на харчі заробиш. Кругом кажуть: криза. В мізках у них криза! Деякі районні панки так налякалися цієї кризи, що, дбаючи про свій «чорний» день, беруть хабарі сотнями, тисячами гривень. Когось впіймали на гарячому. А скільки не попалося? Бачите, він керівник – і йому все дозволено. А треба по руках паскуді надавати, щоб не розбазарював народне добро.
А думаю, як так, чесної влади не було і не буде, а довіри вона тим більше не заслуговує.
Сергій Шморг, м. Ізмаїл:
– Сьогодні в Ізмаїлі часом поспішають відреагувати на будь-який крок місцевої міської влади тільки з критичного боку. Мовляв, і те не так, і це не так. Звичайно, негатив багато у чому пов'язаний з тим, що у листопаді минулого року спіймали на хабарі одного із заступників мера. Але що ж тепер робити, всіх – під розстріл? Але ж влада працює. З обов'язку служби буваю на міських сесіях і бачу, що вони провадяться набагато оперативніше і конструктивніше, набагато менше сьогодні того балагану, яким славилися сесії за попереднього міського голови. Почали активно працювати служби і управління виконкому, а підсумком стала відсутність заборгованості щодо зарплат перед бюджетниками. Налагоджується робота комунальних підприємств. Одним словом, робота йде. Не без кострубатості, звичайно. Але за даної ситуації керівництво міста має право розраховувати на підтримку кожного городянина. Тому що разом ми переможемо будь-яку кризу.
Людмила Кошельник,
депутат Татарбунарської районної ради,
перший секретар Татарбунарського
райкому Компартії України:
– Так, у тому складі, у якому сьогодні Татарбунарська районна рада та районна держадміністрація, – довіряю їм цілком та повністю. У нас ці дві гілки влади діють по-справжньому злагоджено. На результат. І жителі району це відчувають на собі. Останнім часом відкрито багато раніше бездіяльних дитячих садків, додаткові групи, ФАПи, капітально ремонтуються приміщення шкіл. Дуже багато робиться для полегшення життя багатодітних та малозабезпечених людей, для дітей-сиріт. Хоча труднощі усілякого роду, звичайно ж, є, але люди ставляться до цього із розумінням. Вони знають головне: віч-на-віч з проблемами або бідою їх не залишать. А це багато важить.
іліяОЛІЙНИК,підприємець,м.Рені:
– Особисто у мене до органів місцевого самоврядування претензій немає. Коли виникає те або інше питання, я звертаюся до відповідної інстанції і розв’язую свою проблему. Але я знаю, що у багатьох жителів міста Рені виникають труднощі з оформленням документів у бюро технічної інвентаризації (БТІ), роботу якого ніяк не вдається налагодити.
Якщо говорити в цілому, то я доходжу висновку, що у місцевої влади залишилося дуже мало повноважень. Як і грошей, без яких нічого не зробиш. Місцевій владі навіть до певної міри можна поспівчувати. Одного разу випадково я стала свідком того, як працівники райдержадміністрації заповнювали чотири анкети, у яких були ті самі питання – скільки чоловік у районі працюють, скільки не працюють, скільки пенсіонерів і дітей. Також було потрібно вказати, які соціальні об'єкти були упорядковані. Тоді саме підключили природний газ до дитячого садка в селі Новосільському, відремонтували районний Будинок культури – у районі все ж таки щось будується, щось робиться. Але навіщо стільки паперів, які відволікають сили і час? Є працівники, які лише те і роблять, що займаються паперами, від яких немає ніякої користі.
Олена Фірсова,
м. Ізмаїл:
– Я працюю в одній з установ. І можу зробити висновок, що в Ізмаїльському районі керівники не на словах, а на ділі піклуються про вирішення найважливіших питань нашого життя, тримають постійний взаємозв'язок з сільськими головами, контролюють розв’язання найважливіших проблем сільських громад. І це викликає велику повагу в жителів району.
Директор Петрівської ЗОШ І-ІІ ступенів
Любашівського району:
– Особисто я довіряю районній владі і Боківському сільському голові Валентині Бушко (село Петрівка підпорядковане Боківській сільраді). Нещодавно за їх сприяння при школі було відкрито дитячий садок, і малята можуть здобути дошкільну освіту. Їхні батьки вже не переймаються клопотами – на кого залишити дитину. Адже їм потрібно заробляти на хліб насущний. Звичайно, як і в кожному селі, багато проблем. Це ремонт доріг, газифікація, ремонт клубу. На жаль, в нашій державі можливості місцевого самоврядування суттєво обмежені, мабуть, в цьому зацікавлена столична влада.
Правда, на відміну від тих «балакунів», що сидять у Києві, місцева влада робить все можливе, щоб покращити життя людей. На превеликий жаль, «верхи» забирають у місцевого самоврядування вкрай необхідні для нього права, залишаючи йому лише обов’язки.
