Якось одному чоловікові, в якого була дуже хазяйновита, спокійна і гарна дружина, сказали: «Одружившись на Ганні, ти виграв джек-пот». А керівник, в якого працюють добрі фахівці, теж у великому виграші. Про все це подумала, коли познайомилася із головним агрономом ТОВ «Моноліт» Ширяївського району Дмитром Пилиповичем Спічаковим.
Керівник цього господарства Сергій Анатолійович Юціков тривалий час не міг знайти фахівця на посаду головного агронома. Напевне, доля готувала йому саме Дмитра Пилиповича. Обидва люблять землю, вміють працювати, не поглядаючи на годинник, новатори духом.
Дмитро Спічаков прийшов працювати минулої осені і одразу ж почав давати пар у рослинництві. До того в господарстві сіяти стерньові по стерньових попередниках вважалось не таким вже й великим гріхом. Зрозуміло, що врожайність була не такою, яку хотіли б мати. До того ж, із 2200 гектарів ріллі 450 було зайнято соняшником. В той час, як ця культура має займати не більше 9-10 відсотків поля. І Дмитро Пилипович почав із того, що склав план сівозміни аж до 2012 року. І вже восени посіяли озимі із врахуванням цієї сівозміни. Варто зазначити, що сіяли їх із внесенням добрив – по 100 кілограмів на один гектар. До того ж, ще по таломерзлому грунту провели прикореневе підживлення. Тепер стан озимої пшениці такий, хоч на виставку народного господарства. Ввели в структуру посівних площ нову для цього господарства культуру – гірчицю. Причому, враховуючи її властивості, як чудового попередника, посіяли на площі 900 гектарів. Та й прибуток вона дає непоганий. За одну тонну гірчиці дають 4 – 4,5 тисячі гривень, а затрати на її вирощування мінімальні – біля 1000 гривень на один гектар. Врожайність становить 1,5 – 2 тонни з гектара.
В цьому році, як і вимагають технології, сіятимуть 220 гектарів соняшнику. А головне, тут повернулись до овочівництва. Вже підготовлені площі під баштан, помідори, моркву, столові буряки, зелень.
– А чому б і ні. Адже на всіх ринках є попит на петрушку, кріп, щавель, шпинат тощо. То чому ж їх не вирощувати, – говорить головний агроном, – адже затрати на ці культури не такі вже й великі. А прибуток вони дають непоганий.
Чесно зізнаюсь, що саме від Дмитра Пилиповича вперше почула про касетне вирощування розсади цукрової кукурудзи. І навіть висловила своє здивування. Навіщо, мовляв, звичайну кукурудзу вирощувати з розсади?
– Це дасть змогу на два-три тижні раніше одержати врожай. Ну далі, я думаю, пояснювати не потрібно, що все перше в декілька разів дорожче, ніж те, що надходить на ринок пізніше, – пояснює агроном.
Знаючи на власному досвіді наскільки клопітно садити, обробляти і навіть збирати врожай суниці, знову ж таки подивувалась, коли почула, що тут збираються вирощувати цю культуру аж на 10 гектарах.
Площу вже підготували. Нині на ній посіяно гірчицю. Вона послугує, сидеральним добривом. І вже звільнивши поле від цього цінного попередника, наприкінці червня – на початку липня тут висаджуватимуть розсаду суниці. Вирощуватимуть її за технологією «Фріго». Розсада елітних сортів вже закуплена і до висадки зберігатиметься в спеціальних холодильних камерах в одному з господарств Вінницької області. За попередніми підрахунками вже в 2010 році середня врожайність суниці з гектара за даною технологією становитиме 15-16 тонн. Прибуток очевидний. Та не менш важливо й те, що вирощування овочів та суниці дасть змогу працевлаштувати додатково від 50 до 70 чоловік. Для села це досить непогано. Тим паче тепер, коли кожне робоче місце, образно кажучи, на вагу золота.
Коли ми заїхали на озимий клин, Дмитро Пилипович не без гордості показав справді чудову пшеничку. Та й на інших полях тут відчувалась рука справжнього спеціаліста, людини, яка вболіває за свою справу.
Після всього побаченого, не здивувалась, коли на прощання головний агроном сказав:
– Якщо грамотно і з повною віддачею працювати, то й криза не така вже страшна. Напевне, саме в цьому полягає основна суть праці справжніх хліборобів, людей, які твердо стоять на землі, які не чекають манни з неба, а роблять все для того, щоб виростити цю «манну» своїми руками.
