Коли безстороння статистика називає вартість споживчого кошика, загальна цифра викликає одні асоціації у господинь. А коли справа доходить до повсякденних турбот про хліб насущний та конкретні ціни на продукти харчування у магазинах та на ринках, то ці асоціації зазнають стрімких змін. У цьому ще раз переконалися і наші власні кореспонденти Лариса Півторак, Таїсія Баранова та Антоніна Бондарева, які мешкають відповідно у Саврані, Арцизі та Рені, коли одержали редакційне завдання приготувати борщ на сім’ю із трьох чоловік та підрахувати його вартість.
Антоніна Бондарева, довідавшись від колег Лариси Півторак і Таїсії Баранової про те, скільки коштує борщ на трьох у Саврані та в Арцизі, визначила, що і в Рені він обійдеться приблизно у ту ж суму. Тому вирішила розширити кухонну тематику та проаналізувала вартість інших страв, які готують багато господинь, як і вона.
Якщо взяти по половині…
У більшості сімей району борщ – найулюбленіша страва. В народі навіть кажуть, що борщ – господар дому. Скільки ж коштує нині зварити борщ, скажімо, на трьох членів сім’ї?
Щоб вийшов борщ смачним і ситним, для початку візьмемо 0,5 кілограма свинячих реберець, які коштують 45 гривень за кілограм. Отже, заплатили 22 грн 50 коп. Картопля обійдеться в 2 грн 50 коп. Буряк, морква, капуста та цибуля коштуватимуть чотири гривні, бо ціна цих овочів приблизно від 2 до 3 гривень за кілограм. Зелень коштує теж не менше трьох гривень за пучечок. Який же український борщ може обійтися без домашньої сметани та квасолі, вартість яких складає: квасоля – 10 грн за кг, сметана – 20 грн за 1 літр. Візьмемо по половині. Таким чином за квасолю та сметану ми заплатили 15 гривень. Додамо ще 5 гривень за томат і 1 гривню за спеції.
Воду рахувати не будемо, хоча вартість її теж в цьому році зросла.
Тож, щоб господині приготувати борщ у Саврані, необхідно витратити 53 гривні.
Смачного!!!
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Савранський район
Такий король усіх перших страв
«Дощику, дощику, зварю тобі борщику…» Ця лічилочка з дитинства згадалася, коли я готувалася варити «контрольний» борщ – улюблену страву нашої сім’ї.
Добре, коли усі продукти в тебе під рукою. Тоді вже опівдні його можна знімати з вогню і, мліючи, він буде настоюватися під владою таємничої дифузії. Цього разу, однак, холодильник порожній, і я поспішаю на місцевий ринок. Насамперед – до м’ясного павільйону. М'яса у ньому, що називається, – навалом. Переважно – свинина. Кілограмчик з невеличкою кісточкою продають за 45 гривень. Прошу зважити грамів 600. Молодий хлопець, на зріст під два метри, «плюхає» недбало на ваги відрізаний шматок, монотонно бормочучи: «Брали б уже кілограм. Десяткою менше, десяткою більше…» «640 грамів! – оголошує продавець, і поквапливо попереджає: «Відщипувати не буду. Беремо?» Беремо, звичайно. І мій гаманець худне на 29 гривень 25 копійок. Кладу першу покупку в пакет і – на овочевий ринок, до «картопляного» ряду. Другого хліба тут багато. Але ціну тримають усі на попередній планці. Переважно просять по 3 гривні за кілограм. Хоча є і по 3,50. Але й дешевше на гривню теж можна купити. Тільки собі ж на збиток: бульби дрібні, у дірочках, бугристі. Беру кілограм тієї, що по три гривні.
Тепер – по капусту. Її, рідної: бери – не хочу. Добра – півтори гривні за кілограм, а та, що дрібніша – по гривні. Вибрала голівку «гарнішу» – на півтора кілограма. Вдома її пошинкую, скільки треба. Тут же й цибулю купила – по 2,50 гривні за кілограм. Пропонували взяти оптом сітку – так аж на гривню дешевше кілограм обійдеться. Непогано, але потрібний транспорт. Найняти його – дорожчою капуста стане. Після капусти купую буряк та моркву по 3,50 гривні за кілограм. Мій пакет відчутно поважчав.
У тітки, що розташувалася біля самого входу на ринок, сторгувала зелень. Петрушка, селера, кріп, пучок зеленої цибулі – придбала усе за 6 гривень.
Так. Що потрібно ще? Звичайно ж, томатна паста. За пакетик віддала 2 гривні. На один борщ вистачить. Зазвичай брала «С бабушкиной грядки», яка смачна та ближча до натуральної. Але ж як раптово злетіла її ціна: 9 гривень 25 копійок – півлітрова баночка. У сусідньому контейнері купила перець-горошок, лавровий лист, лимонну кислоту – по гривні. Не втрималася і купила одну – ніби лаковану – велику червону перчину. Болгарську. «Три гривні», – якимось вибачливим тоном назвала її вартість продавець.
Начебто, усю «гамму» борщу зібрано, можна йти додому. Готовий, гаряченький, борщик на трьох обійшовся з врахуванням ще і затраченої електроенергії у 50 гривень. Але ж, як правило, а не за редакційним завданням, готую його на п’ятьох. Отже, і обходиться він нам набагато дорожче.
Дізнавшись про мій кулінарний дослід, сусідка вигукнула:
– Нічого собі, борщик! Та ми шматочок м’яса купуємо лише на свята. І то – на голубці. Тобто, я купую «підчеревину». Вона зараз 35 гривень коштує за кілограм. Дрібно-дрібно ріжу її, додаю смажену цибулю, рис, спеції та кручу голубчики із виноградного листя. А борщ готую, переважно, на рослинній олії. Або на курячих спинках. По 13 гривень за кілограм їх беру. Хоча в Одесі, на оптовому, вони, кажуть, удвічі дешевші.
Так, кожний виживає як може. І для багатьох борщик, як і раніше, залишається королем усіх перших страв. Принаймні у нашій дружній сім’ї. Але, на жаль, не в усіх буває він часто на столі.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», м. Арциз
А вареники – не по кишені...
"Якщо хочеш довше прожити, вкороти свій апетит". Це висловлювання належить Бенджаміну Франкліну, який дивиться на нас із кожної стодоларової банкноти. Мені не хочеться жити за заповідями "батька усіх янкі", але не погодитися з ним у цьому випадку я не можу.
Чоловік говорить, що в мені вмер економіст. Шаткуючи капусту, я підраховую подумки вартість тарілки борщу, а перекручуючи м'ясо на фарш – вартість кожної котлети. Арифметика вражаюча! І ось до якого висновку я дійшла: найдорожчий інгредієнт, який присутній у кожному кулінарному виробі, це – мій час.
Щоб заощадити найдорожчий продукт, маса якого обчислюється годинами та хвилинами, працюючі жінки намагаються готувати паралельно кілька страв. Причому таких, які можна "закинути" до холодильника, а потім розігрівати й подавати на стіл днів три – вже не простоюючи годинами біля плити. Крім традиційного борщу на перше й голубців на друге, доцільно припасти трохи "чергових" страв. Здавалося б – дрібниці, які ми готуємо для різноманіття, але обходяться вони недешево.
Почнемо із салатів, які завжди мають бути присутніми на нашому столі. Один із найпоширеніших і, що найважливіше, "довгограючих" – оселедець під шубою. У що ж обходиться ця нехитра страва? Три невеличких бурячки та чотири морквини потягнуть на 2 грн. П'ять яєць, якщо купити в магазині, – 2,7 грн, якщо на ринку домашні – 4 грн. Майонез обійдеться приблизно у 8,5 грн, рибка – 8 грн. Додамо кілька копійок на картоплю та цибулю, підсумуємо витрати й вийде 22 – 24 грн. Але ж це – усього лише салатик.
Ще одна "чергова" страва, яка згодиться як на сніданок, так і на вечерю, – млинці, фаршировані сиром. У будь-який час кинув на сковороду, підрум'янив – дуже смачно, ситно й корисно. З метою економії часу приготуємо побільше, дюжину порцій. Нам знадобиться молоко – 5 грн, яйця – 1,5 грн, сир – 19 грн, борошно – 2 грн. До млинців потрібно купити сметани – 10 грн. А підсмажувати їх бажано на вершковому маслі – додамо ще 6 грн. Разом 44 гривні. Розділивши цю суму на кількість порцій, виявимо, що один сніданок для сім’ї із трьох чоловік обходиться у 11 грн. Але це – лише вартість продуктів. На готування млинців йде близько півтори години. Якщо перевести час господині (у цьому випадку – журналістки) у гроші, то вартість сніданку зросте до 16 грн. Якщо ж готуванням млинців займеться бізнес-вумен, кожна година роботи якої приносить значно більше коштів, то... дешевше поїсти млинці у ресторані!
З погляду часу найдорожчою їжею, яку особисто я не можу собі дозволити, стали домашні вареники. Цю національну страву можуть готувати лише літні господині, які вийшли на заслужений відпочинок.
А чи не напекти нам про запас рогаликів до чаю? Давайте рахувати вартість сметани, цукру, маргарину, повидла. Не забудьте додати три години часу господині. Не знаю, як у вас, а в мене від таких рогаликів буде печія... До речі, у дев'яності роки домашнє печиво за собівартістю було на 45-50% дешевшим, ніж "магазинне", тому, щоб заощаджувати сімейний бюджет, я пекла багато й часто. Зараз же возитися із тістом нема рації. По-перше, на відміну від кондитерських фабрик, ми закуповуємо продукти уроздріб, а отже, втридорога, по-друге, час дуже подорожчав. Рогалики доцільно купити в магазині, а зекономлений час витратити на найважливішу справу життя – виховання дітей. Це, на мій погляд, – головний капітал, який треба "ліпити" щодня. Не шкодуючи часу.
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей», м. Рені
