Лідія Ткачук, начальник Савранського відділення НАСК «Оранта»:
– Звичайно, що колись була комсомолкою. Взагалі в шкільні та студентські роки була активісткою. Без мене не обходилися жодні масові заходи. Часто була і старостою, і головою ради дружини. У фінансово-кредитному технікумі, де навчалась після школи, була старостою хорового гуртка, який їздив навіть на республіканські огляди художньої самодіяльності. Це теж було одним із моїх комсомольських доручень. А до них я взагалі ставилась дуже відповідально. Навіть не уявляла, що якесь доручення можна не виконати.
Я ще пам’ятаю і такий факт. Коли мене прийняли в піонери, то навіть спати лягла, не знімаючи галстука. А комсомол то взагалі було дуже серйозно і відповідально. Мені здається, що тоді до всього ставились більш відповідально, ніж тепер. І хоч нині комсомол більшість людей вважають пережитком комуністичної доби, він був непоганою школою для кількох поколінь. Саме в комсомолі ми привчались до колективізму, до відповідальності і за свої вчинки, і своїх товаришів.
Як на мою думку, то непогано було б і теперішній молоді мати аналогічну організацію.
Марія Савчук, заслужений працівник сільського господарства України, пенсіонерка, м. Арциз:
– Я скажу так: комсомол – моя неповторна, чудова молодість. І повірте, в словах моїх – ні тіні пафосу. Я була одним із трьох молодих фахівців, з яких і почалася перша комсомольська організація винрадгоспу «Комсомолець». Секретарем її був Іван Савчук. Він же – перший у господарстві завідувач гаражу. Лише от біда: не було тоді в «Комсомольці» жодної машини. Коні, воли були, а автотранспорту жодного.
І тоді ми, комсомольці, написали свого листа до ЦК комсомолу України. Усе в ньому розповіли про наш винрадгосп. Які тут чудові люди. З яким патріотизмом піднімають його виробництво. І як нам необхідна хоча б одна машина. Незабаром радгоспу виділили першу в його історії полуторку! Радість була немовною. Усі дивилися на машину, як на диво. Ми ж були горді тим, що допомогли своєю активністю рідному «Комсомольцю».
Минули роки, чесно віддані рідному радгоспу. У ньому я багато років пропрацювала агрономом-виноградарем. Сьогодні в бібліотеці «Комсомольця» висять портрети найперших його фахівців. Є серед них і портрет першого секретаря комсомольської організації Івана Григоровича Савчука. Із вдячністю я згадую той, тепер вже далекий, час. Важким він був. Але яким світлим…
Любов Капустіна, начальник штабу громадського формування з охорони громадського порядку міста Білгорода-Дністровського:
– У житті мого покоління комсомол зіграв дуже важливу роль. Завдяки роботі у Білгород-Дністровському міськкомі комсомолу багато у чому сформувався мій особистий організаторський досвід, знайшлося коло однодумців, які сприяли становленню та реалізації моїх здібностей і можливостей. Із задоволенням згадую життя у комсомолі! Саме там навчилася почувати себе впевнено, провадячи такі серйозні масові заходи, як "Зірниця", "Орлятко", піонерські та комсомольські зльоти. Мені пощастило: і в місті, і в області я працювала із відмінною дружною комсомольською командою.
Надалі досвід, накопичений у комсомольській молодості, став у пригоді в багаторічній роботі на посаді заступника Білгород-Дністровського міського голови та в міському управлінні соцзахисту.
Із трепетом згадую молоді комсомольські роки та ветеранів комсомольського руху у місті Білгороді-Дністровському: Олену Михайлівну Стоянову і Тамару Олександрівну Крючок (Шкільну), завдяки наставництву яких будь-які труднощі переборювалися легко. За часів нашої комсомольської юності ми усе робили правильно, і сьогодні нам не соромно дивитися в очі молоді.
Нинішньому молодому поколінню хочу побажати впевненості та оптимізму. Не заперечуйте історію, знаходьте в ній позитивні моменти та корисний досвід, який можна, узагальнюючи та вдосконалюючи, застосовувати на практиці. І якщо ми будемо дотримуватися прогресивних принципів, то кожному поколінню у сучасному суспільстві жити буде зручно і комфортно.
Микола Тончев, голова Ізмаїльської об'єднаної організації Товариства сприяння обороні України:
– Для мене комсомол – це моя юність, та й усе моє життя! Я дотепер, незважаючи на роки, вважаю себе комсомольцем. У сімдесяті роки був членом бюро райкому комсомолу, близько знайомий із його роботою. Ось сьогодні багато говорять про непрофесіоналізм керівних кадрів країни. Це так. А візьміть минулий час – адже саме комсомол починав готувати кадри. І що б там не говорили, не було кращого способу перевірити організаторські здібності молодої людини.
Так, була заорганізованість і бюрократії вистачало. А подивіться, що робиться зараз – залишилося гірше – бюрократія, відійшло краще – підготовка кадрів.
А візьміть великі будови країни – недарма ж їх називали комсомольськими.
У молоді виховувалася відповідальність за великі та малі справи країни. У комсомолу були різнопланові форми роботи. Головне, що молоді люди не почували себе на відшибі. І відпочивати ми вміли, і провадили різні заходи. Вважаю, що, втративши наприкінці вісімдесятих цю структуру, ми разом із цим втратили дуже багато. До речі, провадячи виховну роботу із молоддю, розмовляючи із дітьми, я часто чую, що вони заздрять нашій комсомольській юності, говорять – а добре було б, якби комсомол повернувся...
Тетяна Грамма, вчитель НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів-ліцей» смт Любашівки:
– Ми всі вийшли з комсомолу, який навчав розв’язувати будь-які проблеми. Комсомольська організація в цілому охоплювала максимум молоді, щоб виховувати в неї соціалістичні ідеали та відповідальність. У цьому не було нічого поганого. Це лише мобілізувало молодих людей та розвивало їхні найкращі якості. А ще було багато романтики. Особливо у літніх студентських будівельних загонах. Завдяки цьому мені вдалося зустрітися з багатьма цікавими людьми.
Особливим позитивом комсомолу було те, що він навчав дружити, а стосунки між людьми були щирими і відвертими.
Сьогодні, втративши ідеали, люди лише озлобилися і стали замкненими та нещирими. І нам, вчителям, доводиться докладати максимум зусиль, щоб правильно виховувати підростаюче покоління.
Станіслав Якубовський, моряк-пенсіонер:
– Що я можу сьогодні згадати про комсомол? Згадую цей час як кращі роки мого життя. Гадаю, що якби я не був членом цієї молодіжної організації, то не швидко б одержав візу для закордонного плавання. А так одразу ж потрапив, якщо не помиляюся, на теплохід "Мценск", до комсомольсько-молодіжного екіпажу. Працювали на совість, виконували і перевиконували план.
Яке моє перше комсомольське доручення? Організувати суднову радіогазету. І якби не любов до обраної професії, став би, напевно, журналістом. Тому понад сорок років пропрацював на суднах ЧМП.
Лев Н., музикант, нині мешкає в Ізраїлі:
– Комсомольські роки мені запам'яталися насамперед тим, що ми були молоді, усі дуже талановиті і відчайдушні. А оскільки моє покликання – музика, то наш вокально-інструментальний оркестр був постійним учасником різних заходів, суботників, комсомольсько-молодіжних вечорів. І, відверто кажучи, нерідко виступали заради заробітку в ресторанах. Зокрема у молодіжному кафе "Еврика", що розташовувалося, якщо хто пам'ятає, на вулиці Чкалова.
І взагалі, не лише комсомол, але і життя в Радянському Союзі залишилося в пам'яті як найясніша смуга мого життя. От і зараз ходжу по Одесі і згадую роки незабутньої юності.
Олена К., колишній будівельник, нині торговельний працівник:
– Особливих заслуг у мене перед комсомолом немає. Але працювала штукатуром-малярем у комсомольсько-молодіжній бригаді в ДБК № 2. Була членом народної добровільної дружини, ходила, як і всі мої подруги, на чергування щодо охорони громадського порядку. Одержала квартиру. Цим і пишаюся.
Сергій Комлєв, військовий пенсіонер:
– Так сталося, що в комсомол я вступив, навчаючись уже в Одеському будівельному інституті. Чим він мені був цікавий? Це була дуже сильна, дисциплінована, а головне – дружна молодіжна організація. Можливо, це зіграло не останню роль у тому, що після інституту я обрав шлях військовика.
Ми провадили багато різних заходів. Але найбільше запам'яталася робота в студентських будівельних загонах, зокрема у Петродолинському Одеської і Сургуті Тюменської областей. Наскільки це було цікаво, захоплююче і не без користі для подальшого життя. Крім того, ми ще і заробляли чималі гроші.
