4 липня жителі Котовська вітали один одного зі святом: їхньому улюбленому місту виповнилося 230 років! Привітати котовців у цей день приїхав голова Одеської обласної ради М. Скорик.
З ранку почалися дитячі кортежі в ошатних костюмах. На майдані, на стадіоні відбувалися відкриті концерти. На свої «сімейні» урочистості місто не запрошувало професійних виконавців. Артистичні таланти продемонстрували учні тутешніх шкіл.
За словами міського голови Котовська Анатолія Іванова, особливістю цього світлого заходу була загальна участь всіх городян у його проведенні. Задіяні були трудові й творчі колективи, учні, молодь, домогосподарки, сиві ветерани. Були організовані навіть конкурси для інвалідів-візочників. Увечері почався карнавал, небо сяяло від різнокольорових салютів.
День народження не міг пройти без гостей. Побажати жителям Котовська мирного неба і плідної праці приїхали із сусіднього Придністров’я представники адміністративного керівництва і культури міст Рибниця і Дубоссари. Відгукнулися на запрошення мер і три його заступники з молдавського міста Хінчешти, ще недавно його теж називали Котовськом. Радісно потискував руки колег голова райради Балти Василь Юхимович Степчук.
Від імені депутатського корпусу області перед жителями виступив голова облради Микола Скорик. За його словами, це місто має славну історію. Завдяки глибоко закладеним добрим традиціям воно життєздатне і твердо стоїть на ногах, на нього чекають хороші перспективи.
Містом чудових діяльних людей назвав Котовськ заступник голови облдержадміністрації Іван Чорбаджи.
Найкращими подарунками до дня народження стали результати праці городян. Насамперед, яскраве шоу, ілюмінація, забезпечення параду талантів, феєрверки, – усе було підготовлено без залучення бюджетних коштів. Всі вкладення в організаційну частину свята добровільно були зроблені спонсорами – місцевими підприємствами і бізнесменами міста. Показово, що ніхто не відмовив у фінансовій підтримці. За давно прийнятими у народі правилами, місто гуляло «на свої»!
Незважаючи на те, що північ області вважається депресивним регіоном, у столиці цього краю, як нерідко називають Котовськ, багато питань щодо соціального благоустрою вирішується мерією самостійно. Як сказав заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Наталія Власюк, тут освітлені всі вулиці, у квартири цілодобово подається вода, комунальною класикою є дотримання термінів початку і закінчення опалювальних сезонів. Проте, у місті триває реформування комунальних служб. І першочерговим програмним завданням, над яким невпинно працює міськрада, була і залишається турбота про людей. Недарма перехожі, з якими вдалося поговорити, вірять у щасливе майбутнє свого міста. Ніхто з них не хоче звідси виїздити.
Чому ще варто повчитися у північної периферії – це увазі до дітей. Як говорить А. Іванов, місто стало на рік старшим, але життя в ньому – молодшим. Так, всі батьки можуть підтвердити, що класи, куди прийдуть школярі у вересні, будуть теплими і відремонтованими на совість. Тут також діє територіальний центр для дітей, уражених церебральним паралічем. Є будинок сімейного типу – один з найкращих в Україні. На кошти місцевого бюджету утримується гуртожиток для дітей-сиріт, яким ніде жити після інтернату. Соціальним «ноу-хау» залишаються фестивалі для дітей-інвалідів, що провадяться в Котовську щовесни.
У планах значиться як особливо важливий захід капітальний ремонт доріг. Давно назріла необхідність перетворити Притулок для старих на Будинок милосердя. Для цього ідеально підійшов би колишній шпиталь. Потрібно тільки, щоб на баланс міста було передано розташоване на околицях військове містечко. Проблема тут в одержанні рішення, що відсувається з кожною новою рокіровкою у складі Кабміну України. А доки в уряді зволікають, добротні армійські будинки, позбавлені догляду, руйнуються.
Як бачимо, позначається відсутність системного підходу до розвитку регіонів. На місцях очевидно, що доки не стануть відомі результати майбутніх президентських виборів, розраховувати на серйозну структурну перебудову господарства не доводиться.
Важкі взаємини держави із працівниками агропромислового комплексу призводять до того, що багато підприємств, які колись наповнювали бюджет податковими відрахуваннями, сьогодні не діють. Так, у Котовську простояв під замком досить великий цукровий завод. Фермери вважають не вигідним вирощувати буряк, і підприємство залишилося без сировини.
У прямій залежності від політики держави стосовно сільгоспвиробника й інші переробні заводи. Наприклад, не в кращому становищі опинилося місцеве м'ясопереробне виробництво. Проте держава знімає свої податкові вершки у повному обсязі, а потім з них виділяє для району частку, яку називає дотаціями. Як наслідок, місцеві бюджети регулярно недоодержують кошти для розвитку. Можливо, високі управлінці перед виборами розщедряться, щоб залучити електорат. Але зараз даремно звалюють причини депресивності на дії органів місцевої влади. Аніж нарікати, краще б встановили, нарешті, в економіці стабільні правила гри.
Оцінкою роботи мерії служить думка населення. Недарма ж люди віддають кандидатурі А. Іванова понад 90% голосів, обираючи його головою вчетверте. Тому він на всю область відомий як мер-«старожил». Підтримують городяни і його команду, вона в незмінному складі вже понад 10 років. Втішно, що й депутати тут одностайно налаштовані, насамперед, на допомогу землякам.
