Перший робочий стіл начальника Кілійської пошти Олександра Павловича Присеченка завалений каталогами, документацією, зведеннями, другий – фотографіями, грамотами, вирізками з газет. Встигає керівник і сьогоднішні проблеми розв’язувати, і прожиті десятиліття увічнювати – музей пошти створювати. У кабінеті уздовж стіни – нещодавно оформлені стенди з чорно-білими фотографіями.
– Мені особливо подобається ось цей портрет, – показує Олександр Павлович фотознімок чотирьох кучерявих жінок, які захлинаються від сміху. – Під цим фотознімком я підпишу: «Так могли сміятися тільки радянські жінки».
– Так, ви праві, Олександре Павловичу: подивишся сьогодні на вираз обличчя жінок, які ідуть вулицями, і, часом, світ не милий.
– Ви пам’ятаєте про те, що у серпні Кілійська пошта відзначає 65-річний ювілей? Ми хочемо зібрати всі покоління нашого колективу. Хочемо влаштувати велике свято для тих людей, які присвятили своє життя пошті. Готуємося, закінчуємо ремонт актової зали, де розмістимо наш музей. Адже це дуже важливо – зберегти пам’ять про всіх тих людей, які на другий день після визволення нашого краю від фашистських окупантів почали створювати зв’язок, і протягом багатьох років послідовно розвивали поштову службу.
...У залі пахне свіжою фарбою. Робітники закінчують стелити новий лінолеум. Погляд привертає велике панно, нещодавно виготовлене художником. Як би важко не було пошті – життя триває. А от і експозиція, яка відображує історію розвитку зв’язку, починаючи з 28 серпня 1944 року – тут майже 400 фотографій, зібраних із сімейних альбомів кілійських листонош.
– Недавно у нас у гостях були діти, учні Кілійської ЗОШ №1, яку очолює Алла Василівна Жечева, – розповідає Олександр Павлович Присеченко. – Я був у цій школі на святі останнього дзвоника, зворушливому і барвистому. І, користуючись нагодою, запросив учнів першого і третього класів на екскурсію. Ветерани освіти Г.І. Добровольська та М.М. Іванова під час канікул привели своїх вихованців на наше підприємство. Начальник третього міського відділення зв’язку Світлана Василівна Чернега розповіла дітям про роботу пошти – починаючи від виймання листів з поштових скриньок. Діти з великим інтересом дивилися, як приймаються платежі на автоматизованому робочому місці, як листоноші сортують і готують до доставляння листи, газети, товари першої необхідності. Коли екскурсія підійшла до кінця, я запитав: «Ну що, діти, хто з вас хоче працювати листоношею?» «Я!» – хором закричали діти. А потім ми сфотографувалися на пам’ять і запросили маленьких гостей за солодкий стіл, чому вони, звичайно, дуже зраділи.
– Отож, ви Олександре Павловичу, готуєте кадри з першого класу?
– Аякже? Між іншим, багато моїх колег у минулому – випускники Кілійської школи №1. Так що у нас зв’язки з цим навчальним закладом давні і тісні.
