Ціни на хліб: виживає найсильніший
Під час свята врожаю у Кілійському районі було сказано багато цілком заслужених добрих слів на адресу хліборобів, адже вони зібрали 106 тисяч тонн зерна, а це 1500 залізничних вагонів. Середня врожайність ранніх зернових у Кілійському районі склала 30,1 ц/га – один із кращих показників в Одеській області. Передовикам були вручені цінні подарунки, на їхню честь звучали пісні, а завершилося свято екскурсією на катері в дельту Дунаю. Однак підсумки жнив не принесли колишньої радості. Як співається у відомій пісні, це було «свято зі сльозами на очах».
За даними Держкомстату, середні ціни реалізації продукції рослинництва за перше півріччя 2009 р. у порівнянні з аналогічним періодом минулого року впали на 37%! Так, пшеницю сільгосппідприємства України в середньому продають по 727 грн за тонну, що становить 69% ціни минулого року, ячмінь – по 750 грн (68%). За соняшник нині дають у середньому 1802 грн за тонну – 50% ціни минулого року. Риторичне запитання: а хіба подешевшали за минулий рік ПММ, добрива, інші видаткові матеріали?
– Треба рахувати не тонни, а гроші, – говорить голова постійної депутатської комісії з питань бюджету і фінансово-економічної політики Кілійської районної ради, голова СВК "Дружба" Володимир Прокопович Тихонов. – Якщо торік ми купували, наприклад, карбамід для удобрення ґрунту по 1800 гривень за тонну, то цього року – по 2100 гривень. Зросли в ціні практично всі видаткові матеріали. Що стосується цін на сільгосппродукцію... Перший ячмінь торік нашому сільгоспкооперативу вдалося продати по 1090 грн за тонну, а цього літа – по 830-850 грн. І продали! А куди подітися? Треба людям видати зарплату, перерахувати державі податки. Потрібні кошти для того, щоб підготувати поля під урожай наступного року. Зазвичай, у нас були залишки продукції – ми продали соняшник врожаю 2008 року більш ніж на 1 мільйон гривень, завдяки чому провадимо далі польові роботи. Цього року, вперше за роки незалежності, від держави ми не одержали підтримки – ні на посіяний гектар, ні на елітне насіння, ні на придбання техніки. Навіть те, що задекларували, не виплачують. Якщо торік держава оплачувала електроенергію, використану на зрошення полів, то нині обіцяли компенсувати лише 50%. І що ж у підсумку? За травень, коли практично ніхто не поливав, виплатили копійки, і з того часу – ніхто нічого. Щодо собівартості хліба, керівник відзначив, що точну цифру можна буде назвати лише наприкінці року:
– Крім прямих виробничих є накладні витрати. Не можна скидати з рахунків і витрати, що спрямовуються нашим СВК "Дружба" до соціальної сфери. Господарство – базове, є опорою для усього села. Так, до 65-річчя Перемоги ми збираємося завершити реконструкцію пам'ятника загиблому воїнові, кошторис – 80 тисяч гривень. А хто це зробить, якщо не колектив СВК "Дружба"? Допомагаємо сільській школі, Будинку культури, дитячому садку. Повертаючись до розмови про собівартість: за моїми приблизними підрахунками, поріг окупності ранніх зернових цього року становить 30 центнерів з гектара. Хто одержав менше, той буде підраховувати збитки. СВК "Дружба" одержав пшениці по 32 центнери з гектара, озимого ячменю – по 42 центнери, ярого – по 30. Саме завдяки такій врожайності, у яку вкладена праця всього колективу, гадаю нам вдасться закрити рік із прибутком.
Що ж буде з тими підприємствами, які не дотягли до позначки в 30 центнерів? З причини, наприклад, погодних умов? Так, у сусідів, у Ренійському районі, стався запал зернових, середня врожайність склала трохи більше 16 центнерів з гектара. Чим це обернеться?
– Ясна річ, урожайність нижче 30 центнерів призводить до погіршення стану економіки товаровиробника, вона не зможе розвиватися, – говорить В.П. Тихонов. – Погано те, що наші політики захопилися створенням видимості соціального добробуту. Де це бачено, щоб чотири рази на рік мінімальна зарплата підвищувалася?! Невже економіка України розвивається такими темпами? Соціальна сфера зі скарбниці сповна забезпечується, а для товаровиробника – нічого немає. Наприклад, ми просили допомоги з ремонтом системи зрошення. Чому? СВК "Дружба" придбав два широкозахватних поливних агрегати, які могли б додатково охопити площу в 140 гектарів. На ремонт системи зрошення ми готові вкласти своїх 200 тисяч, а 300 тисяч просили як допомогу. І що ж? Нічого. Про необхідність розвитку зрошення йдуть лише розмови, реальних кроків ми не бачимо. А дефіцит вологи в ґрунті – це біда нашого південного регіону. Торік була оптимальна кількість опадів – Україна одержала 54 мільйони тонн зерна. Це – які доходи! І для держави, і для українського села. Цього року менше дощів – відповідно менший врожай. Це ж елементарно: якщо держава почне спрямовувати кошти на відновлення зрошення, віддача буде цього ж року. Це – вигідно державі. Але хто зараз думає про це?
– Роботі дуже заважає відсутність стабільності, – далі говорить керівник. – У перші дні збирання ми продавали фуражну пшеницю по 1000 грн за тонну, потім по 900 і по 800 гривень. Коли ціни впали ще нижче, ми припинили відвантажувати пшеницю. Що стосується продовольчої пшениці, то її поки що взагалі ніхто не бере. Що все це означає? Відповідь на це запитання лежить на поверхні і усім відома.
...Півтора мільйона серед білого дня
Поділитися своїм баченням ситуації, що склалася, ми попросили голову Кілійської районної ради сільгосптоваровиробників, депутата районної ради, керівника одного із кращих підприємств – СВК «Єнікіой» Михайла Афанасійовича Стоєва:
– Раніше при доброму врожаєві селянин покривав всі свої витрати. Сьогодні у нас такі врожаї, які і у радянський час рідко бували. Так, СВК "Єнікіой" одержав ячменю по 34,1 ц/га, пшениці – по 32,4 ц/га. У цілому ми виробили цього року 7154 тонни ранніх зернових. Перші 200 тонн пшениці продали по 910 гривень, але потім відбувся стрімкий обвал цін, і ми одразу припинили реалізацію. Хоча гроші дуже потрібні – для виплати зарплати і підготовки полів до нового врожаю. В усьому світі ціни на зерно стабільні і передбачувані, а в Україні з нами щороку граються. Неможливо планувати свою роботу. Що у нас вийшло, наприклад, торік? Зібрали добрий урожай, розрахувалися, як належить, з пайовиками, а їх у нас понад 800, посіяли озимі. Порахували, скільки потрібно зарезервувати зерна, щоб ближче до весни продати і одержати кошти на польові роботи, а потім жнива. Словом, щоб нормально прожити до майбутнього врожаю. І що ж? Тут почався обвал цін. А куди нам подітися? Змушені були терміново продати залишки врожаю за зниженою ціною. У результаті ми виручили на 1,5 мільйона гривень менше, ніж планували! А що таке для нашого кооперативу півтора мільйони? У нас річний фонд заробітної плати становить близько 2,2 млн грн. Чим це закінчилося? Кооперативу знову довелося брати кредит на добрива і ПММ... Нещодавно міністр сільського господарства провадив селекторну нараду. Щодо цін на хліб нічого виразно не сказали. Ми сподіваємося, що продовольчу пшеницю будуть закуповувати по 1400-1500 гривень за тонну. Торік держава обіцяла брати хліб по 1350 гривень, але не закупили у нас жодної тонни – не було грошей. Чи знайдуть кошти цього року? Якби запустили механізм держзакупівлі, гляди – і зернотрейдери підтяглися б, давали по 1100-1200, але не 770 гривень за тонну хліба, як сьогодні.
Михайло Афанасійович Стоєв вже давно дійшов висновку: в Україні необхідно створити корпорацію сільгосптоваровиробників, щоб самостійно, минаючи посередників, виходити на внутрішній і зовнішній ринки. Цю ж думку, нагадаємо, озвучував нещодавно Володимир Денисович Видобора, керівник агрокомпанії "Свобода", що в Ізмаїльському районі. У хліборобів один шлях захисту від свавілля на ринку – поєднуватися і діяти. Адже що означає це свавілля? Як стверджують аналітики, зерно стає стратегічним товаром, за який буде йти боротьба не менш запекла, ніж за нафту і газ. Отже, землі сільгосппризначення будуть цінуватися не менше нафтових родовищ. До речі, вже сьогодні в країнах Євросоюзу гектар ріллі коштує не менше $30 тис., а вже через рік-півтора, на думку деяких фахівців, мінімальна ціна землі в ЄС буде не менше 100 тис. євро.
Що означає істотне зниження цін на зерно? Лише намір зернотрейдерів заробити великі бариші? Ні. В Україні питання ціни на зерно перетворюється на проблему власності на землю...
