На зелених газонах «Отради»
«Тягнемося-тягнемося, розтягуємося! Гра незабаром! Відпочивати будете у Сергіївці!» Так тренер дитячої футбольної команди «Русич» (з Ленінградської області) прокоментував спробу своїх підопічних повалятися на зелених газонах стадіону «Отрада». Цього дня юні росіяни зустрічалися із своїми ровесниками з дитячої команди ФК «Чорноморець». Матч став одним із заходів у межах співпраці між Одеською та Ленінградською областями.
Нагадаємо, відповідний договір між нашими регіонами було підписано у червні поточного року. Документ містить кілька моментів, що стосуються економічної і гуманітарної співпраці. Буквально цими днями Одеська делегація на чолі з Миколою Скориком повернулася із святкування 82-ї річниці Ленінградської області. І от – чергова зустріч. Уже не дорослих політиків, а дітей.
«Русич» – це не професійна команда (як наприклад, санкт-петербурзькі «Смена» й «Зенит»). Вона була створена при комітеті освіти міста Подпорож’є Ленінградської області. Сюди приходять тренуватися звичайні діти. До Одеської області приїхали діти 10-11 років. Двотижневого відпочинку у Сергіївці вони удостоїлися як переможці першості Ленінградської області.
– Діти добре відпочили. Є навіть побоювання: чи зможуть вони одразу після відпочинку переключитися на спортивний ритм, – ще до початку матчу сказав тренер «Русича» Олег Рибаков.
Забігаючи наперед, скажемо, що одесити таки виграли у петербуржців з рахунком 5:1. Чи то справді розморило гостей південне сонце, чи то позначилася різниця у класі... Але, гадаємо, що хвилі Чорного моря швидко змиють осад від поразки у душах маленьких гравців. А ще – з’явиться серйозний стимул для реваншу, адже восени юні одеські футболісти збираються з візитом-відповіддю до Санкт-Петербурга.
– Це поки ще одинична зустріч, а не турнір (там потрібна більша кількість команд), – прокоментував в.о. президента ФК «Чорноморець» Олег Марус. – Але стовідсотково можу сказати, що ми налагодимо програму обміну такими поїздками. Хлопчики відпочинуть, зміцнять здоров’я, поспілкуються з ровесниками. Гадаю, їм цікаво буде грати з однолітками з іншої країни. Сподіваюся, це буде початком хороших спортивних (і не тільки) зв’язків двох областей.
Щоб не мучити маленьких гравців спекою, дружній матч вирішили проводити за скороченою програмою. Але і за цей час хлопці фізично та емоційно виклалися до краю.
– Розвиток економічних зв’язків і спілкування між людьми – ось що потрібно робити у відносинах між Україною та Росією, – сказав голова Одеської облради Микола Скорик після того, як вручив гостям пам’ятні подарунки. – Це набагато краще, ніж пустопорожні розмови окремих політиків про дружбу і любов між нашими країнами. Розмови повинні підкріплюватися конкретними справами.
Наостанок: вже обговорюється питання про проведення «дорослого» матчу між депутатами Одеської облради та Законодавчих зборів Ленінградської області. За словами Миколи Скорика, «така зустріч дуже ймовірна».
Наталя БОНДАРЕНКО
Її називають жінкою-скульптором
Нещодавно завершилися VIII Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту. Із цих змагань 35-річна одеситка Наталя Дичковська повернулася до рідної Одеси з бронзовою медаллю з бодібілдингу у легкій вазі.
Після повернення спортсменка погодилася відповісти на запитання кореспондента «ОВ».
– Наталю, як Ви оцінюєте свій виступ на Іграх?
– Якщо є медаль – отже, це успіх. Було важко, не приховаю, конкуренція велика. Ми боролися за друге місце з литовкою з важкої категорії. Судді віддали перевагу їй. А виграла змагання дівчина зі Словаччини. Але однаково я вважаю участь в Іграх великою удачею. На такі змагання далеко не всі спортсмени мають можливість потрапити. Щоб одержати ліцензію, потрібно увійти на чемпіонаті світу до трійки. А через свій вік я вже навряд чи потраплю на наступні Всесвітні ігри.
– Вас називають жінкою-скульптором, чому?
– Я читала про це в газеті і в інтернеті. Жінка-скульптор, бо я сама створюю своє тіло, і мені подобається допомагати в цьому іншим. Я вже паралельно займаюся тренерською роботою, і хочу цілком на ній зосередитися.
– Тобто, Ви плануєте закінчити кар’єру спортсменки?
– Швидше за все, так. Планую завершувати з усіма змаганнями, сил не вистачає. Не було часу і грошей навіть відпочивати за 11 років. Та й всі звання можливі я здобула. Збираюся наостанок виїхати на чемпіонат світу з бодібілдингу серед жінок у жовтні до Італії.
– А які старти Вам запам’яталися за всю кар’єру?
– Ніколи не забуду мій перший чемпіонат світу. Психологічно було важко, бо такий був високий рівень. І стався невеликий курйоз. Я була заявлена в категорії до 52 кілограмів, але виявилося, що у мене один кілограм зайвий. Мені дали 20 хвилин, щоб я скинула його. Я побігала і скинула всього 300 грамів. У підсумку, мене стали швидко вимірювати, переплутали якісь документи і помилково записали до категорії понад 57 кілограмів. Наступного дня я вийшла на сцену у півфіналі зі спортсменками, у яких вага до 57 кілограмів, але мене без слів вивели. Я була в шоці. За лаштунками ніхто не хотів мене слухати. Тоді довелося дуже понервувати, але зараз це пригадується з усмішкою.
– Наталю, а як Вам вдається підтримувати стабільну форму?
– Я тричі на тиждень займаюся в тренажерній залі. А перед змаганнями сиджу на дієті, їм рис, макарони твердих сортів пшениці, куряче м’ясо, овочі. А от шоколад і солодощі, які обожнюю, не можна...
– Поставлю традиційне запитання: чи є у Вас час на відпочинок, як Ви його проводите?
– Часу, взагалі-то замало. Тренування, змагання. Але коли з’являється кілька вільних днів, то, звичайно, я їх проводжу вдома у колі родини. Дуже люблю дивитися пізнавальні передачі по телебаченню, концерти. Все це допомагає розслабитися і налаштуватися на подальшу роботу.
Довідка «ОВ»:Наталя Дичковська народилася 12 липня 1974 року в Одесі. Заслужений майстер спорту, заслужений тренер України. Абсолютна чемпіонка України з бодібілдингу. Чемпіонка Східної Європи у категорії до 52 кг. Бронзовий призер чемпіонату Європи 2005 року у категорії до 52 кг. Фіналістка чемпіонату світу 2005 року.
Євген НИЗОВ
Фортецю Ізмаїл взяли... «летючі» мотоциклісти
Третій етап Кубка України з мотокросу Центрального району пройшов в Ізмаїлі 1-2 серпня
Там, де близько 220 років тому ратники Суворова штурмували найбільш неприступну у Європі фортецю Ізмаїл, відбувся 1-2 серпня Третій етап Кубка України з мотокросу Центрального району, присвячений пам’яті заслуженого майстра спорту, одесита Федора Шахматова. Довжина траси становила 2230 метрів. За визнанням всіх, з ким вдалося поговорити, вона відповідає європейським стандартам, крім того, було передбачено все необхідне для створення спортсменам нормальних комфортних умов.
Змагання пройшли під патронатом в.о. міського голови Ірини Рудніченко, за підтримки Ізмаїльської міської організації Партії регіонів, Ізмаїльської міської ради, Федерації мотоспорту України та численних спонсорів, які зібрали для проведення турніру майже 100 тисяч гривень. Ідея проведення в Ізмаїлі змагань такого рівня належала Ізмаїльському автомотоклубу «Спарта».
Вітаючи учасників і глядачів, в.о. міського голови Ірина Рудніченко відзначила, що проведення в Ізмаїлі великомасштабних спортивних змагань підтверджує стратегічну важливість Ізмаїла як багатовекторного, зокрема і спортивного центру Придунав’я.
На змаганнях були репрезентовані абсолютно всі класи мотоциклів. У змаганнях взяли участь спортсмени з усіх областей України, а також Молдови, Румунії, Білорусі, Росії. Всього учасників – у межах 140. З них 9 – ізмаїльці, зокрема екіпаж колясочників.
До речі, Кубок в Ізмаїлі не провадився тридцять років. Змагання були, але рангом нижчі.
– Можна сказати, «генеральною репетицією» до них були торішні загальноукраїнські збори і фестивалі десятиліття Ізмаїльського клубу «Спарта», – сказав директор клубу Олег Васильєв.
Перший же день показав чудовий бойовий настрій всіх учасників Кубка, і цей настрій не зник наступного дня, додавши азарту вболівальникам.
Серед переможців опинилися і маститі спортсмени, і підлітки, які тільки починають свій шлях у великому спорті. Це Микита Кієнко з Білгорода-Дністровського, Дмитро Асманов з Києва, Євген Закревський з Кременчука, Валентин Бриворот із Черкас, Олександр Морозов з Києва, Сергій Молчан, який репрезентував Ізмаїл, Віктор Міцкевич (Мінськ), Павло Заремба (Київ). У командному заліку лідирував національний транспортний університет (Київ), серед колясочників – Львівська автошкола. В «зоряному» заїзді переміг Антон Асманов (Київ), на квадроциклах – Павло Кучеренко з Донецька.
Судячи з переговорів, які відбулися після турніру, цілком можливо, що восени в Ізмаїлі буде проведено наступний його етап.
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»
Перемоги на віражах
У Білгороді-Дністровському пройшов третій етап чемпіонату України з мотокросу і Третій етап особисто-командного зонального Кубка України серед команд областей, клубів і організацій ТСОУ. Це спортивне свято відбулося завдяки активній участі в його підготовці міського МСТК «Віраж», який у недавньому минулому успішно відродив Анатолій Маргарян.
Дводенні змагання відбувалися на трасі для перегонів довжиною 1,9 км, що вважається однією із кращих в Україні, у складі якої 10 гірок і 22 віражів. У змаганні взяли участь 123 спортсмени з 25 команд, що репрезентували різні міста України і Молдови. Перегони провадилися на мотоциклах класу 65-85 куб. см, 150 куб. см, 500 куб. см, мотоциклах з візками, квадроциклах.
Серед переможців – спортсмени з Києва, Донецька, Севастополя, Черкас, Кременчука, Львова, Кишинева, міст Одеської області. Окремий приз «За волю до перемоги» присуджено білгород-дністрівцю А. Якименку.
Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей»
