Тяганина довжиною у два роки, або де затримуються державні акти?

Протягом декількох останніх років до Ізмаїльської райдержадміністрації масово надходять скарги у зв’язку з тривалими затримками виготовлення державних актів на землю. Це питання найчастіше стає домінуючим і під час особистих прийомів громадян керівництвом району.

Що відбувається? Хто і з якої причини затримує процес? Це запитання і було поставлене на минулій цими днями нараді в Ізмаїльській районній держадміністрації.

Однак, зізнатися, сам захід нарадою можна назвати з великою натяжкою: більшість із тих, хто був запрошений, не з’явилися. Зокрема, й представники Одеської регіональної філії держпідприємства «Центр державного земельного кадастру». А реєстратори регіональної філії центру по місту Ізмаїлу і Ізмаїльському району, які взяли участь у нараді, на запитання, де ж начальство, лише знизали плечима, сказавши, що їм доручено лише вислухати те, про що буде говоритися, але без права робити якісь висновки і заяви.

– Як це зрозуміти? – запитав перший заступник голови райдержадміністрації Григорій Чепой, котрий вів нараду. – Адже, судячи зі звертань, найбільше претензій саме до цієї структури. Вважають, можливо, що Ізмаїльський район – глибока провінція, і тому не виконали обіцянок про приїзд?

Звичайно ж, відсутність більшості запрошених не згладила гостроту проблеми, а навпаки, виявила одну з її причин. Скажемо так, висвітлила недостатню зацікавленість проектних фірм у кінцевому результаті своєї роботи. Хоча, безумовно, не все так просто, як може сприйматися на перший погляд.

Як поінформувала начальник відділу Держкомзему в Ізмаїльському районі Лариса Танова, скарги почали масово надходити з 2006 року. Однак, як показує аналіз, особливих претензій до проектних організацій, що діють в Ізмаїлі, немає, за винятком однієї з фірм, про що – пізніше. Судячи зі статистичних даних, усе, що від них залежить, проектні підприємства тут, на місці, виконують. Тривалі затримки починаються пізніше, після того, як підготовлені тут документи надходять до регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» в Одесі. На жаль, реєстратори, які репрезентували регіональну філію Центру, про причини затримок сказати нічого не змогли. Як ми вже відзначали вище, вони таких повноважень не одержали. Зрозуміло, не зуміли вони прокоментувати скаргу пенсіонера В’ячеслава Олександровича Елістратова у зв’язку із тяганиною при оформленні земельної ділянки, яка ще триває. У базі даних всі відомості про нього були розміщені понад два роки тому. Що ж і хто заважає остаточно вирішити питання? Можна припускати що завгодно, зокрема й певні корупційні мотиви – можливо, в Одесі хтось чекає, грубо кажучи, коли йому «дадуть на лапу»? Так, це, звичайно ж тільки припущення, не підтверджені нічим, а неофіційні розмови, як відомо, до уваги брати не можна. Однак чим обґрунтована закритість інформації, чому представникам з Одеси не розширили коло повноважень для роз’яснення причин ситуації, що склалася?

Це ж запитання було поставлено і присутній на нараді інженерові-землевпорядникові ТОВ «Транс-Марина-Сервіс» Ірині Кожухар, яка готувала пакет документів і на В.А. Елістратова. На це вона відповіла, що підприємству, яке вона репрезентує, затримки невигідні.

Ну, а за одеських проектантів вона відповідальності нести не може, хоча, звичайно, люди, яким вона готувала документи, через подальші затримки звертаються саме до неї, туди, куди перераховували відповідні суми за підготовку документації.

Так-то воно так, але чи варто розводити руками? Адже проектну організацію ніхто не відсторонює від відповідальності за виконання договору між замовником і виконавцем на види послуг з виготовлення держакту. За великим рахунком, замовникові однаково, які проблеми відчуває виконавець. Коли гроші здані, замовлення повинно бути виконано, і крапка.

Лариса Танова навела приклад з проектною фірмою «Алідада», яка фактично справляється з видачею документів у повному обсязі. Причому документи, що надходять з цієї фірми до Одеської філії центру державного земельного кадастру, у цій інстанції не затримуються. І тому знову виникає запитання – чому затримується остаточне оформлення документів?

– Можуть відповісти, що «Алідаді» вдається більше, оскільки це підприємство розташоване в Одесі, – прозвучало на нараді. – Але наскільки вагомий такий аргумент? Скоріше, слід говорити про великий професіоналізм керівника «Алідади» Леоніда Кур’яти, який не допускає жодних відхилень від закону при оформленні документів. Тих відхилень, через які документи в Одесі також можуть бути покладені на полицю.

Отож, відправивши документи до філії Центру, не слід чекати, коли тамтешні чиновники розглянуть їх, а треба проявляти більше наполегливості у з’ясуванні причин затримок. Хоча, звичайно ж, тяганину у будь-якому її вигляді, якщо вона має місце, не виправдати нічим. У зв’язку із цим на нараді було ухвалено рішення підготувати відповідне звернення до облдержадміністрації із проханням розставити все по своїх місцях.

Ішла мова на нараді і про ті проблеми, які дотепер залишаються у зв’язку з недоробками Ізмаїльської філії Одеського МПП «Лідер». Як з’ясувалося, філія свого часу була створена незаконно, у зв’язку із чим сьогодні керівництво МПП у особі Наталі Тихонової далі судиться з ізмаїльцями. Можливо, до судів справа б і не дійшла, але, згідно з наявними даними, Ізмаїльська філія прийняла у виробництво безліч справ, оплату за них, і на цьому все стихло. На сьогоднішній день «зависли» справи 535 жителів Ізмаїльського району, від яких, за найскромнішими підрахунками, було отримано не менше 100 тисяч гривень. Історія ця також тягнеться в межах трьох років, але ні грошей, ні документів заявники дотепер не одержали. Тільки щодо Утконосівки договори з незаконною філією «Лідера» уклали понад 200 осіб. Одна із заявниць, жителька с. Стара Некрасівка, Л.В. Нурметова звернулася до прокуратури, однак одержала відповідь, що складу злочину тут немає...

– Виходить замкнуте коло? – запитав уже після наради при зустрічі житель Утконосівки, директор сільгоспкооперативу «Вікторія» Михайло Стратила. – Вибачте, але інакше як неподобством і беззаконням все це я назвати не можу. Кому повинні вірити селяни, яким і так сьогодні живеться нелегко? Нехай все-таки щодо всіх цих питань дадуть обґрунтовану відповідь вищі компетентні органи. У цій історії давно настав час поставити крапку і жорстко запитати з винних у тяганині.

Прислухаємося до голосу народу?

Выпуск: 

Схожі статті