Електромонтер Ананьївської філії «Укртелеком» ЦЕЗ № 5 Віктор Миколайович Парамонов із села Шимкового не лише досвідчений фахівець, він ще й одноосібник-землевласник. Має в користуванні 9 паїв, що належать йому з дружиною, батькам, кільком родичам та залишені у спадок дідусем з бабусею. А це тридцять гектарів добротних чорноземів, на яких аграрій працює лише 5(!) днів на рік. По два дні в нього йде на підготовку ґрунту під посів та косовицю, а день – на сівбу озимини. Дещо більше часу витрачає одноосібник на реалізацію вирощеного, придбання пального та мінеральних добрив. Збіжжя електромеханік-селянин зберігає у колишньому колгоспному складі, придбаному разом з друзями. Тут же знайшлося місце й для тракторця МТЗ-80, а комбайн СК-5 «Нива» тримає на своєму подвір’ї. Належить Віктору Миколайовичу старенький автомобіль ГАЗ-52. Техніку придбав за власні кошти, адже щороку отримує стабільні врожаї зернових – в середньому по 45 центнерів з кожного гектара.
В.М. Парамонов закінчив Петрівський аграрний технікум, здобув професію техніка-механіка, відслужив строкову військову службу водієм. Потім працював у місцевому колгоспі імені Щорса завгаром, бригадиром тракторної бригади та інженером. З розвалом колгоспно-радгоспного виробництва подався в електромонтери і вирішив самостійно працювати на власній землі. Набутий досвід роботи у сільському господарстві дав йому можливість успішно налагодити власне зерновиробництво. Задля цього він дотримується усіх агротехнічних норм, каже, що лише дбайливому і турботливому господареві земля віддячує добрим ужинком. Не став винятком і нинішній рік. Одинадцять гектарів, відведених під озиму пшеницю сорту «селянка», і 19 га – під озимий ячмінь сорту «достойний», вродили на славу. Лише посуха 2007 року вперше за всі роки самостійного господарювання завдала чималих збитків, але, за словами селянина-одноосібника, він зумів «викрутитися».
Впродовж кількох спекотних днів, коли йде відвантаження зерна на продаж, біля гарману Віктора Миколайовича стає людно. На підмогу поспішають син Олексій, студент Іллічівського професійного судноремонтного ліцею, з племінником, інші родичі та наймані, «разові», працівники. Монотонно гуде «дизельок», живить навантажувач, якого інженер-механік, як кажуть, склепав сам з підручних матеріалів. Є можливість підключитися до лінії електропередач, що проходить за півсотні метрів від складського приміщення, проте електрики запросили за дозвіл та роботу 12 тисяч гривень, не враховуючи матеріалу. Міг би і сам впоратися, але не дозволяють. Тому господарю довелося придбати переносний двигун (обійшовся дешевше), якого можна використовувати при освітленні власного будинку в разі відключення струму.
Цього року В.М. Парамонову не довелося довго роздумувати над буртами з добірним зерном в очікуванні хорошої ціни. Нагальні справи вимагали швидкого рішення, тому довелося спродати тонн тридцять, щоб закупити соляру, мінеральні добрива та протруювачі для 10 тонн насіння першої репродукції, заплатити необхідні податки та платежі.
Коли велася наша розмова, вантажівка була вщерть наповнена збіжжям, а Віктор Миколайович в телефонному режимі з’ясовував, де зернотрейдери дають більшу ціну: у портах Южного, Одеси чи Іллічівська – і, звичайно, де менша черга. Бо оренда вантажівки обходиться у 120 гривень за тонну, в копієчку влітає і її «простій».
Після розрахунків з родичами за орендовані паї одноосібник міг би відразу продати весь урожай, але не влаштовує ціна, ще й щодня дорожчають пально-мастильні матеріали. Великим попитом користується на ринку горох, але, щоб закупити необхідну кількість насіння, потрібно продати все вирощене, до зернинки. Тому одноосібник знову сіятиме звичні зернові культури, і на сьогоднішній день його поле, уже дбайливо підготовлене до сівби, готове прийняти у своє лоно високопродуктивне насіння озимих культур.
Вистачає часу господарю і його дружині Олені Петрівні, яка працює землевпорядником Шимківської сільської ради, поратися по господарству. Як справжні жителі села, вони утримують корівчину, кількох свинок, курей, щоб на столі був достаток і синові-студентові було що передати в місто. Вирощують живність для своїх потреб, бо стало невигідно займатися тваринництвом. Вигідніше продати ячмінь і купити на базарі свіжого м’яса, ніж тримати зайву свинку, на відгодівлю якої йде більше тонни зерна.
На запитання, чи збирається В.М. Парамонов збільшувати кількість орендної землі, він відповів, що зайві клопоти та головний біль йому ні до чого. Краще господарювати на менших площах та домагатись високих ужинків, щоб не бідувати і не залазити у боргову яму до банків. Спати буде спокійніше.
